Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації · slovo.prosvita.com.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗

ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ПАВЛО МОВЧАН: «УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ — ПОНАД УСЕ!» Микола Томенко: “Не можна робити українську мову популярною гаслами депутатів” стор. 3

Слово Просвіти, №16 за 2005 рік

ПОГЛЯД Просвітяни ніколи не були статистами в тому сумному політичному й морально-суспільному ландшафті, в якому українському населенню відводилося місце сторонніх спостерігачів незворотних процесів моральної деградації та етнічного скніння, духовного занепаду й звикання до того, що загальноприйнятних Божих приписів не існує. Ми не визнали права сильніших підпорядковувати слабших, протистояли тому універсальному соціал-дарвінізму, який покликаний формувати економічну й культурну систему вибраних, при якій народ називають біомасою, відлучають від нормального ринкового споживання, виштовхують у зону натурального господарства, в зону жебрацтва та кримінальної субкультури, яку так активно нам накидали протягом останніх років через усі ЗМІ, замість справді національного розвитку. Це завдяки й нашій праці українці мільйонноусто виголосили: “Ні!” цій системі, де національному, українському не відводилося жодного місця, окрім емблематики; ми сказали “Ні!” криміналітету, брехні, повзучій мовній контрреволюції; ми сказали “Ні!” московським попам, політтехнологам, радникам і московським оббріхувачам; ми сказали “Ні!” космополітичній суспільно-державній розмитості, моральній остудженості, національній приниженості… “Ні!” — кобзонам, смердючкам, довго- ПРОСВІТЯНСЬКІ ІНІЦІАТИВИ носикам, удаво-кроликам, тарапуньщині і тарабарщині. Ми сказали — “Досить!” уміло організованій соціально-економічній деградації, при якій нам відводиться звужений та безперспективний, ізгойський простір для марґінальних типажів у шароварах і з оселедцями, яким ніколи не дотягтися до культури панівного прошарку… На архетипному, клітинному рівні ми, нарешті, відчули загрозу нашому національному буттю і вийшли на майдани, сконсолідувавшись навколо єдино прийнятної постаті Віктора Ющенка. Ми змогли подолати роздмухувану ззовні гуляй-полівщину, малоросійську меншовартість та хохлацьке гнучкошийництво… Нація, як і в 1991 р., підтвердила, що вона є послідовною і несхибною в устремлінні нарешті реалізуватися в усіх аспектах свого буття: економічній, політичній, соціальній, культурній площинах. Саме в культурі, на відміну від економіки з її холодною статистикою, сконцентровані метакоди нації, її енергетичне живлення, її ціннісна система, котра мобілізує націю, зобов’язує, спонукає до морального піднесення, до подолання буденної свідомості. І незмінним, вирішальним чинником, який впливає на культурний рівень нації, є мова. Без повносутнісного функціонування української мовив усіх сферах життєдіяльності нації ми не можемо говорити про її культурну самодостатність. Саме від усвідомлення ролі цього чинника я запропонував вести парламентські слухання про стан української мови в незалежній українській державі, які передували іншим, не менш важливим парламентським слуханням, присвяченим кризі української культури. Я не мислю ні просвітницької діяльності, ні сьогоднішньої розмови у відриві від мовної проблематики, яка, як на мій погляд, усе ще залишається на узбіччі пріоритетів нової влади. Уроки української революції показові ще й тим, що вповні проявили наслідки совковизації попереднього періоду, який дбав про появу нового, сформованого за останнє десятиріччя, споживацького типу людини. Людини суто тілесної, з погашеною духовністю. Споживацьке суспільство, яке активно формувалося в Україні на межі тисячоліть, реактивувало серед молоді риси тілесної людини з акцентованими біцепсами, сексуальною вседозволеністю, снайперською спритністю та духовною спустошеністю, для якої засобами електронних ЗМІ десакралізуються такі поняття, як “вітчизна”, “віра”, “патріотизм”, “сім’я”, “нація”. …Національна незакоріненість, совковість попередньої влади, а також, на жаль, наявні ознаки національної індиферентності багатьох представників нинішньої, свідчать про те, що культурні проблеми й надалі будуть на периферії суспільних інтересів. Закінчення на с. 4—5 «Просвіта» напередодні VII з’їзду стор. 8—9 Журнал “Село”, рік 1918 стор. 10 Сергій Богдан написав пісню для однодумців Добровільні пожертви “На Кобзареву Церкву”: МБФ “Українська Родина” стор. 14 Р/р №26045200145101 в Магія слова Святослава Максимчука Подільській філії АКБ “Київ”, МФО 320401 ЗКПО 21709106 Стор. 15 УСЬОГО НА РАХУНКУ ТАРАСОВОЇ ЦЕРКВИ — 650 295 грн. 93 коп.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин