Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сучасна місія “Просвіти” мусить бути складною, бо час не чекає. · с. 6сторінка оригіналу ↗

НОВА ЯКІСТЬ ОСЕРЕДКІВ ТОВАРИСТВА

Слово Просвіти, №16 за 2007 рік

Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ Пройшло чимало часу від створення первинних осередків Товариства української мови, які згодом стали просвітянськими. Члени “Просвіти” становлять інтелектуальне ядро політичного процесу, яке на перше місце підносить не боротьбу за владу, а відновлення життєвої сили української нації, збереження і розвиток самобутності українців. Умови і мета діяльності первинних осередків постійно змінювались в унісон життя нації. Поступово ми дійшли до потреби якісних змін, передчуття яких привело голів первинних осередків Івано- Франківської міської “Просвіти” в Народний дім. Це було 29 березня, більшість прийшла на збори відразу після завершення міського віча, де було прийнято резолюцію з вимогою дострокових виборів українського парламенту. Ця тема ще довго володіла настроєм просвітян, які зібралися для відвертої розмови про справи організації. Спокійно поговорити на тему зміцнення організації зазвичай не дає постійна напруга і драматизм української політики та поведінка влади. Ми вимушено звикли жертвувати розбудовою просвітянської організації заради розбудови держави. Тепер настав час переосмислення сприйняття “Просвітою” української політики й чіткого окреслення мети різних ланок організації, нової якості громадської роботи. Це стосується насамперед основи — первинних осередків. Голова міської “Просвіти” академік Василь Бойко наголосив на непростій ситуації в Україні, що вимагає від просвітянина, навіть в умовах Галичини, надзвичайної концентрації зусиль і думки. Безперечно, міська організація має в активі чимало корисних для української громади справ, але тепер від кожного представника осередку вимагалось одного — критичних зауважень і пропозицій. Осередок “Просвіти” повинен мати щоденний сенс дії і здобувати щоденні перемоги, відчувати власну присутність у загальній системі Всеукраїнського об’єднання “Просвіти”. Проблем чимало: засилля чужомовної преси, незугарні неукраїнські вивіски, набридливо-чуже телебачення, проблема виховання дітей заробітчан, помітне зниження рівня загальної культури населення і знеохочення до збереження традицій. Перераховувати немає сенсу, бо непокоїть інше — загальний дефіцит часу зводить до мінімуму можливості активного українця віддаватися громадській справі, і тому дедалі важче даються реальні позитивні результати просвітянської роботи. Слухаючи традиційні з року в рік виступи, майже фізично відчув анахронізм довготривалих зборів. Конче потрібні навчальні й орієнтаційні семінари — тренування активного ядра організації. Досі вважалося достатнім просто бути членом організації, вносячи в її атмосферу власне бачення мети і способів дії. Тепер для успіху української організації цього замало — потрібна єдність бачення мети і способів дії осередку як одиниці всеукраїнського товариства, вміння використовувати загальну структуру “Просвіти” для потужного впливу на суспільство і владу. Забезпечити успіх може використання сучасних інформаційних технологій, схем комунікації первинних осередків, районних і міських об’єднань. Більшість проблем мають загальноукраїнську природу й наслідки впливу на Україну інших держав світу. “Просвіта”, навіть на рівні первинного осередку, повинна вміти робити глибокий аналіз явищі подій українського життя, знаходити в усьому національний інтерес і користь для збереження і розвитку самобутності, збільшення впливу українців і українських цінностей на суспільство й державу. Тільки так “Просвіта” може побачити перспективу, щоб допомогти українській громаді якнайшвидше стати на шлях розвитку врівень сильним націям світу. Якщо продовжувати говорити тільки про захист і самозбереження — це буде не “Просвіта”, а її безсила тінь, яка не допомагає нації здобути гідне місце між народами світу. Такі думки треба проганяти з просвітянського середовища, хоч би як тяж- Акція івано франківських просвітян у 2004 році ко і неприхильно не складалася доля українців в Україні. Шлях до ефективної громадської роботи полягає лише через оволодіння певним рівнем професіоналізму, використанням сучасних світових форм діяльності, досвіду світу. Методологія і менеджмент сучасної неприбуткової громадської організації можуть дуже прискорити якісне оновлення роботи осередків та їх об’єднань. Конче потрібні предметні дискусії про сенс діяльності й конкретні цілі й можливості. Років п’ять тому я зробив спробу застосувати загальну методику роботи неприбуткової неурядової організації до умов діяльності “Просвіти”. Вийшла невеличка брошура, яку назвав “Просвіта — місія, структура і практика громадської організації”. На жаль, досі нема змоги видати її силами обласної організації. Я навіть не маю якоїсь оцінки цієї роботи. Напрацювання з теорії і практики просвітянської діяльності, типові регламенти і методики діяльності конче потрібні в умовах природного зменшення вільного часу, який можна віддати громадській роботі, а також в умовах відсутності коштів для наймання платних функціонерів. На мою думку, напрацювання методики якісно нової роботи різних структур “Просвіти” може бути реалізовано як широкомасштабний проект ВУТ “Просвіта” з участю кожної обласної організації. Досі державна влада по-справжньому не підтримувала “Просвіти”, адже факт її діяльності є прямим свідченням обірваного в час найвищого підйому 90-х років державного самовизначення українців в Україні. Насправді “самовизначилася” владна верхівка, якій байдужі самобутні цінності українців. “Просвіта” має черпати силу в українській громаді й працювати для зміцнення українського етносу, не вдаючись до марного місіонерства в гущі зросійщеного анклаву політики, державної служби і бізнесу. Як тільки український етнос набере достатньої сили, все стане на свої місця і громадянська українськість раптово стане економічно вигідною. “Просвіта” повинна бути стандартом сучасного українця, підтримувати охочих стати сучасним сильним українцем і просувати таких людей в усі структури влади і суспільства, усуваючи перешкоди і шкідників на шляху розвитку і збереженню української самобутності. Є певні природні аванси і вимоги до “Просвіти”: 1. Дбаючи про імунітет, виживання і розвій українського етносу, вона не має права бути слабкою, й українці повинні про це пам’ятати. 2. В умовах повної відсутності громадського руху захисту прав українців вона повинна показати величезній українській громаді дзеркало, щоб вона побачила себе і відчула здатність самостійно гарантувати собі право на мову, культуру і віру, демократично визначати українськість влади. 3. В умовах сучасної інформаційно-економічної конкуренції державних народів вона повинна переконати етнічних українців прийняти виклик світової конкуренції, опанувавши власний інформаційний простір українськими цінностями як захистом від негативу глобалізації, довести бізнесовим колам і громадянам України просту істину про неможливість виграти світову конкуренцію без опори на гуманітарні цінності українського етносу. Сучасна місія “Просвіти” мусить бути складною, бо час не чекає, поки нарешті шляхом гірких проб і невдач нація осягне українську ідею і демократію. Організація повинна вчитися і набувати успішного досвіду швидше, ніж народ, тоді її місія буде потрібною і робота в організації буде цікавою для кожного розумного українця. Основна ціль — негайне довершення державного самовизначення українців в Україні, яке можливе лише за рахунок пробудження творчих сил нації і використання мудрого досвіду багатьох поколінь наших предків. У сучасних умовах потрібна ще й третя умова — відігнати “свиней”, які вже встигли добряче підрити корені національного дерева. І найголовніше — великі проекти “Просвіти” повинні єднати всі первинні осередки, залучати всіх активних українців, щоб завжди завершуватися переможно і з найбільшою користю для нації.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин