Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Постаті · “Дід Миколи Гоголя особливо відзначився під час Кримського походу 1770 року”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

КРИМ ЗАКВІТЧАВ МІСЦЯ, ДЕ ХОДИВ ГЕНІЙ

Слово Просвіти, №15 за 2009 рік

Восени 1792 року колишній полковий писар і бунчуковий товариш Опанас Гоголь- Яновський отримав грамоту на дворянство такого змісту: “Киевской губернии от губернского предводителя дворянства и уездных дворянских депутатов, собранных для составления дворянской родословной книги, данная секунд-майору, Афанасию Демьяновичу Гоголю-Яновскому. Рассмотрев на основании всемилостивейше пожалованной от ее императорского величества в 1785 году апреля 21 дня дворянству грамоты, предъявленные от него, Гоголя-Яновского, о дворянском его достоинстве доказательства, признали оные согласными с предписанными на-то правилами, вследствие которых по силе семдесят седьмой статьи объявленной грамоты, он и род внесен в дворянскую родословную Киевской губернии книгу, в первую ее часть. Во свидетельство чего мы, губернский предводитель дворянства и депутаты, во исполнение Ее Императорского Величества снизволения, дали ему сию грамоту за подписанием нашим, утвердив оную печатью дворянского собрания Киевской губернии. Октября 15 числа, 1792 года”. З 1792 до 1798 року український дворянин Опанас Гоголь-Яновський виступає вже як секунд-майор у військовій ієрархії російської армії. Водночас із державною військовою службою він працював домашнім учителем у родинах козацьких старшин та дворянства. Ще 1776 року Опанас Дем’янович обвінчався з Тетяною Лизогуб, донькою бунчукового товариша Семена Лизогуба, яка була онукою Переяславського полковника Василя Танського. Спочатку дід і баба Миколи Гоголя не були заможними й мали всього п’ять селян, які проживали в Кононівці на Лубенщині. Однак, за заповітами 1776 та 1781 років, Тетяна Гоголь-Яновська (Лизогуб) отримала частину маєтків, пожалуваних ще 1757 року Василеві Танському. Вони розташовувалися в сотенних містечках Бубнове та Ліпляве, а також у селах Келеберда і Решітки Ліплявської сотні Переяславського полку. 1784 року батько Тетяни Семен Лизогуб подарував їй та онуку Василеві хутір Купчин (Купчинський) на землях Шишацької сотні Миргородського полку та інші населені пункти з чималими земельними угіддями. Пізніше невеличкий хутір Купчин став називатися Яновщиною, за прізвищем Опанаса Дем’яновича, а через деякий час Васильківкою — за ім’ям його сина і батька Миколи Гоголя Василя Опанасовича. Тут і минули дитячі роки майбутнього письменника. Під час роботи у Генеральній військовій канцелярії Опанас Дем’янович віднайшов важливий документ, який засвідчував родинні зв’язки Яновських із соратником Богдана Хмельницького, Подільським полковником Євстафієм Гоголем. Відтоді військовий канцелярист Опанас Яновський став писатися Гоголем-Яновським. Це прізвище став носити і його син Василь Опанасович, а їхній знаменитий нащадок став писатися вже тільки Гоголем. Дослідники творчості Миколи Гоголя переконливо стверджують, що ім’я оповідача у “Вечорах на хуторі поблизу Диканьки” нагадує про діда Опанаса Дем’яновича Гоголя- Яновського. Так само і герой іншої повісті “Старосвітські поміщики” звався Афанасієм, тобто Опанасом. Дітям літературного героя Тараса Бульби Микола Васильович дав імена, взяті із збереженої дідом королівської грамоти Яна ІІІ Собеського за 1674 рік — Остап і Андрій. Посилання на діда, який стояв на сторожі козацьких вольностей наприкінці існування України-Гетьманщини, а також розказані ним бувальщини з козацького минулого зустрічаємо й у гоголівських “Вечорі проти Івана Купала”, “Пропалій грамоті”, а також “Зачарованому місці”. * * * Отже, серед предків всесвітньо відомого письменника подибуємо не лише войовничого сподвижника Богдана Хмельницького, довголітнього Подільського полковника, а потім і гетьмана Правобережної України, Євстафія Гоголя, а й таких відомих володарів гетьманської булави як Петро Дорошенко, Іван Мазепа та Іван Скоропадський. Представники заслуженого козацького роду Гоголів-Яновських також свого часу поріднилися з нащадками відомих українських козацько-старшинських “фамілій” України-Гетьманщини Лизогубів, Паліїв, Забіл, Трощинських, Косяровських і Танських. Віктор ХОМЕНКО, Крим У Євпаторійському краєзнавчому музеї продовжаться усні журнали для молоді “Шляхами Гоголя”: школярам розповідають про численні подорожі, які протягом життя здійснював великий майстер слова, але особливе місце приділено його єдиному приїзду в Крим 1835 року. Тоді класик проходив курс лікування в Саках. Пам’ять про генія, що звеличив українську й російську культуру, живе на землі, яку він відвідав: у Євпаторії 100 років тому одну з вулиць назвали іменем письменника, а 2003 року в сквері ім. М. Гоголя встановили його бюст роботи скульптора Віталія Зайкова. Особливо трепетно ставляться до великого майстра слова в Саках, де лікувався Гоголь. Тут встановлено йому пам’ятник і відкрито музей. Нині постав ще один бюст ювіляру, який виготовив київський скульптор Павло Мовчун. Встановили погруддя перед міською бібліотекою, якій 1 квітня присвоїли ім’я М. Гоголя. У школах проходять вікторини, конкурси малюнків за творами безсмертних “Вечорів на хуторі біля Диканьки”, “Тараса Бульби”, “Мертвих душ” та інших, фестиваль учнівських спектаклів за п’єсами Гоголя “Шкільний поміст”. В історико-краєзнавчому музеї курорту Саки відкрили постійну експозицію, присвячену Миколі Гоголю, твори якого і сьогодні не втратили актуальності. У всіх навчальних закладах півострова відбуваються читання “Гоголь очима кримознавців” за матеріалами відомого наукового осередку, що існував у 1887 — 1923 роках, — Таврійської ученої архівної комісії, члени якої з пієтетом ставилися до генія. За їхніми книжками старшокласники й студенти зачитали власні реферати, проаналізували сторінки творів зі свідченнями перебування Миколи Гоголя на півострові. Зокрема, згадали працю кримознавця Арсенія Маркевича “М. В. Гоголь в Криму”, де зазначено: “…в кінці травня 1835 року Гоголь ще вагався, їхати йому в Крим чи на Кавказ; але отримавши двомісячну відпустку від університету (в 1834—1835 роках Гоголь обіймав посаду ад’юнкт-професора кафедри загальної історії Петербурзького університету), він вирушив у Крим і провів тут червень місяць, а, можливо, й перші числа липня. 11 липня він писав уже із Василівки (села в Полтавській губернії, де розташовувався маєток батьків Гоголя) видатному вченому-славісту Ізмаїлу Срезневському в Харків: “Три тижні, які лишаються мені (до закінчення відпустки) я маю намір відпочити після поїздки моєї в Крим, де подорожував для здоров’я і для того, щоб побачити його”. А в листі до Василя Жуковського із Полтави за 15 липня того самого року Гоголь пише: “Все майже мною звідано й пізнано, тільки на Кавказі не був, куди саме хотів направити шлях. Проклятих грошей не стало й на половину вояжу. Був тільки в Криму, де бруднився в мінеральних грязях. Втім, здоров’я, здається, вже від самих переїздів поліпшилося. Сюжетів і планів нагромадилася за час їзди жахлива кількість, так що якби не жарке літо, то багато б пішло тепер у мене паперу і пер; але жар вдихає страшну лінь, і тільки десяту частку покладено на папір і жадає бути прочитаною вам”. Правитель справ (секретар) Таврійської ученої архівної комісії Іван Єрофеєв у праці “М. В. Гоголь як історик”, ґрунтуючись, як і Маркевич, на листах Гоголя, зазначив його намір написати фундаментальну (“в 80 глав”) історію Малоросії й об’ємну (“томів у 8, якщо не 8, то 9”) історію Середніх віків, а також зауважив значення художніх творів письменника для вивчення вітчизняної історії першої половини ХІХ століття. У доповіді “Історичні праці М. В. Гоголя і його замітки про Таврію” дослідник повідомив, що вивчення замітки підготовчого характеру “Про Таврію”, опублікованої у виданому Імператорською академією наук 1909 року збірнику матеріалів “Гоголівські тексти”, дає змогу виявити ґрунтовне знання Гоголем найважливіших джерел і літератури з історії Криму, зокрема кримознавчих праць Палласа, Сестренцевича-Богуша, Габліца та інших. Із цікавістю знайомляться шанувальники Миколи Васильовича Гоголя й зі свідченнями заступника керівника Таврійської ученої архівної комісії Олександра Іванова про зустріч із геніальним письменником в Одесі. Додамо, що Міністерство культури АРК різноманітні заходи, присвячені 200-літтю Миколи Гоголя, проводитиме протягом усього року, а ентузіасти вже організували ювілейні просвітницькі екскурсійні маршрути “Кримськими стежками Гоголя”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин