Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Тими вечорами ширилася національна свідомість між українським людом”. “Просвіті” – 145 7 · с. 7сторінка оригіналу ↗

Чому закрили Київську «Просвіту»

Слово Просвіти, №15 за 2013 рік

З віршами виступив Олекса Тихий. Статтю “М. С. Грушевський” видрукував В. С-ий (В. Біднов). Він же писав про ідею спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченкові, про переклад Святого письма українською мовою. А таке не могло сподобатися злобному чиновництву, і часопис закрили. Прийняли естафету у братств Установчі збори Катеринославської “Просвіти” відбулися 4 жовтня 1906 року. В Києві, до речі, аналогічні збори відбулися лише через три тижні, а в Полтаві — ще пізніше. Микола Аркас писав тоді: “Історія призначила нашим “Просвітам” зробити тепер таке саме велике діло на користь нашої Вітчизни, яке робили колись наші братства в XVІІ ст.”. Задушлива атмосфера військового стану не сприяла діяльності “Просвіти”, по суті, паралізувала Товариство. “Невесело тепер в Україні, — сповіщав катеринославський дописувач журналу “Рідний край”. — Здебільшого заведено скрізь “усиленную охрану”, а через те невільно людям збиратися й радитися про свої потреби. Багато людей сидять під арештом — інтелігентів, селян, робітників. Та й ще арештовують щодня нових. Газети припиняються, конфіскуються”. Забороною закінчувалися спроби театральної секції підготувати українські вистави. До того ж, аматорам бракувало власного приміщення. Часописи закривалися. “Гніт військового стану такий важкий, — згадував один із членів “Просвіти”, — що неможливо було членам Товариства навіть зібратися задля обговорення своїх справ”. У таких умовах нелегко виклопотати дозвіл на проведення згаданих вище установчих зборів “Просвіти”. Лише завдяки зусиллям шанованого в місті директора місцевого музею Д. І. Яворницького такий дозвіл вдалося дістати. Збори відбулися 4 жовтня (за ст. ст.) у приміщенні Народної аудиторії (сучасна адреса — вул. Плеханова, 42). Загалом членів Товариства тоді вже було 190 осіб, 70 з них були представлені на зборах. До нас дійшли імена діячів, обраних до складу ради Катеринославської “Просвіти”. Це — А. С. Синявський, М. Л. Кузьменко, М. В. Биков, Д. І. Явор- Василь ГАЛАЙБА, краєзнавець, Київ Ця культурно-просвітницька організація — як пам’ять про Тараса Шевченка — постала в Києві 1906 року. Заснували її українські інтелігенти. Серед найвидатніших були Олена Пчілка, Леся Українка, Борис Грінченко. Своє найперше призначення товариство вбачало в поширенні серед простого люду Київської губернії освіти рідною мовою й української культури шляхом заснування книгозбірень, читалень і шкіл, а також читання лекцій та організації різноманітних курсів. Перші чотири роки його існування були позначені інтенсивною і корисною видавничою діяльністю. Так, популярних брошур воно видрукувало за цей час 170 тисяч примірників, із яких близько 45 тисяч продали, 13 тисяч розіслали по селах безплатно, а інші десятки тисяч примірників передали Петербурзькому благодійному товариству видання дешевих і загальнодоступних книг, яке з 1898 року займалося активницький, С. О. Липківський, В. О. Біднов, М. О. Богуславський, М. В. Маслов, В. М. Хрінников, М. К. Ємець, а також Г. Ф. Дзябенко і Ф. С. Гарькавцев. На зборах обговорювали питання щодо придбання власного помешкання. Але на це не було грошей. Дм. Яворницький згодився прочитати публічну лекцію про Запорожжя, увесь прибуток від якої мав піти на потреби “Просвіти”. Ухвалили також “найскоріше придбати на базарі рундуки, щоб там продавати українські книжки, та знайти книгоношу, який би ходив з українськими книжками та газетами по базарах і пристанях, де буває багато селянства”. А ще збори ухвалили телеграму на ім’я члена Державної Думи Іллі Шрага: “Загальні збори Катеринославського українського товариства “Просвіта” вітають українську парламентську партію, бажаючи їй здобуття сил задля визволення пригніченого тридцятимільйонного народу, здобути йому землю й волю, допомогти йому стати самостійним розпорядчиком на своїй власній землі; твердо тримайтесь шляху боротьби за народні права і знайте, що у цій боротьбі весь народ стоїть за вас”. ною пропагандою української друкованої продукції. Тож вороже ставлення офіційних кіл Росії до діяльності цих організацій було небезпідставним. Як роз’яснював сенатський указ № 9120 від 28 липня 1906 року, “намагання українських “Просвіт” сприяти культурно-просвітницькому розвиткові українського народу — не що інше, як спроба відокремити інтереси малоросійського народонаселення з наслідками, які можуть загрожувати громадському спокоєві”. Подібні висновки щодо “вузькоплемінної культурної пропаганди” містилися і в указі сенату від 4 вересня 1909 року, яким між іншим було відмовлено в реєстрації польському товариству “Освіта”. Не забарилося з оприлюдненням свого ставлення до цього питання і київське губернське присутствіє у справах товариств. На його раді, що відбулася 8 квітня 1910 року, заслухали доповідну записку про діяльність київської “Просвіти”. У ній зазначалося, що за чотири роки свого існування ця організація випустила друком такі брошури: “Про українських козаків, татар і турок” і “Землевлаштування тафорії — все необхідне збирали з власних речей, із пожертв симпатиків. Уже перший вечір відбувся з великим успіхом, і це ще більше заохотило аматорів. За друге півріччя 1907 року було впорядковано 12 сімейних вечорів, один концерт, 3 денних і 20 вечірніх вистав. Декотрі упоряджалися з благодійною метою. Були вони загальнодоступні, а прибуток був-таки значною сумою — 323 карбованці. За перший сезон секція поставила 57 спектаклів, зокрема за п’єсами М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого, М. Старицького, Б. Грінченка, творами Л. Глібова та ін. Було придбано дещо з реквізиту, поновлено бібліотеку. Восени, залишивши дороге й незручне помешкання “Аудиторії”, “Просвіта” орендувала більш зручне. Тут зміг розвинути свої таланти лекційний гурток. Лише в грудні 1907 року прочитано чотири лекції: “Гайдамаки” Тараса Шевченка в світлі історичної правди” (С. Іваницький), “Українська мова” (С. Липківський), “Вага слова — в думанню” (І. Труба), “Про кобзарів, кобзу та українські історичні пісні” (Д. Яворницький). Бібліотечна секція, як і раніше, продавала книжки. Заснували й буфетв Новій Зеландії” — 1906 року; “Як визволились Північно- Американські штати”, “Розповіді про ірландців” та “Українці на Кубані” — 1907 року; “Тарас Шевченко”, “Про Канаду” і календар — 1908 року; “Гетьман Петро Сагайдачний”, “Праця і капітал” та “Брати Гракхи” — 1909 року; “Про Буковину” — 1910 року. Записка констатувала, що вищеназване товариство систематично проводило соціал-демократичну агітацію: коли бажано було рекламувати ідею насильницького відчуження землі — писалася брошурка з давньоримського життя про братів Гракхів, а брошури про Ірландію та Нову Зеландію містили в собі проповідь племінного сепаратизму і соціалістичного комунізму. При цьому наголошувалося, що всі без винятку брошури спрямовані на зруйнування підвалин державності й пропагували цілковите народоправство, до того

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин