Про-читання · с. 15сторінка оригіналу ↗
Проти Святослава Максимчука свідомо було спровоковано кампанію, щоб скомпрометувати артиста та його справу.
Слово Просвіти, №16 за 2005 рік
ТВОРЧА РОБІТНЯ я сцена, з якої не було вид" но кінця"краю людському зібранню, де він, Свято" слав Максимчук, мав виступити і звернутися словом Івана Франка, була для нього найбільшою і най" головнішою сценою в усьому його житті. Мав звернутися тим самим словом, яким Іван Франко про" мовляв до українців, розділених, як завжди, партіями, товариства" ми, уподобаннями, переконання" ми, віросповіданнями, сторон" ництвами, орієнтаціями, що 1898 року зібрались у театрі Скарбка (сьогодні театр Марії Заньковець" кої) відзначити 250 років визволь" ної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельниць" кого та 100 років виходу “Енеїди” Івана Котляревського, від котрого числиться новітня доба україн" ської літератури. Тоді й прозвуча" ли ті слова, які підняли на ноги весь зал: “Чи побіди довго ждати? Ждати довго! То й не жди ж! Нині вчися побіждати, Завтра певно побідиш. Та ж недаром пробудився Український жвавий рід. Та ж недаром іскри грають Ув очах тих молодих! Чей нові мечі засяють У правицях, у твердих. Довго нас наруга жерла, Довго нас наруга жре, Та ми крикнім: “Ще не вмерла, Ще не вмерла і…” І, вставши ніби за командою, зал відповів одними вустами: “І не вмре”. І вперше в державному при" міщенні окупаційної влади пролу" нав гімн “Ще не вмерла Україна”. Тепер слова, звернені до леген" дарного Майдану в перші дні Ве" ликої Революції, зривались і пада" ли, як зерно біблійного сіяча, на добрий ґрунт: Згинем, браття, або вгору Піднесем свободи стяг! Згинуть — нам одна дорога, Чи в кайданах, чи в війні; Хто ненавидить кайдани, Тому війни не страшні! Чи послабли наші сили? Потупилися шаблі? “Чи в серцях ви погасили Дух лицарський взагалі?”
ДУХОВНІСТЬ
100-річчя видання Біблії українською мовою у Ніжині відзначили скромно й камерно. У читальному залі центральної міської бібліотеки зібралися читачі, переважно старшого віку, для яких Книга книг стала духовною потребою. Кожен цитував той вислів, який орієнтує його в помислах і в повсякденному житті. — Бог — є любов, — стверджував протоієрей церкви Святої Покрови в Ніжині отець Михаїл, який і зініціював цю зустріч. — І прости нам провини наші, які ми прощаємо винуватцям нашим. — Це життєвий орієнтир поетесиаматорки Світлани Рижевської.
лишалися сільські сцени, народні майдани, районні будинки культу" ри, які в наш час поспіхом перейме" нували в Народні доми, школи, тех" училища, тобто ті незденаціоналі" зовані й незрусифіковані повністю зони, де ще жило українське слово, яким користувався його великий народ. На сторожі біля нього ставив слово Тараса Шевченка й Івана Франка, Лесі Українки й Василя ня. Його відвага і сміливість здиву" вали всіх. Для свого дебюту в Спіл" ці письменників у Львові він виб" рав поему Івана Франка “Похо" рон”, яка разом з “Іваном Вишен" ським” та “Мойсеєм” складають вершини української поезії. Тоді прославлені львівські письменни" ки нишком зникали із зали, — щоб не бути причетними до виступу молодого актора та до поеми.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
