Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 15 (652), 12—18 квітня 2012 ТАРАСОВІЙ ЦЕРКВІ БУТИ! Н Нееддааллееччккоо ччееррввооннее яяєєччккоо!!
Слово Просвіти, №15 за 2012 рік
Борис ОЛІЙНИК, голова Українського фонду культури
Із перших працівників у фонді лишилося четверо: Роман Лунь, Віктор Женченко, Дмитро Янко і я, грішний. Ось уже двадцять п’ять літ тягнемо основну лямку чесно, самовіддано, безкорисливо… Отож бодай пунктирно окреслимо пережите, перебуте й сподіяне Українським фондом культури, котрий, започаткований ще в старому режимі, взяв на себе роль групи прориву в нове, демократичне, правове суспільство. І, по суті, був серед тих пролісків, що віщували весну незалежності. Серед фундаторів нашої організації були активні сподвижники — видатні діячі літератури і мистецтва Олесь Гончар, Олександр Білаш, Іван Карабиць, Олекса Коломієць, Петро Тронько, які вже відійшли у вічність, а також ті, хто й донині співпрацює із Фондом культури: Анатолій Авдієвський, Володимир Бровченко, Дмитро Гнатюк, Микола Луків, Михайло Шевченко, Юрій Мушкетик, Петро Толочко. Нинішні покоління навіть не уявляють, наскільки непросто було долати кліше і стереотипи в поглядах значного гурту тодішніх партійців та урядовців, котрі духовну сферу вважали за надбудову, яку треба пильно стерегти, аби її не занесло в якесь збочення. Далеко не всі відають, що до заснування багатьох громадських нині діючих новоутворень мав причетність Український фонд культури. Ми були прямо дотичні до організації установчих зборів історико-освітнього товариства “Меморіал” та проектування пам’ятника жертвам репресій у Биківні. Український фонд культури ще 1990 року за багатотисячного велелюддя першим, ще до урядових рішень, освятив хрест на Кургані скорботи в пам’ять жертв голодомору 1932—1933 років, де там же, на околиці Лубен, біля Мгарського Свято-Преображенського
Фото Олеся Дмитренка
ПРОСТІР ВЛАСНОЇ СВОБОДИ
ПОЕТИЧНА АНТОЛОГІЯ “СТРІЛА”
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
