Про-читання · с. 15сторінка оригіналу ↗
Слово, що його він ніс, було бальзамом для зболеної душі. У ньому звучала вся народна кривда й народний біль. Промовляли скривджені предки до своїх нащадків… Того слова прагнули, як грішник прагне сповіді. Його слухали зі сльозою в очах і стиснутими кулаками.
Слово Просвіти, №16 за 2005 рік
Симоненка. Сміяв" ся сміхом Рудан" ського й Володими" ра Самійленка. Сіяв мудрість Сковоро" ди і пристрасть Лі" ни Костенко. Час від часу його запрошували виступити на вели" ких ювілейних кон" цертах, але він зав" жди не виправдову" вав сподівань, по" кладених на нього. У наші дні він пе" ретворив камерну сцену рідного теат" ру Марії Занько" вецької у Львові на форпост захисту рідного слова, а ор" ганізовані й ведені ним уславлені “За" ньківчанські вечо" ри” — на пропаган" ду української ку"
льтури та її діячів. Театру Заньковець" кої він віддав понад сорок років свого життя. У цей театр Святослав Мак" симчук приїхав після закінчення акторського факультету в Харків" ському інституті мистецтв. Їхав свідомо до Львова, де мали зрозу" міти й підтримати його устремлін"
Визнання прийшло одразу. Слово, що його він ніс, було бальзамом для зболеної душі. У ньому звучала вся народна кривда й народний біль. Промовляли скривджені предки до своїх нащад" ків… Того слова прагнули, як гріш" ник прагне сповіді. Його слухали зі сльозою в очах і стиснутими кула" ками. Не дивно, що на перших ле" гендарних (і вже тепер історичних) мітингах, які розпочались у Львові та були підтримані всією Україною і привели до нашої незалежності, люди до всіх своїх вимог долучали й вимогу, щоб влада присвоїла йому, Святославу Максимчуку, звання народного артиста України, котре народ уже віддавна йому на" дав, — йшлося, власне, про те, аби підтвердити це звання офіційно. Народ не міг забути його праці й пожертви. Влада ж, зі зрозумілих причин, цього категорично не хо" тіла зробити. Народним артистом він став зовсім недавно… Одна справа — виступити на те" лебаченні й ефектно відзняти той виступ, а потім вряди"годи показа" ти його на екрані. Його ж праця бу" ла зрідні роботі народного вчителя в школі, який щодня оповідав ді" тям, що вони повинні пишатися своєю літературою, своєю культу" рою, які дісталися нам у спадок і які ми маємо плекати й розвивати. Тою муравлиною працею, від якої так поспіхом утікають привчені до легкого успіху і звань артисти, він розбурхував дітей, роблячи їх стій" кими до тотальних зусиль принизи" ти українське слово. Останнім часом проти Свя" тослава Максимчука свідо" мо було спровоковано кам" панію, щоб скомпрометувати ар"
потання визначних діячів української культури І. Франка, Ф. Срезневського, професора В. Морачевського, який особисто звернувся до президента імператорської Академії наук великого князя К. К. Романова по допомогу, цар Микола ІІ дозволив друкувати Євангелії українською мовою. Це сталося в 1906 році. Через 100 років після народження П. Мораоротьбу за українське слово Святослав Максимчук про" довжив випуском цілої серії записів на магнітофонні носії укра" їнської класики та сучасних моло" дих поетів, а відтак, ставши доцен" том на театральному факультеті Львівського національного універ" ситету ім. Івана Франка, де навчає тої магії вже молодше покоління ви"
конавців. Він уперше гідно доніс до нас слово і дух творчості україн" ського січового стрілецтва, багатьох заборонених комуністичною систе"
мою письменників. Виконуючи певний твір, він часто оповідає істо" рію його написання. Читані артис" том твори завжди неймовірно акту" альні, ніби спеціально написані до конкретного історичного моменту. Магія його слова додавала снаги не одному поколінню вистояти проти тотальної русифікації. Про мистець" кий та виконавський рівень Свято" слава Максимчука говорити так са" мо зайве, як намагатися виставити на перший план техніку малювання великого художника, забуваючи, який величезний вплив на глядача справляє мистецький твір. Це вже наш обов’язок — за усе зроблене для нашої духовності, за той високий мистецький виконав" ський рівень, на який підняв наше українське слово Святослав Мак" симчук, віддати йому належну ша" ну, вклонитися йому.
z
Роман ГОРАК варь малороссийского языка по полтавському наречию”. У 1859 році за педагогічну працю був нагороджений орденом Станіслава ІІ ступеня, мав відзнаку за бездоганну службу протягом 25 років, а також звання колезького радника. Постановою Верховної Ради України 2004 рік був оголошений роком української Біблії. У ній пропонувалося відзначити цю подію
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
