Події, факти, коментарі · “Кілька кланів борються, щоб горувати над усім”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
НА ЗАХИСТ НАЦІЇ Професор Іван Белебеха здійснив системний аналіз джерел та витоків антиукраїнської політики в Україні.
Слово Просвіти, №15 за 2009 рік
Іван ДРАЧ
Серед наших сусідів і братів візьмемо Росію, Білорусь, Казахстан. У Росії лінія Єльцин—Путін— Медведєв робить об’єднаним російський етнос, а разом з тим життя російської демократії зведене до сміхотворних зусиль — Україна постає перед Росією як небувалий розквіт вільної людини. Кожен “плете”, що хоче, — і це є предметом заздрощів москалів: читайте Шмельова, Кисельова, Каспарова та інших у “Бульварі Гордона”. Із Білорусі щойно повернулися Павличко і Лубківський — не можуть натішитися величною Білоруською бібліотекою. Письменники, сябри наші дорогі, скаржаться, та це входить до їхніх обов’язкових постулатів. А хіба не скаржаться письменники в Грузії всуціль демократичного і всуціль антиросійського Саакашвілі? Були позабирали в них новозбудовані приміщення, прищемили хвіст “писакам”, аби знали своє місце. Яка різниця між “бацькою” Лукашенком і проамериканським грузинським кумом нашого Президента?! Нурсултан Абишевич Назарбаєв, найхитріший з хитрих, усіх опозиціонерів відомих (Олжас Сулейменов, Мухтар Шиханов та інші) поробив послами в різних країнах (від Європи до Китаю), жоден з них не відмовився від високої честі. Казахи відроджуються, Астана росте, українцям (яких чисельно не менше мільйона!) бракує учнів, щоб зробити українську школу в столиці Казахстану!.. Казахи — за! А в українців у самій Україні — демократія. Кілька кланів віртуозно і безперспективно борються за те, щоб горувати над усім. Слава Богу, що позбавляє їх розуму, основного багатства людини. Не дай, Боже, свині роги!.. Та це вже ми ронимо вбік, бо не знаємо, що буде завтра, де дінеться головний здобуток помаранчевих днів — свобода слова… То чому ж замість об’єднання національно-демократичних сил маємо роз’єднання, розколи, подрібнення?
Віталій МАТЯШ, журналіст
2008 року в одному з харківських видавництв побачила світ цікава політологічна книжка професора Івана Белебехи “Ворожі гнізда в Україні”. Кожен, хто уважно прочитає її, отримає вичерпну відповідь, які політичні сили в Україні прагнуть підірвати процеси українського державотворення. Не секрет, що обрана автором тема потребує не лише глибоких знань, а й особистої мужності та любові до Батьківщини. Як бачимо, Іван Белебеха з відкритим забралом боронить Україну. “Хоч би які великі були московські насильства, вони не дають москалям жодного законного права на Україну”. Пилип Орлик Хвиля за хвилею “котяться” по Україні політичні й неполітичні “протести” існуючих і вигаданих національних меншин, етнічних груп, релігійних організацій, політичних партій, — підкреслює Іван Белебеха у “Вступному слові”. Тривалий шантаж федералізмом, відривом Східних земель України від Західних, заяви про те, що Україна — це ніяка не держава, постійні провокації методом спорудження пам’ятників комуністичним і царським правителям, шельмування всіх компонентів української державності, злостивий інформаційний простір, розгул чужих ідеологій, національні образи корінної, титульної нації — все це складові одного ланцюга, який автор називає “ворожими гніздами в Україні”. І. Белебеха визначає низку соціально-політичних та економічних чинників, що руйнують українське суспільство й державу: захоплення влади гендлярсько-лихварською “елітою”, знищення економічного потенціалу нашої держави, що призвело до масового зубожіння населення, знищення інтелектуального потенціалу країни. І з такими висновками вченого важко не погодитися. На думку професора Івана Белебехи, нам загрожує замаскована й почасти відкрита окупація України в ідеологічній сфері, в інформаційному просторі, в економіці через брак узгоджених кордонів, присутність антиукраїнських політичних партій, громадських організацій, військових формувань, а ще в культурному полі, а найбільше — у мовному питанні. “Головна причина нещасть нашої нації — брак націоналізму серед широкого загалу її”. Микола Міхновський Російський комунізм винищив українську еліту передусім у Харкові та Києві як столицях підрадянської України. Натомість заповнив ці міста зрадницьким або байдужим елементом. І така провокативна операція, підкреслює Іван Белебеха, дає сатанинські плоди й тепер, через багато років після її здійснення. Тривала окупація отруїла не тільки столиці, а й провінцію. Утворився російсько-малоросійський соціально-політичний прошарок суспільства, який зовні має фарисейське обличчя, але вірно служить імперії. “Нації, де переважають “нейтральні”,.. неминуче засуджені на смерть і рабство”. В’ячеслав Липинський Кожної виборчої кампанії антиукраїнські сили з люттю “виходять з окопів” й атакують усе українське: Самостійну Соборну Українську Державу, державні символи, українську націю і націоналізм, національно-визвольну боротьбу ОУН і УПА, сучасних українських патріотів. Дістається й давнім світочам: І. Мазепі, Т. Шевченку, С. Петлюрі, Є. Коновальцю. Ці сили будь-що намагаються виконати замовлення Москви, якій не подобається незалежна Україна. Автор доходить висновку, що в Україні діє потужна україноненависницька сила, яка репрезентує окупаційні сили Росії в їхньому намаганні повернути Україну під юрисдикцію імперії. Ці ворожі сили абсолютно не приховують своїх намірів. Вони дедалі нахабніше і відвертіше діють в Україні, створюють російські блоки, партії, горлають про утиски росіян в Україні. Але жодним словом не обмовляться про утиски українців у Росії. Така ситуація, наголошує Іван Белебеха, образлива для української нації. Українство не може далі миритися з таким ненормальним явищем.
Озираючись на світовий досвід, бачиш, що створити щось вартісне і позитивне надзвичайно тяжко, а зруйнувати дуже швидко і розуму багато не вимагає. На своєму скромному життєвому досвіді я зрозумів, що варто дякувати за кожну золоту зернину, яку хтось посіяв попереду тебе, а ти вже можеш нахилитися перед колоском. Чим більше літ, тим більше дослухаєшся до мудрості століть. Хай не дивним для вас буде моє схиляння перед древніми, хай зі сфери наче не близької, але правда — наша… …Особистий досвід Фукідіда (454—396 чи 399 до Р. Х.), найвидатнішого історика Стародавньої Греції, переконує його в тому, що військові дії визначаються не талантом стратегів і героїзмом воїнів, а дріб’язковістю політиків і сліпими примхами натовпу. З часу Пелопонеської війни минуло дві з половиною тисячі літ, та чи дуже змінилися людські іпостасі, коли ми готуємося до Єврофутболу —2012?! З “Історії” Фукідіда для нас може бути цікавою промова Перікла (490—429 рр. до Р. Х.), афінського стратега, над загиблими афінськими воїнами: “Ми розвиваємо нашу схильність до прекрасного без надмірностей і віддаємося наукам, не пощербивши сили духу. Багатство ми цінуємо лише тому, що вживаємо з користю, а не заради порожньої бравади. Визнання у бідності в нас ні для кого не є ганьбою, але велику ганьбу ми бачимо в тому, що людина сама не намагається позбавитися бідності працею. Коротше кажучи, я стверджую, що місто наше — школа всієї Еллади, і вважаю, що кожен із нас сам по собі може з легкістю і довершеністю виявити свою особистість в найрізноманітніших життєвих умовах… Усі моря і землі відкрила перед нами наша відвага і повсюди спорудила вічні пам’ятники наших лихоліть і звитяг” (Енциклопедія, Старовинний світ, ст. 494). А хіба ж ми не степова Еллада, за Гердером?! Квітень 2009 р.
“Не можна інакше дивитися на світ, як із нутра власної нації”. Юрій Липа Окремі розділи книжки присвячено характеристикам державнополітичної атмосфери в сучасній Україні, вадам президентської, законодавчої та урядової гілок української влади. Характеризуючи систему влади, автор надає значної уваги політично-кримінальній сваволі олігархічних кланів, українофобії, зрадництву, аморальності та бидлократії як явищам сучасного українського політикуму. Чимало уваги автор приділив змісту й формам діяльності антиукраїнських “ворожих гнізд” у Києві, Харкові, Криму, на Донеччині й Слобожанщині, а також надає характеристику моральних якостей та ідейно-світоглядних переконань деяких науковців, журналістів, громадських діячів, політиків, які виказують українофобські ідеї.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
