Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · с. 3сторінка оригіналу ↗

ЗМІСТ І ФОРМА СУСПІЛЬНИХ ЗМІ Віце(прем’єр Микола ТОМЕНКО — про роздержавлення преси й не тільки

Слово Просвіти, №16 за 2005 рік

МОВА ВЛАДИ — Ваша заява про роздер( жавлення ЗМІ багатьма сприй( нялася як вирок: мовляв, газети закриють, їхні колективи опи( няться на вулиці. — Нічого нового не скажу: буде дворічна програма, протягом першого року — в експериментальному режимі. Гадаю, найближчим часом комунальні медіа підпишуть редакційні угоди з засновниками. Ми подивимося, що потрібно, аби вони могли жити без засновників. Треба буде безкоштовно передати їм приміщення редакцій, усе інше. Я не бачу тут проблеми. У цьогорічному бюджеті все одно передбачено фінансування державних ЗМІ іна рівні обласному, і на районному. Зараз хочемо його мінімізувати завдяки скороченню витрат на різні відомчі “листки”, міністерські журнали тощо. Наступного року розпочнеться етап, коли обласна адміністрація не буде засновником видання, буде або угода про співпрацю, висвітлення діяльності, або інша форма. Районні газети в цьому списку останні, тут зміни будуть, можливо, аж через два роки. Поки що аналіз показує, що там немає ні серйозного рекламного ринку, ні інших можливостей, щоб функціонувати без районного бюджету. Хоча в тих районах, де головні редак- НОВА ОПОЗИЦІЯ Оригінально й скандально презентували нове громадське об’єднання “Опозиційна Україна” його лідери — на диво молоді особи Олександр Михайлусь (Президент об’єднання), Анатолій Гураль (директор юридичного департаменту) й Тетяна Ткачук (прес-секретар). Нова опозиційна структура (наразі близько 1300 членів) уже провела установчий з’їзд і подає документи на реєстрацію. Щоправда, характер і настрої заяв її керівників практично переконали журналістів, що навколо “Опозиційної України” розпалюються неабиякі пристрасті й можливість її реєстрації доволі сумнівна. Вже перший вихід новоявленого президента “Опозиційної України” пана Михайлуся в публічний інформаційний простір заінтригував: молодий чоловік (в політиці з 2003 року як помічник-юрист народного депутата Бориса Беспалого) показав закриту чорну папку, де, за його словами, “знаходяться документи за підписом Ющенка-прем’єра, Ющенка-голови Нацбанку України, Ющенка- Президента про перерахування за межі нашої держави коштів на величезні суми”. Як стверджує пан Михайлусь, ці всі гроші пішли в офшори: “Наведу тільки один факт: було перераховано 1,2 млрд. доларів США до одного з литовських банків, потім ця сума пішла до офшору на Кубі, й далі доля цих грошей невідома”. Думку про те, що організація виконує замовлення опозиції типу Януковича—Медведчука з продукування й розповсюдження компромату на діючу владу перед парламентськими виборами 2006 року, О. Михайлусь спростував. “Ми не маємо наміру підтримувати жодну політичну силу на виборах 2006 року, ми не напрацьовуємо електорат для когось… Сьогоднішня опозиція — Партія реґіонів, Вітренко й таке інше — це не опозиція, це мафіозно-олігархічні клани”. Коли ж мова зайшла за Бориса Колесникова, він став аж надто емоційним: “Пан Колесников — це покидьок. Прошу процитувати. Рекетирам та іншим щурам не місце при владі. Ми будемо тією кішкою, яка заганятиме цих щурів на своє місце й змушуватиме виконувати закони, а не займатися рекетом і здирництвом”. Що-чи “блакитному”, чи “помаранчевому”. На жаль, на ринку друкованих ЗМІ вони неспроможні конкурувати. — А державне телебачення? — Стартуємо з Першого Національного. Перше рішення — про до мети діяльності “Опозиційної України”, О. Михайлусь зазначив, що це захист прав мешканців України. Унікальність організації, за його словами, в тому, що жодна інша політична структура не має Департаменту юридичного забезпечення та правової допомоги населенню, який би де факто в судах захищав інтереси людей. “І поки людина не буде захищена, поки не будуть пройдені всі інстанції судочинства, українські та європейські, ми її не залишимо, пообіцяв Президент “Опозиційної України”. Крім того, активісти будуть проводити щоденний моніторинг діяльності уряду й доводити інформацію до громадськості. Тому що після Помаранчевої революції практично нічого не змінилося, наголосив він, оприлюднюючи пачки звернень громадян стосовно порушення їхніх прав. Молодий політик нещадно громив і народних депутатів, зокрема Бориса Беспалого (який відмовляється приймати звернення громадян, “оскільки вони не проживають в його виборчому окрузі”), і чиновників столичних райдержадміністрацій, і прокуратуру, й Секретаріат Президента. Йшлося і про перешкоджання інвестору збудувати лікарню на лівому березі Києва, про сексуальні домагання, коли злочинця прикриває прокуратура, про незаконні дії щодо представників середнього бізнесу… “Начебто ми боролися, і я бо-ним підприємством. Журналісти втратять статус держслужбовців і, нарешті, стануть журналістами, це дасть можливість платити їм нормальні гроші, а не державні зарплатні, як раніше. Це буде державне підприємство з більшою свободою дій. Сподіваюся, що наприкінці року ми вийдемо на те, що керівник НТКУ буде призначатися не Президентом, а Наглядовою радою. Така ж формула — щодо обласних телерадіокомпаній. Цей рік — час перших кроків до суспільного телебачення. Під суспільним мається на увазі не форма власності, — вона залишається державною, — а управлінська модель і зміст: освіта, культура, інформація тощо. — Наближення парламент( ських виборів не стане на пе( решкоді роздержавленню? — Це найбільша проблема, яка створює труднощі. У нас багато ровся, на Майдані ночував, і Роман Безсмертний мене особисто знає, як і інші відомі політичні постаті. Я людина, яка постраждала від кучмізму: просидів 10 днів за ґратами між 1 і 2 турами. Але в якій країні я прокинувся після інавгурації нашого Президента?”, — питав пан Михайлусь. Виявилося, що йдеться про його арешт біля клубу “Геліос” 19 листопада 2004 року, коли Фото Гании Оборської представники “Нашої України”, втому числі депутати А. Шкіль, С. Терьохін, намагалися зайти в клуб, де начебто фальшували виборчі бюлетені й заяви, й мали невеличку сутичку з правоохоронцями. Утім, “кримінальне” минуле пана Михайлуся цим не вичерпується. Він зізнався, що “був засуджений за статтею 189 (ч. 3) Кримінального Кодексу України — вимагання. “Але, я підкреслюю, це було при кучмізмі, і зараз я буду домагатися, щоб моя справа була переглянута вже новою, демократичною владою. І якщо демократична судова влада визнає мене винним, я готовий піти знову в місця позбавлення волі. Я не винен. Я тоді захищав свого діда: хотів добитися того, щоб він отримав групу інвалідності в пана Діденка, голови комісії. І цей Діденко, видаючи посвідчення прокурору, суддям про те, що вони є потерпілими від ЧАЕС, сфальсифікував справу щодо мене”. І це ще не все. Сьогодні пан Михайлусь проходить по ще одній справі. Нещодавно він як довірена особа підприємця, Першому Національному, ніж тупа пропаганда діючої влади. Парламентські вибори не зупинять процесу трансформації. — Як щодо українізації? Ні для кого не таємниця, що лево( ва частка наших друкованих ЗМІ — російськомовні. — Немає правових шляхів, аби змусити видавати російськомовну газету українською. Та це й не допоможе поширенню української мови. — Йдеться про те, що на ри( нок приходять нові видавці, зна( ючи про відому тенденцію. Чо( му б не заохотити їх видавати ЗМІ українською? — Як заохотити? — Наразі не знаю. — І я не знаю. Не можна робити українську мову популярною гаслами депутатів. Або з держбюджету підтримувати українськоправа якого захищає, завітав до першого заступника голови райдержадміністрації Дарницького району й виклав свої факти. Той сказав: “Так, я Вас прийму, почекайте”. “Я чекав півтори години, потім мені сказали, що він зі мною не розмовлятиме. Я зайшов до його кабінету й попросив пояснити, чому він не хоче зі мною спілкуватися. Він сказав: “Я з бидлом не спілкуюся”. Тобто мене він вважає бидлом, а я — громадянин України. Я йому сказав, що бидло не я, а він сам. Він викликав міліцію, яка запротокувала, що я вже скоїв адмінпорушення, коли його образив. А де ж презумпція невинності, де свідки, де судове розслідування? Чому мене не ознайомили з моїми правами під час затримання?” — апелював до журналістів лідер “Опозиційної України”. І на цьому переслідування молодого опозиціонера не закінчилися. Після того, як він брав участь в акціях протесту біля столичної міськдержадміністрації, Олександр помітив, що за ним стежать. Одразу після звернення до районної прокуратури стеження припинилося, хоча він переконаний, що його телефон прослуховують. Щодо того, як він збирається чинити з документами про офшорні операції влади, О. Михайлусь зазначив: “Якщо влада чинитиме перепони в реєстрації нашої організації, ці матеріали і ті, що я не оприлюднював, передам представникам ЗМІ. За свої слова я відповідаю, і будь-хто може заявити проти мене цивільний позов. Я готовий передати ці матеріали суду, й дуже добре буде, коли це фігуруватиме в суді, бо вони змушені будуть розслідувати”. Про джерело інформації він сказав: “Від окремих представників уряду України, які працювали при Кучмі, і які запитали, хто нас фінансує та яка мета діяльності. Наша відповідь їх задовольнила. Ці люди поставили умову: якщо ця інформація буде оприлюднена, то за їхньою участю, а сьогодні вони перебувають на території Польщі”. z Олександр СОЛОНЕЦЬ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин