10 “Несу у собі цілий світ: Змах пращі і до зір політ”. Літературні новини · с. 10сторінка оригіналу ↗
Поезія любові Петра Шкраб’юка Петро Шкраб’юк. У сяйві Божих одкровень (мініатюр [на!] поема). Дзвін, ч. 11 (889), 2018.
Слово Просвіти, №15 за 2019 рік
Богдан ДЯЧИШИН, лауреат премії ім. Івана Огієнка
Та мить сприяє ближнім на добро, Коли натхненням світиться Петро — Така вже світла вдача Шкраб’юкова, Що мислями освітлене й перо. Мирослава Данилевська-Милян, “Звіряю душу солов’ю” Щойно прочитав поезію Петра Шкраб’юка в часописі “Дзвін”. Осмислюю думки любові Божих одкровень, щоденні життєві миті розмислів поета, його духовні переживання. У світі так мало тепла, добра, шляхетності в поведінці людини, любові. Жоден мислитель не в змозі осмислити вічні істини: “А де любов? Невже печаллю / Цей світ заражений всуціль?” (с. 7). Філософія не є всеохопною наукою. Я думаю, що любов до людей, батьків, між закоханими, в сім’ї можливо осмислити через логіку буття. Логіка буття — це коли добре мені, то добре й моєму ближньому. Універсальну формулу любові проголосив Ісус Христос: “...Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”. Це найбільша і найперша заповідь. А друга однакова з нею: “Люби свого ближнього, як самого себе” (Євангеліє від Матвія 22:37—39). Нуртують у пам’яті думки, які перечитую в Андрія Содомори про те, що “Скільки чого тримаємо у пам’яті — стільки знаємо... Скільки тримаємо в душі — стільки й живемо...”, а живемо пам’яттю і любов’ю. Так може писати людина любові, яка дарує свою працю пера побратимам: “Нехай Яворська Ольга прочитає / І ніжно приголубить, як своє” (с. 7). Читаймо теплі, змістовні посвяти колегам. Тут і Микола Яворський — мужі помічник Ольги Яворської, побратими по перу Андрій Содомора і Володимир Базилевський. Мистецтво любові до людей проростає духовними паростками в душі поета, бо логіка буття — це не “хитрість світового розуму” (за Геґелем), щоб користуватися індивідуальними інтересами і пристрастями для досягнення своїх цілей, бо ще Сенека вчив жити для інших, якщо хочеш для себе жити: Знаходжу в людях тільки гарне, Первинне, чисте, елітарне, Це значить, що й буття моє Також глибинне і не марне (с. 8). Кредо життя поета: “І я устав, аби не спати, / А стати правди охоронцем” (с. 9), бо сутність людини — бути собою, не зрадити себе, свою пам’ять. Будь чесним перед собою — то будеш чесним перед Богом, людьми. Правдою живе людина, правдою торує шлях до вічності, адже Бог, Його Дух всюди і в усьому: “Навіщо Господа шукати? / Він всюди. Світ — Його палати” (с. 9). Життя людини, громади має сенс в осягненні Єдиного начала усього сущого — Бога, Його любові. Про це писав і Тарас Шевченко, осмис-
Висловлюю щиру, глибоку вдячність Всеукраїнському товариству “Просвіта”, творчим спілкам, ЗМІ та усім, хто усно або письмово привітав мене у зв’язку з моїм 80-річчям. Андрій ТОПАЧЕВСЬКИЙ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
