Культура “Творчі люди є гарантами нашої стабільності”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
ПЕРШІ НОТИ У ВЕЛИКУ ПАРТИТУРУ Шкіц до прочитаного
Слово Просвіти, №15 за 2011 рік
книжковий експеримент — листи Ю. Шереха до О. Забужко і нав$ паки. Вартість цього опублікова$ ного набутку безперечна, бо в ньому, як і треба було очікувати й сподіватися, сила-силенна фак$ тографічного біографічного мате$ ріалу. Але є тут не менш вартісна пайка видруку — це розлогі філо$ софсько$ й естетико оціночні ко$ ментарі, які, сказати б, не лишень складають добротний історико$ літературознавчий дискурс, а й нерідко слугують канвою, пунк$ тиром політичного й правового прогнозування життя-буття укра$ їнства і, зосібно, його ще й досі невизнаних, якби цього треба за істиною, чолових постатей. Цікаво і повчально, за намі$ том самої ж авторки, що матеріалу книгу укладався так, аби “книжкова” й “людська” лінії збіглися, “накладаючись на себе навзаєм” (Там само. — С. 8—9). Як думається, вона уже цим принципом наблизилася до час$ ткової зреалізації продзвону Ю. Шереха про те, що історії листу$ вання в Україні ще не написано. Розуміємо авторку, що допоки матеріали “докомп’ютерної до$ би” перебувають і досі в особис$ тому архіві Ю. Шереха в Колум$ бійському університеті “під зам$ ком”, то їй довелося послуговува$ тися “вибірковим” способом, отож подає нам, як їй здається, найобсяговіший, найзмістовні$ ший осніп листування за 1992— 2002 рр. Звідси і пояснення О. За$ бужко, що видрукуваний огром —
57 листів, — своєрідна “співгра”, “епістолярний роман” міг стати доступним і витребуваним бодай середньою планкою української збідненої і зницілої еліти, — вона мусила іти на обсягового тексто$ простору роз’яснення та тлума$ чення, аби “пісок історії” не скри$ пів на зубах сучасників, аби не звітрювався нащадками. Тільки обравши таку методу, вона розв’язала собі і нам руки до сприйняття Ю. Шереха не “розда$ ного” галузевими дослідниками по комірках, а як філософсько-ес$ тетичну цілість, як системного мислителя (Там само. — С. 11). О. Забужко і як аналітик, і як знаковий літератор творить щось “своє” у жанровому гнізді: тут справді якийсь дивовижний кон$ гломерат, у якому мозаїчні ознаки епістолярію, колажу, огляду, пу$ тівника, бріколажу, мемуару, тема$ тичного згромадження — словом, це справді “мікстовий” жанр. Саме ось такий шлях і допо$ міг авторці долати певні психоло$ гічні бар’єри.
Нарешті, погодимося з О. За$ бужко, що і змістові, й стилепото$ ки інформації, які несли два різні автори в епістолярному плині, по-різному сприйматимуться чи$ тачем, бо тексти двох діаметраль$ них авторів справді “дуже різ$ няться між собою за рівнем “гер$ метичности” (Там само. — С. 38). Дещо полегшить сприйняття першої частини книги — епісто$ лярію, дасть своєрідний ключ, виведе на загальну канву друга пайка видання — це 7 статей са$ мого Ю. Шереха і 3 видруки О. Забужко (Коментар до дії: ін$ терв’ю Людмилі Таран // Україн$ ська культура. — 1993. — №1; Ук$ раїна. — 1993. — №6 (фраґмен$ ти); Таран Людмила. Гороскоп на вчора і на завтра. — К.: Рада. — 1995. — С. 127$149; Львів. Кава опівночі // Забужко Оксана. Ав$ тостоп: Збірка. — С. 42$44; Пост$ скриптум: монолог перекладача про подзвін покинутих храмів // Алексієвич Світлана. Чорнобиль: Хроніка майбутнього. — К.: Факт, 1998. — С. 186$194). Як бачимо, Юрій Шевельов як провидець поклав надзавдання саме на “філософські плечі” Ок$ сани Забужко — і, читаймо, саме ця стежка справді приведе до за$ кладання фундаменту творення історії листування в Україні.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
