“Народ точно бачить, хто його щиро любить, а хто тільки говорить про любов”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
А МЕНЕ — НЕ ЗАДОВОЛЬНЯЄ
Слово Просвіти, №16 за 2007 рік
Валентин ДЕРКАЧ, с. Широке Дніпропетровської обл.
1. Мене особисто та й багатьох моїх знайомих не задовольняє рубрика “Політика”, бо вона завжди зводиться до одного: “Антикризова коаліція, уряд, очолюваний В. Януковичем, — погано, а що добре — не знаємо”. Це так нагадує відому українську придибеньку: “Хто винен?” — “Невістка!” — “Але ж вона гусей пасе”. — “Ось звідти й несе!” Для чого така однобокість? 2. Для висвітлення економічних проблем існує багато інших періодичних видань. Займатися ж відродженням духовності нашого народу, бити на сполох про сьогоднішню його деградацію (неробство, пиятику, наркоманію, бездомних дітей, дрімуче безкультур’я, маніакальне нищення довкілля і т. ін.) нікому. Пригадаймо, чи не все це свого часу привело до створення “Просвіти”. 3. Уже майже забутий поет В. Маяковський ще в юнацькі роки писав: “Послушайте! Ведь если звезды зажигают — значит это кому-нибудь нужно!” Так і я думаю: якщо людина поїхала шукати кращої долі в світи, то будемо забороняти їй це робити, чи плакати з цього приводу? Це її вибір. Дотримуюся думки: хто хоче працювати тут, той працюватиме. Інколи гортаю тутешні інформаційно-рекламні видання — усі вони заповнені запрошеннями на роботу. 4. Літературні й мистецькі рубрики не задовольняють. Навіть про шевченківських лауреатів мало що дізнаєшся. Не кажучи вже про тих діячів, яких прийнято називати зірками, що тільки сходять. Чому ви не звертаєте уваги на такі сьогоднішні величини, як харківський публіцист Іван Белебеха, автор таких важливих для нашого сьогодення книжок: “Поразки та надії України”, “Українська еліта”, “Честь України”, “Україна і комунізм” (у двох томах). Або одеський історик і письменник Віктор Савченко, автор злободенних книжок “Авантюристи громадянської війни”, “Симон Петлюра”, “12 війн за Україну”, “Махно”. А що ми знаємо про сьогоднішніх оперних співаків чи артистів театру? Крім Богдана Ступки і Богдана Бенюка у нас є не менш цікаві особистості. А художники, а скульптори, а композитори чи артисти балету? 5. Кращими публікаціями в останніх числах тижневика вважаю: “Українська держава…” О. Романчука, “Хто ми…” О. Романчука; “Електромагнітні поля...” М. Курика; “Коли при владі чужинці” Д. Міщенка; “Кобзар і лірник” Л. Ільєнко; “Свічка до дня пам’яті І. Богуна” Є. Лещук; “Як ми оскверняємо шевченківські заповіти” І. Шпиталя. 6. Переконаний, редагуючи газету, треба виходити з того, що сьогодні ми роз’єднані на політичному, релігійному, мовному, навіть реґіональному рівнях. А щоб була Україна, все це треба об’єднувати — творити націю! 7. Минулого року в багатьох числах газети ви друкували світлини замків України. Вони справили гнітюче враження, адже від більшості зних залишилися тільки руїни. Пропоную друкувати світлини визначних об’єктів у містах і селах держави. 8. Уже не перший рік передплачую тижневик, читаю його кожне число. Велике задоволення отримую від публікацій, які назвав у п. 5, і нічого, крім обурення, не викликають ті, у яких автори продовжують робити ставку на “помаранчевих”. Більшого сорому й приниження Україна не знала й, мабуть, не знатиме, ніж від них. 9. Маю вищу освіту й великий життєвий досвід, проте їх мені не вистачає, аби зрозуміти, яку мету ви переслідуєте, публікуючи такі матеріали, як “Борія — земля вепра…” і “Таємниця імені “Україна” І. Каганця. Вони мають право на існування, але їхнє місце в історичних і наукових виданнях. На завершення вношу пропозицію: зробіть постійною рубрику “Концепція сучасної української держави”, і дайте можливість висловитися з цього приводу всім сущим в Україні. Переконаний, що суть її не лише в євроатлантичній інтеграції, ау вирішенні насамперед болючих внутрішніх проблем. Вважаю, що лейтмотивом її повинні стати слова О. Мороза: “Збудуймо Європу в Україні!” Хіба можна миритися з тим, що наша країна нічим не обділена та ще й у центрі Європи, а народ старцює і дичавіє. А керманичам ніколи зайнятися справами, бо ніяк не поділять портфелі.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
