“Прислухайтесь ще раз до Шевченка, котрий нам заповідав, що лише “в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”. · 3 Читацьке віче · с. 3сторінка оригіналу ↗
«Все буде Зе!шибісь!»
Слово Просвіти, №15 за 2019 рік
Закінчення. Початок на стор. 1
По-перше, українська мова в цих русскоязичних КВНщиків брутально фальшивилась. По-друге, в усіх цих сценах щодо українців, державних керманичів і самої України звучала зневага, нелюбов, презирство і образа. І до болю було мені завжди прикро, що глядачі в залі реагували сміхом і веселощами. Думалось: невже серед них немає хоч одного українця, щоб піднявся і освистав чи крикнув “ганьба!” Ну, думаю, може, на цей раз знайдеться “один козак із міліона свинопасів” (Т. Шевченко). На жаль, мої сподівання не справдились, а на сьогодні й поготів. Невже багатьом українцям “пороблено” цим TV-ящиком, що вони так дружно проголосували в першому турі виборів на посаду Президента України за кандидата В. Зеленського? Люди добрі!.. “Схаменіться! будьте люди, бо лихо вам буде” (Т. Шевченко). Прислухайтесь до поради-звернення нашого генія — пророка України Тараса Шевченка. Невже такою великою і складною державою, як Україна, та ще в такий важкий час, може керувати зовсім не підготовлена людина? Чи, може, ви голосували за нього заради потіхи? Державі такі потіхи можуть дуже дорого коштувати — до крайнощів, втрати самої Держави. Ви цього хочете? Цього можуть хотіти тільки вороги. Вам що, всім набридло жити у своїй державі? Прислухайтесь ще раз до Шевченка, котрий нам заповідав, що лише “в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”. Та чи гіркі уроки минувшини, як-от після героїчної переможної битви козацького війська гетьмана Івана Виговського під Конотопом 1659 року, якій 28 червня цього року мине 360 років, де вщент була розбита 100-тисячна армія москови-
Марія МЕЛЬНИК, член НСЖУ, с. Котюжани Вінницької обл.
Якось по радіо нашого райцентру почула розповідь Олени Миколаївни Панченко з села Котюжани про волонтерів. З радісним хвилюванням, щиросердно, як на сповіді, розповіла вона про своїх односельців, що уболівають, переймаються долею військовиків, які захищають нашу Батьківщину у війні з російськими загарбниками на Донбасі. Вона квапилась сказати добре слово про кожного котюжанівця, боялась, що забуде чиєсь ім’я у цій святій справі. Я прислухалась до її хвилювання, бо в ньому відчувала її непідкупну любов до України. Майнула втішна думка: “Ага, є ще пороху порохівницях, ще не вичерпалась сила українців!” Я одразу зателефонувала цій неординарній жінці і запитала: — Олено Миколаївно, чому Ви взялися за допомогу нашим військовим? Це ж не мед: збирати по людях продукти, зберігати, готувати, пакувати, вантажити — то велика відповідальність. — Але ж нахабний окупант топчеться по українській землі, глумиться над народними святинями. Наші хлопці на передньому краї боротьби з ненависним ворогом, а ми ж за їхніми плечима, як у Бога за дверима, живемо в безпеці, спокійно спимо. То чи можемо не турбуватись про них, якщо тебе гризе сумління, що наші під обстрілами, смерть заглядає їм в очі, дражнить, замахується косою… І не відчепитись від надокучливих передбачень: що ж треба робити, як жити, щоб колись не було соромно за нас нашим дітям? Щоб ми могли чесно дивитись їм в очі, не відчуваючи провини, що не зберегли для них незалежну Україну. О. М. Панченко не могла бути осторонь страшної війни, що впала на нашу землю, — познайомилась з небайдужими людьми, зокрема з Марією Юріївною тів, і де через розбрат козацької старшини Виговський склав гетьманську булаву на користь молодого, не підготовленого до державного управління Юрія Хмельницького, сина великого Богдана, який через свою нездатність повернув в Україну москалів. Згідно з новим союзним договором з Московією, прийнятим Ю. Хмельницьким, Україна була визнана вже не як союзна держава, а як автономія у складі московського царства. Запам’ятайте, українці, що ми втратили свою державу в жовтні 1659 року, де цим договором було перекреслено всі здобутки Гетьманської держави Війська Запорозького на віки.
Хіба можна з цим гратися, веселитись сьогодні, тим паче, що в Україні знову палахкотить війна з тим же “братнім” сусідом. Поясніть собі, будь ласка: хіба можна кому завгодно стати до керма Головнокомандувача армії, коли вона воює? Мені важко уявити, кого Зеленський буде “робити разом”. Це він мав на увазі нас, українців, “робити”. Може, цей чоловік має на увазі “зробити” всю Україну заради своєї амбітності чи нахабства. Адже він уже раз порівняв її з публічною жінкою. І нічого, всі проковтнули. Ні преса, ні громадськість, ні
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
