Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Це листування читається як захоплива психологічна повість у листах”. 11 Постать · с. 11сторінка оригіналу ↗

«Сам Бог велів любити Україну»

Слово Просвіти, №15 за 2018 рік

на Лубківського, визначного українського поета і громадського діяча, який свого часу запропонував поетесі й прозаїку Ользі Яворській зібрати потрібні матеріали для того, щоб родичі, друзі, знайомі, які добре знали Івана Гнатюка, розповіли про нього саме в серії “Літературні профілі”. Було це 2015 року. І ось, через два роки, книга, що складається з чотирьох розділів, побачила світ.* Спочатку — спогади: “Життя — як згусток невпокореної долі”, найголовніший розділ. “Найбільшою його пристрастю були книги, — розповідає дочка Любов Гнатюк-Савка у “Спогадах про батька”. — Був надзвичайно добрим сином, чоловіком, братом, батьком… був строгим та вимогливим… Батько ніколи не визнавав ніякого конфесійного поділу: Бог — один, муки Христові одні, а цей людський поділ — великий гріх перед Єдиним; дехто вважав батька песимістом. Я ж стверджую: він був великим оптимістом, завжди вірив у перемогу Добра і Справедливості”. Серед інших авторів спогадів — поетеса Любов Проць, поет Петро Сорока, поетеса і прозаїк Ольга Яворська, побратим Івана Федоровича Йосип Кронжко, поет і публіцист Віктор Романюк, видатний письменник Микола Петренко, член-кореспондент НАНУ письменник Микола Ільницький, письменники Ігор Павлюк, Андрій Грущак, Левко Воловець, Богдан Чепурко, Леся Степовичка, Леся Павлів та ін. Другий розділ — “Поезія як вияв відчайдушної любові до України”. Рецензії на твори Івана Гнатюка опублікували поет і науковець Михайло Шалата; письменник, голова Харківської обласної організації НСПУ Анатолій Стожук, поет і науковець Богдан Завідняк; доктор історичних наук, професор, поет Петро Шкраб’юк; прозаїк і науковець Олег Василишин; поет Ігор Фарина і прозаїк із Борислава, батьківщини Івана Федоровича, Роман Соловчук. Своїми віршами привітали І. Гнатюка Микола Петренко, Марія Людкевич, Ігор Павлюк, Ольга Яворська, Левко Воловець, Віктор Палинський, Наталія Крісман, Марія Прокопець, Ігор Фарина, Іван Фідик у розділі “Присвяти Іванові Гнатюку”. Четвертий розділ — листування: “Я навпростець, минувши й смерть, дійду в Україну”. Листи: як Івана Гнатюка, так і до нього. Перевага — на боці Івана Федоровича. Подамо, отже, кілька думок поета. “А ще ж безпросвітно переживаю за долю України, за наше безголів’я й запроданство після того саможертовного героїзму, переживаю, але через дурне серце не можу нічого зробити для покращення тієї долі” (26 лютого 2002 р.); “Мене ніхто не вчив любити свою материнську мову, тобто Україну, але вона для мене найсвятіша за все, що існує в Божому світі” (18 лютого 2003 р.); “Дуже переживаю за долю України, за національну душу народу, які нині перебувають чи не в найбільшій за всю історію небезпеці, і тяжко, до глибокого гніву мучить мене безголів’я рідних співвітчизни-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин