16 Презентація · “Відчуття себе частинкою України, хоч краплина власної допомоги – дає духовні сили вистояти”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
Щоб вижити – треба жити!
Слово Просвіти, №15 за 2024 рік
Галина ДАЦЮК, журналістка, м. Київ
На початку квітня в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого відбулася презентація поетичної книжки заслуженої діячки мистецтв України Зої Кучерявої “Дар жити”. Це було справжнє музично-поетичне дійство, яким заслухалися не лише шанувальники таланту поетеси. Сама весна стояла під вікнами ошатної читацької зали, зазираючи в шибки зеленим серпанком першого несміливого буяння. А тоді залетіла пташкою і, поки тривало свято, підспівувала нам, змахуючи крильцями, як смичками чарівної скрипки. Кожна нова книжка для поета – непроминальна подія. У житті Зої Олексіївни таких подій було вже дванадцять, ця – тринадцята, особлива. Бо жодна попередня книжка не творилася в умовах війни. І часом їй здавалося, що грудочка болю, яка засіла в серці, спинила радість творити і навіть жити. Проте в якийсь момент знову відродився в серці поетеси дар відчувати красу. “Відчуття себе частинкою України, хоч краплина власної допомоги – дає духовні сили вистояти. Уміння бачити красу, молитися, подумки розмовляти з небом, квітами, травами допомагає пережити особисті печалі, оберігає психічне здоров’я в тяжкі часи війни, спонукає до прагнення вижити, захистити себе від зовнішньої агресії, зберегти любов”, – зазначено в каталожній картці книжки. На цю любов, як на поклик радості, прийшла повнісінька зала – письменники, митці, друзі, колеги, родина, земляки, видавці, читачі бібліотеки. Кожен зміг сказати слова вдячності поетесі, висловити захоплення її талантом, поділитися особистою житейською історією, що пов’язує з авторкою. Слово про авторку сказала письменниця, лавреатка Національної премії імені Тараса Шевченка Любов Голота. Вона зазначила, що одна справа – лозунги, вогні Майданів, плече до плеча… А зовсім інше – висловити почування у слові. Зої Олексіївні вдається дивовижно передати поетичним рядком найглибшу емоцію. Вона має дар жити з природою, розкривати мелодію життя. Її нова книжка, як осіння Річка, що пережила і повені, і посуху, вистоялася і прозора до дна. Тим-то п’єш з насолодою цю живильну силу, заряджаєшся її енергією. Такі книжки творять позитивні зрушення в колективній пам’яті. Ритми її слова йдуть з душі, а що з душі – те тепле. “Кожен рядок пережитий серцем і усвідомленням: щоб жити, потрібно вижити, а щоб вижити – треба жити. Сила в нас самих! У будь-якому віці кожна мить – це радість”, – сказала Зоя
Олексіївна. З радості зіткані сотні її віршів, що стали піснями. За 25 років пісенного шляху поетеса співпрацювала з багатьма композиторами, народними і заслуженими артистами України: Остапом Гавришем, Фемієм Мустафаєвим, Олегом Марцинківським, Іриною Кириліною, Олександром Бурміцьким, Аллою Поповою, Євгеном Пухлянком, багатьма гуртами, творчими дуетами. Особливе слово вдячності і пам’яті прозвучало про народного артиста України незабутнього Мар’яна Гаденка, з яким пов’язувала тривала творча дружба, вечори-концерти, участь у телепрограмах “Рондо”, “Надвечір’я долі”. Серед знакових пісень Зої Кучерявої, створених з композитором, – “Поговоріть зі мною, по-українськи”, яка відкривала святковий концерт у Палаці “Україна” на ІV Світовому конгресі українців. На презентації виступила народна артистка України Світлана Мирвода. Вона належить до тих чудових виконавиць, які мають абсолютний слух і на мелодію, іна слово пані Зої! Привітали авторку пісенними подарунками народна артистка України Оксана Нестеренко, заслужений артист України Семен Торбенко, лавреатка всеукраїнських та міжнародних конкурсів Світлана Клочкова¤ Коваленко. У їхньому виконанні прозвучали пісні на слова поетеси композиторів Остапа Гавриша, Мар’яна Гаденка, Оксани Марчун, Івана Пустового, Євгена Пухлянка, Анжели Ярмолюк. Щире й душевне слово про свою землячку сказали гості з рідної сторони пані Зої – Житомирщини, що приїхали на свято книжки з радістю і подарунками. Те, що заступник голови ради Житомирського земляцтва у Києві Василь Скорженко знає багато пісень на слова Зої Олексіївни, засвідчує, що пошана до слова поетеси-землячки – щира і справжня.
Поетична книжка “Дар жити” вийшла у видавництві Володимира Шовкошитного “Український пріоритет”. І виконана вона на найвищому рівні видавничої культури. Ошатна, в зручному форматі, з чудовим дизайном, про таку кажуть – “приємно взяти в руки”. Вишукані ілюстрації, до слова, створила сама авторка. Ніби нічого особливого — гнилички, до шипшини, два кущі, жовте яблучко, кульбаба, лелека, калюжниця – але ж як багато тут істинної краси! Ранні пташки – щасливий рік, кажуть у народі. Весняною ластівкою злетіла у світ книжка Зої Кучерявої “Дар жити”. Віриться: провісницею нашого найбільшого особистого і спільного щастя – Перемоги! Презентацію в Національній бібліотеці імені Ярослава Мудрого прекрасно організувала і модерувала головна бібліотекарка Тетяна Скирда. Був створений стенд з усіма 13-ма книжками авторки. Все – і сценарій, і технічне забезпечення – продумане до найменших деталей. А головне – тут панувала щира тепла атмосфера. На окремому столі – книжки, видані “Українським пріоритетом”. Частина коштів з продажу видань пішла на потреби ЗСУ, у лавах яких перебувають два сини директора видавництва, письменника, публіциста, громадського діяча, депутата Верховної Ради України І скликання Володимира Шовкошитного – наші воїни, захисники. Пан Володимир побажав поетесі нових книжок, пообіцяв свою підтримку і розповів про благодійну акцію допомоги ЗСУ “Слово-постріл” як важливий акцент воєнного сьогодення. …Прийшли з пошануванням, вийшли – щедро обдаровані весняним дощем і порухами оновленого життя. Бо слово пані Зої лікує і животворить. Могутній заряд весняної радості відчули всі, хто прийшли на зустріч. Бо любов сильніша за печаль. І навіть весняний дощик з неба це підтвердив. На світлинах: презентація книжки Зої Кучерявої “Дар жити”; вгорі — слово має В. Шовкошитний.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
