Події, факти, коментарі · “Кілька кланів борються, щоб горувати над усім”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
«РОСІЙСЬКИЙ БЛОК» І СДПУ(о) «ПРИМІРЯЮТЬ» КАНДИДАТІВ
Слово Просвіти, №15 за 2009 рік
«КОЖЕН МОЖЕ БУТИ ОСОБИСТІСТЮ» Продовжуємо дискусію про єдність національно-демократичних сил.
У 1989—1991 рр. мали перед собою основну фортецю, яку треба було розвалити. Наче розвалили, та основна її сила — російська потуга — лише переформатувалась, зробила іншу дислокацію авангарду і ар’єргарду, замість КПРС накинула нам на шию Російську православну церкву, яка в нас зветься українською, розпаношився російський бізнес, російські ЗМІ панують, а російська псевдоеліта має обійми українського електорату. Недавно генеральний директор Палацу “Україна” Мозговий, де суцільно панують гості з Московії, у своєму російськомовному інтерв’ю тішився тим, що і хор Верьовки буде представлений у нашому найпрестижнішому залі. Це звучало точно так, слово в слово: “Я рад за наше українство, що воно ще жевріє…” Отож у цьому і є наша вбивча правда: ми з вами ще жевріємо!.. В Українській державі, з українським Президентом, українським міністром культури, з Палацом “Україна”… Останні події на Тернопільщині теж не свідчать про об’єднання сил національно-демократичного спрямування. Піднялася “Свобода” Тягнибока, зате невідь звідки виперли “реґіони” (замість комуністів і соціалістів). Хиріє партія Ющенка, ледве животіє УНП Костенка — електорат прагне нових імен, не хоче вірити тим, хто його постійно дурить. Люди воліють помилитися на новому імені, аніж послизнутися на старому. Заполітиковане суспільство робить враження суспільства хворого, але ніхто його не лікуватиме, коли воно само себе не вилікує. Тверезий погляд на речі, на перебіг подій — ось чого бракує всім нам. Це вже жорстока необхідність, а не добре побажання. Орієнтація на конкретні справи, хай і не дуже масштабні, але виразні й суттєві. Хіба не на цьому має зупинитись наша згорьована душа?! Світ спішить і нас переганяє. А оскільки планета кругла, то й ми часто опиняємося попереду, коли нас доганяють по якомусь “енному” невідомому нам витку — були попереду нас, а це вже, бач, позаду трюхикають. Хто не знає переживань стаєрів на великому стадіоні — хіба ви не бігали?! Не переживаймо надміру, набираймося сили, ще ж нам бігти та бігти, норму ж виконати треба! Стадіон історії дивиться, єхидне століття інше століття перепитує — а що то за нова команда, яка гарна форма, які прапори переливаються то золотом, то блакиттю. От чого це ті прапороносці виривають знамено — хай би вже домовились і бігли по черзі один за одним, а то не лише біжать, а й лаються та б’ються дорогою — звідки в них стільки тої сили береться?! Жарти жартами, але вже весна йде до нашого городнього народу.
Володимир ПРОЦЕНКО, м. Севастополь
Якщо Леонід Кравчук не приховує симпатій до Арсенія Яценюка, то “Російський блок” поки що приглядається до цього політика. Хто-хто, а Арсеній буде поступливішим у проросійській політиці, адже він колишній член уряду Януковича і колишній заступник Одеського мера Цушка. До помаранчевих він потрапив, дякуючи політичний інтуїції. Але погляди Яценюка завжди залишались у золотій середині між синьо-білими і помаранчевими. Кожен із блоків вважає його “своїм”, але насправді він слуга інтелектуалів, що від СДПУ(о) перейшли до “Єдиного Центру”, аби не втрачати владних крісел. Можливо, це таємний проект хитрого Кравчука, що намагається повернути собі тіньову владу. Арсеній для цієї ролі підходить. Він розумний, безмірно поступливий і при такому наставникові, як Леонід Кравчук, і такому радникові з твердою рукою, як Леонід Кучма, був би “кишеньковим” президентом. Не уявляю молодого Арсенія в ролі Президента України і Гетьмана українського Козацтва. Чи не зарано? У будь-якому разі мене ніхто не переконав, що він до цього готовий. Арсеній багато разів у політичній кар’єрі йшов на поступки зубатим політичним “кардиналам”. Я ще раз ознайомився з життєвим шляхом цього політика і дійшов висновку, що він — політичний “везунчик”, який, маючи відповідні риси, вписувався в ту чи іншу роль. Та, на жаль, хоч би де він працював, не завойовував геройських звершень і справу не доводив до кінця. Нині Арсеній замахнувся на “перше крісло” в державі. Схоже, що це може бути другий Леонід Кучма. Мої сумніви підтверджуються діями його прихильників у Севастополі, коли він агітував за свою кандидатуру на посаду Президента України 9 квітня 2009 року в залі міського Центру культури і мистецтв. Зала була заповнена переважно представниками “Російського блоку” та СДПУ(о). Політики місцевих партій, присутні тут, вжахнулися, особливо представники “Нашої України”, які зовсім не були задіяні в організації зустрічі. Зустріч і пресконференцію організовував колишній кадебіст, запеклий есдек, спецкор “Голосу України” Магдич. Для багатьох громадських засобів масової інформації Магдич зробив прес-конференцію з Арсенієм Яценюком закритою, мовляв, щоб не було провокацій. До “провокаторів” він зарахував і голову Севастопольського міського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, головного редактора газети “Дзвін Севастополя”. Це той громадський діяч, який раніше опікувався зустріччю Яценюка у залі Севастопольського національного технічного університету з виборцями “Нашої України” на минулих виборах до Верховної Ради. Магдич поставив двох охоронців, і десяток журналістів обурливо сперечалися, розгадуючи, до якого проекту належить Яценюк. І ось закінчилася прес-конференція. Вийшов Яценюк, щільно затиснутий фалангою охорони, і пройшов повз ображених журналістів…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
