Актуальне інтерв’ю · “Сіль пізнання — це плід каяття... Несе сива чорнобильська мати Цю планету... Це хворе дитя!” Іван Драч · с. 10сторінка оригіналу ↗
ФІЗИК-АТОМНИК ВОЛОДИМИР ТОКАРЕВСЬКИЙ: «НАШЕ ЖИТТЯ — ЦЕ ПОСТІЙНИЙ БАЛАНС КОМПРОМІСІВ»
Слово Просвіти, №15 за 2011 рік
Закінчення. Початок на стор. 6
стронцію, цезію, плутонію і амери$ цію, знову стануть доступними для розповсюдження практично по всьому світу. Що робити? Карди$ нальне рішення полягає в тому, що поки стоїть саркофаг, треба вилу$ чити з середини саркофагу найне$ безпечніші радіоактивні матеріа$ ли, так звані паливовмісні матеріа$ ли, помістити їх у контейнери і ви$ везти спочатку для довготривалого зберігання на комплекс “Вектор”, а потім — у геологічне сховище, без якого в атомної енергетики України немає майбутнього. Власне, цю стратегію розробив у рамках Плану Забезпечення Заходів щодо об’єкта “Укриття”, схваленого Великою Сімкою, міжнародний консорціум ТЕХНОЦЕНТР, лідером якого був ДСП “Техноцентр” МНС України. До складу консорціуму входили американські, німецькі, швейцар$ ські, російські та українські фірми, підприємства й інститути. Страте$ гія була схвалена 2001 року і... забу$ та. Така ж доля спіткала проект тех$ нології вилучення паливовмісних матеріалів, переданий консорціу$ мом на ЧАЕС у 2001—2002 роках. Розробка демонстраційної техно$ логії вилучення паливовмісних ма$ теріалів повинна була розпочатись 2003 року. Знову консорціум ТЕХ$ НОЦЕНТР виграв тендер на прове$ дення таких робіт, але Європей$ ський Банк Реконструкції і Розвит$ ку відмовився фінансувати ці робо$ ти, хоча відповідні кошти були пе$ редбачені в міжнародному фонді Укриття. Замість цього всі зусилля і кошти фонду Укриття були спря$ мовані на будівництво ще одного саркофагу, так званого Нового Без$ печного Конфайнменту. …Державне спеціалізоване підприємство “Техноцентр” про$ існувало 15 років, поки не було практично ліквідоване шляхом чергової реорганізації підпри$ ємств, підпорядкованих Мініс$ терству надзвичайних ситуацій у зоні відчуження. Це було високо$ технологічне підприємство, де працювало близько 200 високо$ кваліфікованих фахівців у галузі поводження із радіоактивними відходами, зокрема доктори й кандидати наук. Кажу “було”, бо наразі керівництво зоною відчу$ ження абсолютно не зацікавлене в професійних кадрах, у науково$ практичних розробках, у приско$ ренні зняття ЧАЕС із експлуата$ ції, у прискоренні перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему, в застосуванні новітніх технологій для подолан$ ня наслідків Чорнобильської ка$ тастрофи. Ось кілька прикладів, які підтверджують висловлені мною “звинувачування”. Професійні кадри (науковці, розробники радіаційних техноло$ гій, інженери-проектувальники, радіоекологи, радіохіміки, спеці$ алісти з ліквідації радіаційних аварій) не вписуються в концеп$ цію чиновників-управлінців, бо впродовж останніх 15 років жи$ вуть під психологічним тиском — як “дармоїди”, які для виправ$ дання свого існування повинні постійно шукати підтримки на стороні. Крім “Техноцентру” лік$ відоване ще одне науково-техніч$ не підприємство — Чорнобиль$ ський радіоекологічний центр, основна діяльність якого орієнто$
вана на моніторинг радіоеколо$ гічного стану земель, лісів і во$ дойм зони відчуження. На черзі — науково-технічний центр, розта$ шований у м. Жовті Води, який проводив вишукувальні роботи й розробив проекти щодо практич$ но всіх радіаційно-небезпечних об’єктів, розташованих у зоні від$ чуження. Державному агентству з управління зоною відчуження вже доручено підготувати виснов$ ки щодо доцільності існування цього науково-технічного центру. — Перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв на засіданні Спільного комітету “Україна— ЄБРР” повідомив, що нині підтверджено участь близько 30 країн і міжнародних організацій у конференції збору додаткових коштів до Чорнобильського фонду “Укриття” з метою завершення міжнародних проектів на ЧАЕС (відбудеться 19 квітня в Києві). Після 1993 року Ви, Володимире Васильовичу, працювали на посаді генерального директора Міжгалузевого науково-технічного центру “Укриття” НАН України (м. Чорнобиль). Якими бачите шляхи до успішного вирішення цієї проблеми? Яка вартість нового проекту? Хто його автори? Який строк дії цього укриття? — Про перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпеч$ ну систему почали говорити ще 20 років тому. Розмови точаться й досі, але у вузькому колі політи$ ків і банкірів: де взяти ще пару мі$ льярдів доларів чи євро, щоб збу$ дувати над існуючим саркофагом ще один саркофаг. А потім, мож$ ливо, ще один… І знову, профе$ сійне середовище науковців і ін$ женерів тільки спостерігає за по$ тугами чиновників. Цей проект може стати довгобудом для книги рекордів Гіннеса. Зняття ЧАЕС із експлуатації, одним з елементів якого має бути вилучення всіх радіоактивних від$ ходів з об’єкта “Укриття”, взагалі останнім часом не має науково$$ технічного супроводу в тому розу$ мінні, що всі рішення ухвалюють$ ся виключно вузьким колом лю$ дей без експертної оцінки фахів$ ців. Починаючи з необґрунтова$ ної і передчасної зупинки експлу$ атації ЧАЕС 2000 року. Спочатку треба було збудувати і прийняти в експлуатацію сховище відпрацьо$ ваного ядерного палива, а потім зупиняти реактори. Наразі ж Чор$ нобильська станція, не виробля$ ючи жодного кіловата електрое$ нергії, тим не менше експлуату$ ється згідно з нормативами й по$ винна мати на кожний реактор щонайменше 1000 працівників. За час, що минув після зупинки третього реактора ЧАЕС, держава витратила на “експлуатацію” ЧА$ ЕС в цінах 2011 року понад 5 мі$ льярдів гривень! Ситуація навколо об’єкта “Укриття” й будівництва Нового Безпечного Конфайнменту пот$ ребує спеціального аналізу. Сьо$ годні ми не маємо інформації ні про авторів проекту, ні про його вартість, ні навіть про призна$ чення. Невідомо, що залишилося від того концептуального проек$ ту, який мав дуже багато принци$ пових недоліків та обговорював$ ся на громадських слуханнях 2004 року, і все ж був схвалений Кабі$ нетом Міністрів України. Жодного відкритого, профе$
сійного й громадського обгово$ рення впродовж останніх семи років не відбулося. Почекаємо, що зміниться піс$ ля 19 квітня… — Нині весь світ переосмислює свої погляди щодо атомної енергетики — крім суто спеціальних, постають і моральні, етичні проблеми. Німеччина, Франція, Велика Британія відверто заговорили про нове стратегічне бачення ядерної енергетики, про необхідність дослухатися до вимог природоохоронної громадськості, біологів, екологів і т. д. Свого часу Ви виступили автором проекту про розвиток атомної енергетики в Україні, брали активну участь у громадських слуханнях із питань заборони завершення будівництва третьої черги Чорнобильської АЕС (1987) і відміни мораторію ВР на будівництво нових енергоблоків АЕС і т. д. Нині у ВР депутат В. Кириленко вніс законопроект про денонсацію угод між урядами України і РФ про побудову двох нових енергоблоків Хмельницької АЕС. Виходячи зі сказаного мною, яка Ваша позиція сьогодні, Володимире Васильовичу? — На атомну енергетику тре$ ба дивитися відкритими очима, не перебільшувати і не надто зменшувати її недоліки. Завжди знайдуться люди чи організації, політики чи урядовці, які будуть поляризовані в той чи в інший бік. Звинувачувати, як відомо, легше, ніж виправдовуватися чи захищатись. У чому атомники можуть звинуватити людей? У то$ му, що люди не розуміють, яка перспективна й екологічно чиста ядерна енергетика? А противни$ ки атомної енергетики скажуть, що якщо ми не закриємо АЕС, то нас чекає радіоактивне майбутнє. Що більш переконує з огляду на Чорнобиль чи Фукусіму? Різниця між звичайним насе$ ленням і урядовцем полягає в то$ му, що населення хоче жити гар$ но зараз і думає про дітей, а уря$ довець має дивитись вперед і ду$ мати про збереження держави. Політик хоче сподобатись насе$ ленню — електорату, бо інакше його нікуди не оберуть. Скільки політиків в Україні заробили свій імідж на тому, що паплюжили атомну енергетику, лякали радіа$ цією і створювали пільги у вигля$ ді “гробових”?! Йти шляхом силового нав’язу$ вання будівництва нових АЕС, чи, навпаки, вольового нав’язування закриття всіх існуючих АЕС — од$ наково нерозсудливо, особливо у демократичному суспільстві. Є за$ кон України, який вимагає згоди населення на виділення майдан$ чика та будівництво нової АЕС. Щодо закриття діючої АЕС — теж треба питати населення, а може, й провести референдум у країні. Перед цим треба довести до кож$ ного громадянина особисто всі переваги і всі негативні наслідки від його рішення. У жодному разі не треба давати волю емоціям. Тільки розрахунки, тільки реаль$ на користь чи, навпаки, шкода здоров’ю, тільки реальне порів$ няння з іншими шляхами й техно$ логіями еквівалентного заміщен$ ня втрачених потужностей. Це ду$ же не проста робота. Добре жити в гармонії з природою. Але переві$ ряють гармонію алгеброю. Чому 1987 року я виступав проти завершення будівництва п’ятого і шостого енергоблоків на ЧАЕС, а 1995 року — за продов$ ження експлуатації ЧАЕС? Тому що будувати третю чергу ЧАЕС в радіаційно небезпечних умовах одночасно з ліквідацією аварії бу$ ло, щонайменше, безглуздо. З ін$ шого боку зупиняти ЧАЕС після того, коли вже вона запрацювала завдяки мужності й здоров’ю со$ тень тисяч людей, теж було без$ глуздо. Чому 1991 року я боровся за відміну мораторію на будів$ ництво нових АЕС, а сьогодні підтримую будівництво ще двох нових енергоблоків на Хмель$ ницькій АЕС? Тому що впевне$ ний, що атомна енергетика нічим не гірша, ніж будь-яка інша, а но$ ві реактори безпечніші, ніж старі. Щодо денонсації угод між Ук$ раїною і Росією про будівництво нових енергоблоків на Хмель$ ницькій АЕС, то відповідне рі$ шення не повинно мати політич$ ного забарвлення. Тільки твере$ зий розрахунок: що виграємо, що програємо, кому це вигідно. Не треба забувати, що за будь-якою великою енергетикою (у розумін$ ні великих потужностей і значу$ щості в енергозабезпеченні краї$ ни) стоять дуже великі гроші. Настав час розробити страте$ гію розвитку держави, а потім уз$ годжувати з нею енергетичну стратегію. До цього часу робило$ ся навпаки — енергетична стра$ тегія є, а стратегії розвитку дер$ жави немає. У розвинених країнах газова енергетика стала альтернативою вугільній енергетиці, атомна енергетика — альтернативою га$ зовій енергетиці, вітрова й соняч$ на енергетика стають альтернати$ вою атомній енергетиці, енерго$ збереження є альтернативою будь-якій енергетиці. Але потре$ ба в енергії зростатиме невпинно,
навіть коли енергозбереження стане реальністю, а не лозунгом, усі чорноземи будуть засіяні рап$ сом, а пустелі вкриті сонячними електростанціями. — Шановний Володимире Васильовичу! Ви відомий спеціаліст у галузі ядерної фізики і ядерної енергетики. Дозволю собі пафос: хто, як не Ви, і коли, як не сьогодні — перед лицем Чорнобиля і Фукусіми, перед тривогою людей, життя яких загрожене (від радіації — чи нашої, чи японської не сховаєшся) може сказати нам правду, дати співгромадянам надію, пояснити незрозуміле… Що діється насправді? Настає кінець часів, чи людство, врешті, розумнішає? — Дехто каже, що якщо ми не відмовимося від атомної енергети$ ки, то нас чекає радіоактивне май$ бутнє. Інші кажуть, якщо ми не відмовимось від теплової енерге$ тики — нас чекає вселенський по$ топ внаслідок парникового ефек$ ту. Десять років тому тодішній мі$ ністр екології України особисто мені говорив, що жодним чином не підтримає ідеї спалювання радіоак$ тивної деревини в зоні відчуження для прискореного очищення від радіонуклідів з одночасним ви$ робництвом електричної енергії. Чому? Тому що після такого доз$ волу ми вийдемо за межі зони від$ чуження і спалимо всі ліси в Укра$ їні. Такі думки мають право на життя, хоча, звичайно, є перебіль$ шенням для переконливості. Масштаб негативних наслід$ ків залежать від масштабів засто$ сування тієї чи іншої технології отримання енергії, тобто, від ін$ телектуального й морально-етич$ ного рівня тих людей, які прий$ мають рішення. До громадської думки теж варто дослухатися. Але спочатку треба домовитися, від яких благ суспільство готове від$ мовитися, щоб не виникла ситуа$ ція, коли ненависну ядерну енер$ гетику разом з її радіацією зни$ щили, а вимерли від зміни кліма$ ту при надмірному використанні альтернативної вітрової чи со$ нячної енергетики. Атомна енергетика розвива$ ється, і наступні покоління ядер$ них реакторів враховують і попе$ редній досвід, і постійно зростаю$ чий інтелектуальний потенціал. Я не противник атомної енергії, і не її беззастережний апологет. Сьо$ годні я прихильник електричної енергії, а яким чином вона отри$ мана — за рахунок вітру, сонця, океанських приливів чи геотер$ мального тепла, спалювання газу, вугілля чи рослинної біомаси, ядерної чи термоядерної енергії, хімічних реакцій чи космічної енергії — мені байдуже. Власне, чи безпечна електрична енергія, без якої сьогодні неможливо уявити життя? Хіба не вражає електричний струм (не залазь — вб’є), чи не кожного дня в світі трапляються сотні пожеж внаслі$ док короткого замикання, де ги$ нуть сотні людей? То, може, від$ мовимося від електрики? Потім від звичних благ цивілізації — га$ зу, автомобілів, літаків, телевізо$ рів, комп’ютерів, мобільних теле$ фонів, багатоповерхових будин$ ків і всього іншого небезпечного? Хіба це буде життя?
Спілкувалася Любов ГОЛОТА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
