Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Вавилон на Законі · “Посткомуністична влада своєю “монументальною політикою” намагається довести, що ніколи не було ні самих українців, ні їхньої культури”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Комуністи сидять!

Слово Просвіти, №15 за 2013 рік

Пам’яті на місці колишнього Гусинівського цвинтаря в центрі Луганська (на ньому з кінця XIX ст. поховані десятки тисяч людей, представників творчої інтелігенції, духовенства, жертви трьох голодоморів, двох воєн, сталінських репресій; а сьогодні на їхніх могилах розміщують дитячі майданчики й готові розміщувати розважальні заклади), а також за майбутній пам’ятник на вже підготовленому постаменті в центрі цього скверу. Депутати хотіли встановити тут фігуру Катерини ІІ як “засновниці Луганська”, громада ж (понад 30 організацій) — скульптуру Янгола-Охоронця. Були численні протестні мітинги проти Катерини як символу імперії та розпусти, колективні листи до міського голови Сергія Кравченка з вимогою не допустити такої ганьби; були громадські слухання з гнівними виступами представників громадськості. Цікаво, що під час оголошеного кон- Затулін на відкритті пам’ятника жертвам ОУН" УПА на Луганщині курсу громада зібрала понад 20 листів із 324 підписами за пам’ятник Янголові- Охоронцю, а прихильників Катерини ІІ було 331 — це нардеп Колесніченко, “Молодогвардійці” Клінчаєва і працівники заводу “Маршал”, власником якого є нинішній народний депутат від ПР Сергій Горохов (цю кількість апологетів російської цариці влада зліпила нашвидкуруч, злякавшись масової народної підтримки іншого пам’ятника вже наприкінці конкурсу). Нарешті, 2011 року луганські депутати стали на позицію здорового глузду й погодилися на пам’ятник, запропонований громадою. Аж ось вигулькнув новопризначений архієпископ Луганський та Алчевський УПЦ МП Митрофан: 12 березня цього року він написав відкритий лист до С. Кравченка з вимогою не розглядати більше питання щодо встановлення пам’ятника Янголові, який, на його думку, є не православним, а католицьким символом, що провокуватиме конфлікти між його паствою, з одного боку, і парафіянами “неканонічної” УПЦ КП і греко-католиками — з іншого. Чи Митрофан не знає, а може, забув, що подібні пам’ятники є в багатьох містах Росії і в зовсім не католицьких Києві та Кіровограді? 28 березня прихильники Наталії Вітренко і члени Партії пенсіонерів України швиденько відреагували на цей лист московського батюшки акцією з вимогою не споруджувати пам’ятник Янголові-Охоронцю у сквері Пам’яті, а натомість установити православний поклонний хрест. Отож не можна не помітити, що луганська посткомуністична влада своєю “монументальною політикою” намагається довести, що Луганськ (заснований українськими селянами та козаками приблизно за 150 років до указу Катерини ІІ) є суто російським містом, де ніколи не було ні самих українців, ні їхньої культури. А влада в Києві, яка за всіх наших президентів не помічала цих відвертих антидержавних дій, уже в недалекому майбутньому ризикує пожинати гіркі плоди такої своєї страусячої позиції. Олег ЧОРНОГУЗ Усяке я бачив за роки свого життя. Про всяке писав протягом 50 років. Але про найнижчу стадію людської деградації пишу вперше. У мене як в українця не тільки розривається душа, а й перо стає палаючим. Увесь цивілізований світ заявив про свідоме знищення української нації голодом у 1932—1933 роках. Це ж підтвердили у своїй відомій заяві країни, що репрезентують Організацію Об’єднаних Націй, Європейський Союз. А в 21 країні Голодомор в Україні 1932—1933 рр. визнано геноцидом українського народу. Геноцидом українського народу Голодомор визнали Католицька Церква, Константинопольська Православна Церква, Українська Православна Церква Київського Патріархату, Українська Православна Церква (Московського Патріархату в Україні), Українська Автокефальна Православна Церква. У будівлі Верховної Ради, де 28 листопада 2006 року ухвалили закон “Про Голодомор 1932—1933 років в Україні”, 2 квітня 2013 року у хвилину жалоби і пам’яті за невинно убієнними, у сучасних комуністів несподівано підкосилися ноги і вони не підвелися. Впали в прострацію: сиділи, мов дерев’яні одоробала. Цим мертві на совість і честь боввани ствердили, що вони є послідовниками ідей катів українського народу, що їхня ідеологія, давно засуджена в Європі, є фашистською. Побратим Сталіна по пакту Молотова—Ріббентропа Гітлер із расових міркувань винищував євреїв і циган. Те саме творив на своїй території з народами біснуватий Сталін і його служка Каганович. Це вони у врожайний рік в Україні виморювали голодом українське непокірне селянство — основу нашої нації. Печерна ненависть “батька всіх народів” Сталіна до українців, як і московсько-більшовицька політика тієї кривавої доби, стала в очах цих політичних маніяків найефективнішою формою ідеологічної боротьби з українським народом. У ті, не такі вже й далекі часи (бо ще й нині живуть свідки штучного більшовиць- Вельмишановному Панові Іванові Почуху, Амбасадорові Чеської Республіки в Україні Київ, 8 квітня 2013 р. Шановний Пане Амбасадоре. Мушу зізнатися, що я глибоко розчарований і засмучений інформацією, яка з’явилась у пресі (“Туристичні маршрути в Криму маркують іноземними мовами”), та Вашим коментарем до неї на сайті радіо “Свобода”. Я розумію, що українізація України, тобто подолання колоніальної спадщини, мала би бути справою українського уряду, а не чеського, але я переконаний також, що чеські колеги не повинні робити внеску в подальшу русифікацію нашої країни. Повірте, ми маємо достатньо впливового сусіда, який робить це набагато послідовніше й ефективніше. Ми маємо також чи-кого голодомору в Україні), італійський посол, що перебував на той час на службі в українській столиці — Харкові засвідчував: “Голодомор улаштований із метою “провчити селянина” і провести “модифікацію етнічного матеріалу”. Тобто винищити корінне населення, його історію, мову й культуру. “Сидячі” комуністи у Верховній Раді очевидно хочуть втілити в практику переробку “етнічного гумусу”. Ці комуністичні кліщі на тілі українського народу, нині за награбовані й здобуті у прислужництві сильним світу цього статки не тільки їздять на шикарних мерседесах, живуть у найпрестижніших маєтках найпрестижніших районів, а й ставлять позолочені пам’ятники людиноненависнику Сталіну. Тому, який свого часу їм заповідав: “Знищення соціальної бази українського націоналізму — індивідуальних селянських господарств — було одним із основних завдань колективізації на Україні” (“Пролетарська правда” від 22.01.30). 2006 року, після довгих дебатів, Верховна Рада ухвалила Закон, який визначає, що Голодомор 1932—1933 років є Геноцидом українського народу. Тоді за переконливими архівними доказами та ж Верховна Рада дійшла висновку й узаконила, що Голодомор є Геноцидом. Майже 10 років тому, 2003-го, “полковник від історії” Дмитро Табачник, виступаючи в Верховній Раді 14 травня 2003 року під час спеціального засідання, зачитав (очевидно, зі свого “докторського” реферату) таке: Голодомор є Геноцид українського народу. У мене збереглися записи тих незабутніх днів і того патріотичного полум’яного спічу Дмитра Володимировича в українському парламенті. Саме він, Д. Табачник (скільки цинізму в істоти, яка нині заперечує те, що казала десять років тому) зачитав Звернення до українського народу, в якому визнали, що “…Голодомор був свідомо організований сталінським режимом і повинен бути публічно засуджений українським суспільством і міжнародним співтовариством як один із найбільших за кількістю жертв факт геноциду у світовій історії”. Того ж 2003 року, але вже у вересні, на відзначення 70-ї річниці Голодомору, українська делегація на 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН звернулася до представників усіх народів світу підтримати ініціативу України щодо засудження Голодомору 1932—1933 років в Україні як акту геноциду. Співавторами тієї Спільної заяви про один із найжахливіших проявів геноциду в історії людства комуністичною ідеологією виступили 36 держав-членів ООН. Ушануванню пам’яті жертв голодомору в Україні 1932—1933 років віддають дань і схиляють голови всі цивілізовані народи світу, вважаючи її всесвітньою трамало людей у власному уряді та місцевих адміністраціях, які йому енергійно в цьому допомагають. Як амбасадор, Ви не можете не знати, що Україна впродовж кількох століть зазнавала брутальної колонізації й русифікації, і що українськомовні українці й сьогодні залишаються соціально маргіналізованою й упослідженою частиною населення в абсолютній більшості регіонів, особливо в Криму, де на всіх рівнях домінують запеклі російські шовіністи, українофоби й татарофоби. Україна — справді реально двомовна країна, але коли з двох мов Ви пріоритезуєте саме російську й ігноруєте українську, Ви тим самим робите вибір на користь “білої”, домінантної частини населення, і виявляєте неповагу до “чорної”, історично приниженої. Ви фактично потураєте російським супрематистам у Криму, а заразом і їхнім патронам у Києві та Москві. гедією українського народу. І от на цьому світовому тлі, на землі і серед людей, чиї діди і батьки — невинно убієнні, перебуває жалюгідна секта червоно-чорних душ без совісті й честі. Обіцяльники соціальної справедливості тупо дивляться поперед себе, по-бичачому мовчать і не піднімаються — навіть на всі свої чотири… Без Бога в серці, без віри у душі, із презирством до тих, кому обіцяли світле майбутнє, купка ненависників в українському парламенті не тільки не визнає геноцидом голодомор 1932—1933 років, а й не віддає елементарної людської шани безневинно убієнним… Ось таке воно, це ідеологічне плем’я, секта нелюдів, за душею в яких нічого святого. Я всяке на своєму віку бачив, але отаких “сидячих” — з тупими поглядами бездумних очей побачив уперше. Ця страшна картина сидіння пітекантропів із Верховної Ради України обійшла весь телевізійно-інтернетівський світ. Майже чотири десятки дерев’яних бовдурів в українському парламенті не піднялися зі своїх місць, щоб схилити голови перед тими, кого їхні ідеологічні попередники фізично винищили. Невже й вони в ім’я своєї людиноненависницької ідеології готові йти на знищення народу, поміж якого і за рахунок якого живуть і паразитують? Прапор і шкірянка, червоний бантик і чорний маузер — їхні ідеали і їхні символи? Комуністи сидять, як злочинці під час Нюрнберзького процесу. Безпринципним бовванам дана партійна команда — сидіти! У Верховній Раді VIІ скликання сидить секта, начебто вірячи в свого мертвого муміфікованого божка, що зажадав мільйонних смертей на цій землі. Сидять дрібненькі, ниці раби мертвого ідола. Сидять — роботи чи релікти з доби пітекантропів, неандертальців? Без сорому і людських чеснот. Сидять — вгодовані і ситі, унікальні комуністи в історії людства! Начебто законотворці, які чудово знають, що публічне заперечення Голодомору 1932—1933 років в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу. Сидять, злісні й розпашілі, і всі до одного — злочинці. Хоча б з точки зору моралі і совісті свого народу. Сидять і не каються. Не піднімаються і не просять каяття. Бо де у бовванів думки. Де ті мислі? У порожніх бездумно-партійних головах самі команди. Команди злочинців, яких досі в Україні і не осудили, і не заборонили. Сидять, виконують ролі 5-ї колони у нашій країні — ролі саботажників, агентів і вірних кремлівських служок-лакуз, груди яких часто прикрашають ордени чужих держав. Час суду всенародного настане — вони таки повинні сидіти на лаві злочинців! Мені шкода, що Ви не бачите тут “політичного підтексту”, хоча як чех Ви могли б легко собі уявити подібну ситуацію в міжвоєнній Чехословаччині, — коли б там якийсь закордонний спонсор скористався в Судетах лише німецькою мовою і зігнорував чеську, бо так, мовляв, зручніше — і для туристів, і для місцевого населення. Я справді не сподівався від чехів такої короткої історичної пам’яті і такого браку чутливості до чужих, досить делікатних проблем. Сподіваюся, кримський інцидент був лише прикрим непорозумінням, а не виявом принципової політики Вашого уряду. Із найкращими побажаннями, Микола РЯБЧУК, письменник і публіцист, віце-президент Українського ПЕН-центру Згідно зі ст. 2 Закону України “Про Голодомор 1932—1933 років в Україні” — публічне заперечення Голодомору 1932—1933 років в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин