Арт-калейдоскоп · “Тут сльози й радощі, турботи й забавки, серйозні мислі й жарти нашого народу”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Відзначили Всесвітній день фортепіано
Слово Просвіти, №15 за 2024 рік
Тетяна ДИМАНЬ, композиторка
Всесвітній день фортепіано відзначається з 2015 року. Якщо зпочатку року порахувати 88 днів (саме така кількість клавіш у стандартного фортепіано), то у високосний рік цим днем буде 28 березня, а у звичайний – 29. Такий простий і водночас оригінальний підхід для визначення свята запропонував німецький композитор та музикант з Берліна Нільс Фрам (1982 р. н.). Відзначення Всесвітнього дня фортепіано відбулося у Літературно-меморіальному музеї-квартирі імені Павла Тичини за участю учнів та студентів київських закладів. В. о. директорки Юлія Онопрієнко люб’язно прийняла артистів у затишній залі, де експонувалася виставка робіт українських художниць. Концерт відкрили юні музиканти Київської дитячої школи мистецтв № 8, клас викладача-методиста Тетяни Димань. У виконанні Марти Гармаш прозвучали українські народні пісні “Ой лопнув обруч”; “Женчичокбренчичок” в обробці Тетяни Димань та “Грицю, Грицю до роботи” – варіації в обробці композиторки. Катерина Портянко виконала “Вальс-жарт” Юрія Щуровського та варіації на українську народну пісню “Ой джигуне, джигуне” в обробці Тетяни Димань.
Ведуча концерту звернула увагу на роль фортепіано не тільки як сольного інструмента, а також на його вагомі акомпануючі можливості, паритетну взаємодію концертмейстера та виконавця. Концертмейстер (італ. con- certo – злагода) узгоджує свої дії з вокалістом або інструменталістами. Багато років діяльність піаніста-концертмейстера була недооціненою або другорядною. З розвитком музичної культури вона набула відповідного значення: у 1994 році Станіслав Віталійович Саварі, професор Донецької консерваторії, був удостоєний звання народного артиста України як перший концертмейстер. Тетяна Молчанова – піаністка, докторка мистецтвознавства, професорка, завідувачка кафедри концертмейстерства Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка першою в Україні розробила підручник для учнів концертмейстерського класу. Вона організувала музичний фестиваль “Мистецтво піаніста-концертмейстера”, який у 2020 році став міжнародним. Слухачі схвально сприйняли пісню “Дівчинка-вкраїнка” на слова Валентини Козак та музику Тетяни Димань у виконанні Катерини Портянко. Студенти коледжу Київської муніципальної академії музики імені Р. М. Глієра поповнили концертну програму новим спектром цікавих алюзій.
“Пісня” Левка Ревуцького, озвучена Марією Єремейчук, клас викладача-методиста Олени Бондаренко, прозвучала проникливо та лірично. “Прелюдія та фуга” C-dur Мирослава Скорика у впевненому виконанні Сюзанни Галігузової, клас викладача-методиста Тетяни Півоварової, перенесла слухачів в інший світ емоцій – бурхливих, голосних, з широким діапазоном звуків, хроматичних утверджень та контрастних музичних образів. “Хоровод на Болонії” з циклу “Відгомін століть” композитора Геннадія Саська ілюстрований Дар’єю Іваненко, клас викладача-методиста Тетяни Півоварової, спонукав слухачів згадати стародавній весняно-дзвінкий Київ. Віддаючи шану видатному поету XIX століття, автору власного стилю “кларнетизм” Павлу Тичині, в концерті прозвучали вірші “Україно моя, моя люба Вкраїно” та “Не бував ти у наших краях” у виконанні Тетяни Димань. Людмила Верета – лавреатка всеукраїнських вокальних конкурсів, виконала пісню “Шумить жито, співа” на слова Павла Тичини та музику Тетяни Димань. Завершальним акордом свята став виступ студентів Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, лавреатів міжнародних конкурсів, клас
Марії Пухлянко – професорки, докторки філософії, заслуженої артистки України, арт-директорки Міжнародного фестивалю “Династія”, засновниці та керівниці ансамблю солістів “Solo Плюс”, піаністки у третьому поколінні. “Коломийка” Мирослава Скорика у виконанні Наталії Соколенко – це світ духовної культури українського народу, його традицій, незламного духу гуцульського краю. Іван Франко писав: “Коломийка – це немов розсипане намисто з перлів, що перекочуються з місця на місце <…>. Тут сльози й радощі, турботи й забавки, серйозні мислі й жарти нашого народу, його життя від колиски до могили, його традиції й вірування, його громадянські й етичні ідеали”. П’єса імпровізаційного тан-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
