“Українська ідея була мені найромантичнішою”. Остап Лапський · с. 10сторінка оригіналу ↗
ОЛЕКСАНДР БУТ, ОДИН ІЗ ПЕРШИХ
Слово Просвіти, №16 за 2007 рік
ПАМ’ЯТЬ
Микола СТАСИШЕН, голова Кам’янського РТУК ім. Т. Шевченка Придністров’я
Цього року перший чільник українців Придністров’я Олександр Бут відзначав би 60-літній ювілей. А його немає на світі вже дев’ять років. Серце подвижника українського відродження за кордоном зупинилося 2 квітня 1998 року. За свої п’ятдесят років життя він устиг багато зробити. Останні роки були тісно пов’язані з громадською роботою. Спочатку він очолював Кам’янське районне товариство української культури імені Тараса Шевченка. А через рік українська громада обрала Олександра Бута головою Спілки українців Придністров’я. Сьогодні Cпілка носить його ім’я. Перша хвиля українського відродження в Придністров’ї припала на початок дев’яностих років минулого століття. На той час становище українців було досить сумне. Остання українська школа в цьому краї зачинила двері 1964 року, і майже три десятиліття мова в середовищі корінних українців передавалася тільки з уcт в уста. Хоч у районі мешкає 14 тисяч українців, що становить понад 42 % населення. Ось тоді Олександр Бут один із перших забив на сполох, згуртувавши біля себе всіх, кому була не байдужа доля українців у Придністров’ї. Поїхали перші студенти до ВНЗ України, аби повернутися вчителями української мови й літератури. Сьогодні вони вже по десять років викладають українську мову в школах району. Поступово українська мова впроваждувалася у загальний навчальний процес. Сьогодні її як предмет вивчає одна третина школярів від загальної кількості всіх учнів. Із 2003 року в районі діють українська школа й українські класи. Але домагатися цього доводилося в складних умовах. Коли на придністровській землі розпочався збройний конфлікт, Олександр Бут скликав людей на Перше Всеукраїнське Віче Придністров’я. Воно відбулося у старовинному селі Рашків, якому цьогоріч виповнюється 605 років. Понад дві тисячі делегатів від кожного населеного пункту Придністров’я поставили свої підписи під зверненнями до президентів і парламентів Молдови, України, Росії, до українців усього світу, в яких просили допомогти їм покласти край у братовбивчій війні. А потім були перші з’їзди українців Придністров’я, організовані Олександром Бутом, відбувалися перші свята української культури. Поступово життя налагоджувалося. Стабільно почали працювати районні товариства української культури, за підтримки яких діти їхали на навчання до України, творчі колективи брали участь у різноманітних фестивалях, учителі й лікарі проходили підвищення кваліфікації в Україні. Людям дали можливість набувати громадянства України… Про все це згадували на могилі Олександра Миколайовича Бута в селі Рашків представники громадськості й влади, його
Пам’ятник Олександру Буту в с. Рашків Кам’янського р)ну друзі, колеги. Щороку, в день пам’яті, на гранітні плити пам’ятника Олександру Буту лягають живі квіти й від представників Посольства України в Республіці Молдова. Пам’ятник встановлено Кам’янським РТУК імені Т. Шевченка за підтримки Президента ПМР, Посольства України в Республіці Молдова, друзів. Автор монумента — заслужений художник України Василь Фещенко.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
