«Просвіта» сьогодні · с. 13сторінка оригіналу ↗
МИНУЛЕ СЛАВНЕ…
Слово Просвіти, №16 за 2005 рік
У Тернополі видано книгу “Нариси з історії села Мшанець” Данила Сивицького. Автор зокрема висвітлює історію діяльності “Просвіти” в цьому селі, що в Теребовлянському районі на Тернопільщині. Описує, в яких умовах засновували “Просвіту”. Після відміни кріпацтва чимало людей ставали завсідниками корчми й пропивали власні наділи. Щоб нація зовсім не здеградувала, передові люди того часу створили товариство “Просвіта”. У 1870 році з почину “Просвіти” розпочалася широка акція проти пияцтва. Провід у ній вело духовенство. У 1875 році парафіяльним священиком у Мшанці став о. Кирило Лукасевич. 25 липня того ж року він заснував товариство тверезості. При церкві були створені товариства: чоловіче, жіноче, “Товариство Апостольської Молитви”. Засновниками “Просвіти” у Мшанці стали господарі, які були на чільному місці в церковних товариствах, складали пожертви на їхнє створення. Установчі збори відбулися 23 січня 1899 року. Головою обрано о. Кирила Лукасевича. Сходилися щонеділі й на свята, читали газети, журнали. Товариство передплачувало часописи “Гайдамаки”, “Свобода”, “Діло”. Була заснована книгозбірня. Громадські організаціяї викоренили пияцтво в селі. Тепер молоді й здорові сили гуртувалися навколо “Просвіти”. 1906 року о. Кирило Лукасевич заснував у селі спортивно-пожежне товариство “Сокіл”. Великого розвитку набули сільські осередки “Просвіти” після 1906 року, коли в Теребовлі постала філія “Просвіти”, що почала піклуватися про читальні, допомагала порадами й захищала юридично. Наприкінці 1906 року керівництво філії кинуло всі сили на підготовку до виборів. У 1907 році депутатом від Теребовлянського округу пройшов Олександр Колесса, брат всесвітньо відомого українського фольклориста-музикознавця, композитора й літературознавця Філарета Колесси. Протягом 1907—1908 років членами товариства “Просвіти” стає майже все українське населення села. Виникає нагальна потреба в спорудженні власного читального дому. 18 травня 1909 року закладено й освячено наріжний камінь нової споруди. На будівництві працювала вся сільська молодь. Через два роки читальний дім прийняв відвідувачів. Під час Першої світової війни діяльність “Просвіти” припинилась. У читальні перебували спочатку російські, а потім австрійські солдати. Отець Кирило Лукасевич помер у 1912 році. У 1921 році на парафію прийшов о. Ілля Кливак. Він взявся за відновлення організацій “Просвіта”, “Сокіл”, “Союз українок”, аматорського театрального гуртка, а також кооперативу “Надія” та позикової каси. У 1935 році збудували театральну залу. 1939 року, з приходом радянських військ, “Просвіту” закрили. Під час війни вона відновила свою діяльність. Але повернулися радянські війська, і “Просвіту” знову заборонили. У незалежній Україні товариство займалося відзначенням народних свят, на місці криївки в урочищі Валигори, де загинули оунівці, стараннями “Просвіти” споруджено хрест. Та Данило Сивицький із сумом зауважує, що нині “Просвіта” у Мшанці припинила своє існування.
z
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
