Народний звичай · с. 16сторінка оригіналу ↗
«ВЕРБНА» НЕДІ-
Слово Просвіти, №16 за 2005 рік
Неділя за тиждень перед Великоднем називається Вербною, шутковою або квітною, а тиждень перед нею — Вербним. За народним повір’ям, у Вербний тиждень не можна було сіяти конопель і городини — “будуть ликоваті, як верба”, а буряки “будуть гіркі”. У Вербну неділю святили вербу. Зранку на богослужіння обов’язково сходилися старі й малі, бо “гріх не піти до церкви, як святять вербу”. Коли закінчувалася відправа і священик окропляв гілля свяченою водою, то діти — одне поперед одного — намагалися якнайшвидше дістати вербу й тут же проков-
Олександр Охапкін. “Вербна Неділя”
КИЇВСЬКА ПАСКА
Один літр молока, п’ять яєць, 200 г масла, склянка цукру, 100 г дріжджів, 100 г олії, ванільний цукор, родзинки, борошно. Зробити опару із дріжджів, молока і борошна — має бути — як густа сметана. Коли збільшиться вдвічі, додати всі інші продукти. Старанно вимішати тісто і поставити в тепле місце, щоб підходило. Через 2—2,5 години тісто гарно зійде. Тепер знову місять, додають родзинки. Тісто на паску повинно бути помірної густоти. Якщо воно рідке, то паска в печі осяде, густе — паска несмачна. Пасківники змащують олією, заповнюють форми на 1/3 і знову ставлять, щоб тісто підросло до країв форми, змащують зверху яйцем і випікають у гарячій духовці (190— 200°С) протягом 45—60 хвилин. Випечену паску ще можна змастити білковою помадкою і посипати кольоровим пшоном або змастити сиропом (цукор із водою). Коли паска підрум’яниться, її накривають папером, щоб не потемніла, а була світла і весела. Записано від Олени БОГАЧ, 1927 р. н., м. Київ
РОГАТИНСЬКА ПАСКА 1,5—2 кг борошна, 12 яєць, 1 літр молока, 1,5 склянки сметани, 200 г масла, 100 г дріжджів, 2 склянки цукру, ванілін, 150 г родзинок.
тнути кілька “котиків” — “щоб горло не боліло”. Дівчата й хлопці жартома билися свяченою вербою біля церкви й дорогою додому, примовляли: Будь великий, як верба, А здоровий, як вода, А багатий, як земля!
Шутка б’є — не я б’ю, Віднині за тиждень Буде в нас Великдень — Червонеє яєчко! (Львівщина) Шутка б’єси, Я не боюси: за тиждень — Великдень. (Буковина) Повернувшись із церкви,
господарі відразу ж садовили на городі або в полі по кілька гілок свяченої верби — “щоб росло Богові на славу, а нам, людям, на вжиток”. Решту треба заносити до хати, аби поставити на покуті під святими образами. Тих, хто проспав заутреню, били свяченою вербою, приказуючи: Не я б’ю — верба б’є, За тиждень Великдень, Недалечко червоне яєчко! Спаси і сохрани, Матір Божа, Під своїм покровом. (Київщина) Не я б’ю — верба б’є, Недалечко красне яєчко, За тиждень — Великдень! Не вмирай, не вмирай — Великодня дочекай! (Поділля) Вважалося, що свячена верба має магічну силу. Коли вперше навесні виганяли худобу на пасовисько, то тільки цією вербою — “щоб нічого злого не чіплялося до худоби”. На Бойківщині господиня, виганяючи худобу на пасовисько, примовляла: “Іди з Богом, най тя схороне шутка!” Під час граду на подвір’я викидали гілля свяченої верби — “щоб град зупинився”. На Шуткову неділю вважалося добрим освідчитися в коханні, “тоді ту любу ніхто не розіб’є”. На Буковині кидали гілку свяченої верби у став — “би добре риба плодилася”, закладали в стійні над дверми — “би худібчина велася”, запихали у стіг сіна — “би сіно не гнило”, кидали на вулик — “аби бджоли роїлися”. Коли били червоною чи
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
