“Дуже важко і водночас цікаво бути в одній хаті кільком художникам”. · 9 Добрі новини · с. 9сторінка оригіналу ↗
Мистецтво єднає Україну
Слово Просвіти, №15 за 2018 рік
У Центральному будинку художника НСХУ відкрили персональну виставку художника-графіка, живописця, члена НСХУ Володимира Немири “Неологізми”.
біт вражає гуцульський триптих”, — розповів проректор із наукової роботи Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури України Остап Ковальчук. “Дуже важко і водночас цікаво бути в одній хаті кільком художникам. У нас запитують, де ваші каталоги, де ваші списки робіт, інформація про творчість. Зізнаюся, що у нас просто немає на це часу, адже хочеться писати нові картини. Нещодавно спілкувалася з міністром культури України: “Ви вже почали підіймати український театр і кіно. Давайте вже думати і про художників, адже вони заслуговують на це”. Ми з Володимиром створили проект “Схід-Захід. Єднання”. В рамках цього проекту, який започаткували 2016 року, нині відкривається дев’ята виставка. Ми об’їхали Енергодар, Запоріжжя, Маріуполь, Кропивницький, інші міста. За цей час збагатилися творчо. Після київської виставки плануємо знову зануритись у роботу. Українські художники, які були реформаторами й дали потужний поштовх до розвитку європейського та американського мистецтва, емігрували за кордон або були знищені. У нас, на жаль, перервався зв’язок між тими художниками-новаторами, які були потужними генераторами ідей у 20—30-х роках минулого століття. Однак сподіваємося, що зможемо його відродити, бо маємо потужні сили і потужні школи: київську, львівську, харківську, одеську. Нам потрібно спілкуватися, мати більше майданчиків, на яких могли б представляти свою творчість, а також кваліфікованих мистецтвознавців, які б її професійно аналізували”, — наголосила скульптур, письменниця, дружина В. Немири пані Катерина. “Раніше мої роботи передавали енергію предметів, будинків, людей. А в цьому періоді творчості хотілося передати стан своєї душі. Постійно відгукуюся на події у моїй державі, на моїй землі. Чи були якісь успіхи, чи була біда, чи до когось прийшов лист, що дитина загинула, чи хтось поранений. Це все на мене впливає, і я це передаю. Або бачу онуків, тішуся ними, це вже зовсім інша енергія. Одне слово — малюю те, чим живу”, — зізнався Володимир Немира.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
