Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Інформаційний · с. 4сторінка оригіналу ↗

НЕНАШЕ РАДІО

Слово Просвіти, №16 за 2004 рік

ДУМКИ ВГОЛОС Мовляв, говорили-балакали, сіли та й написали відповідну резолюцію, заяву чи рішення зі стовідсотково правильними й актуальними словами. Від яких майже нічого не змінилося, бо такі вже в нас країна, народ, менталітет. Усе правильно, але всі згадані мають властивість змінюватися, хоч і повільно. Або швидше — залежно від зовнішніх чинників. Хто не вірить, хай згадає колись шалено популярний фестиваль сучасної української пісні “Червона рута”. У хіти його перших переможців несподівано закохався широкий загал, їх крутили всі українські телей радіоканали. Українськими вони були не тільки за країною “прописки”, а й мовою, змістовим наповненням. Часи змінилися. Сьогодні вітчизняний ефір говорить, співає або голосить мовою північного сусіда. Російські радіостанції активно й агресивно ведуть мовлення на території України, завантажуючи слух її мешканців російським, звичайно ж (!), музичним продуктом. Переважно неякісним. Смаки вітчизняних радійників не відрізняються від музичних уподобань їхніх московських колег. Катю Лель, “Рукі ввєрх!” чи Аллу Пугачову ви почуєте на “Руском Радіо” і “Шансоні” так само часто, як на вітчизняних “Столиці” чи “Люксі”. А “Кому вниз” чи SOS! Президенту України Кучмі Л. Д., Прем’єр-міністру України Януковичу В. Ф. ВІДКРИТИЙ ЛИСТ українських співаків, музикантів, авторів, підприємців шоу-бізнесу з приводу катастрофічної ситуації в аудіовізуальному просторі України Вітчизняний шоу-бізнес штучно поставлений в умови, за яких якісний музичний продукт не може дійти до свого реального споживача — українського народу. Особливо гострою та болючою є ситуація в аудіовізуальному просторі України. За оцінками фахівців, — більше ніж 90 відсотків ефірного часу практично всіх радіомовників на території України заповнені іноземним музичним та творчим продуктом. Приблизно такі ж співвідношення спостерігаються і в показі вітчизняного музичного телепродукту телеканалами, які ведуть мовлення в нашій державі. Із ефіру практично зникла вітчизняна музика всіх стилів і музичних напрямків — від традиційної естрадної та популярної до самобутнього українського року. Аудіовізуальний простір України фактично обслуговує економіку іноземного шоу-бізнесу. Штучне блокування доступу вітчизняної музики до українського телета радіоефіру призводить до вкрай нерівних і невигідних стартових умов для виконавців з України у створенні й записі оригінальних фонограм, подальшій концертно-гастрольній діяльності на рідних теренах і реалізації легально створеного аудіопродукту на різних аудіоносіях (CD та касети). Внаслідок чого — українська держава втрачає не тільки у царині культури, а й в економіці, адже до бюджету не надходять такі необхідні солідні податкові кошти. Разом із тим, за часи становлення й розвитку української незалежності автори, композитори, музиканти, підприємці зробили серйозні кроки для утвердження шоу-бізнесу у своїй країні. Працюють сотні вітчизняних продюсерських, творчих і технічних фірм, працюють суцільно неліцензовані організації. Про 50 % українського музичного продукту не може бути й мови, дай Боже, щоб набралося хоча б 5 %. Чому маємо те, що маємо? Вкотре, хоч незайве, згадаємо про непатріотичну владу, яка давно випробовує на живучість наших музикантів і не переймається такими дрібницями, як забезпечення виконання законів, виховання молоді тощо. Обуримося відверто цинічним заявам відповідальних працівників численних FM про “неформат” української музики. Відтак не здивуємося невибагливості масового слухача, якому “нравітся блатний музон” і заклик “целуй мєня вєздє”. Так уже влаштована масова свідомість: вона призвичаюється до зомбування через вуха і проковтне все, що у них заллють. На цьому тлі банальним, хоча від того не менш актуальним, є аргумент про те, що чужоземний маскульт формує таку ж чужу, не свою, свідомість. Надто тоді, коли споживачеві маскульту не залишають можливості вибору. Не заперечуватиму, що чимало “надцятилітніх” чи й старших в Україні впевнені: саме російська поп-музика — найкраща. Для них не є аргументом, що такою ж у Москві вважають ту, яку грають “ВВ”, “Оке- Тема українського радіоефіру відверто невдячна. Вкотре про неї згадувати — майже так само, як про відсутність у нас свободи слова чи інших демократичних атрибутів.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин