Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Живу яскраво, сподіваючись, що і мене помітить вічність”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

«ПРОСВІТА» ВІТАЄ

Слово Просвіти, №16 за 2007 рік

Таким його знає громада, однодумці й наші політичні “воріженьки”. Але небагато хто відає, що Микола Кульчинський — талановитий поет. Не було б, мабуть, дивним, якби він писав такі собі заримовані політичні філіпіки (на барикадах, до речі, і вони потрібні). Але як засвідчує збірка “Заґратоване світло”, яка щойно вийшла у просвітянському видавництві “РІК”, Микола Кульчинський — ніжний лірик, який уміє помітити й передати найтонші рухи людської душі, найнепомітніші зміни настроїв людини і природи, ба, навіть пташини чи квіточки. Звідки ця осяйна, чиста ніжність у політика, все життя якого — напружена, самозречена боротьба з тими, хто несе в українську душу бруд, зневіру і руїну? …Він народився 10 квітня 1947 року в місті Дубно на Рівненщині. Батько, глибоко віруюча людина, був засуджений за зв’язки з українським національним підпіллям. Це було його четверте ув’язнення, бо до того свідомого українця кидали до в’язниці поляки (у Березу Картузьку), перші “совєти”, німці. Останнього разу одержав 10 років Воркути. Після повернення батька з ув’язнення 1957 року родина перебралась у Новомосковськ Дніпропетровської області, де батько став регентом у козацькому Троїцькому соборі, який є вершиною українського дерев’яного зодчества. У родині панував дух української пісні, музики, літератури. “Ми, діти — сестра, брат і я — зростали так, наче життя людини у єднанні з красою світу і Божою правдою скреготом тюремних засувів і тінню ґрат вривається неволя з її звірячим оскалом. Поезії Миколи Кульчинського — про те, як вистояти і в неволі, і в псевдоволі, коли “ніч довгоплинна… здається нам вічністю”, коли “гуде торжищами Вкраїна”, а “плюгавців душі, здрібнені і зрадні”, зрікаються мови свого народу. “Заґратоване світло” — це синівська молитва, зізнання в любові до України, Українського Слова, Української Пісні. Збірка не випадково починається поезією в прозі “Пісня моя українська!”, яку Кульчинський якось разом із присвяченим Ніні Матвієнко віршем “Висока вербо” передав для публікації в закордонних виданнях із дніпропетровської в’язниці. Плюгавці зі здрібнілими душами гадали собі, що стопчуть юну

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин