“Вірю лише слову, яке народжується як несподіванка, як дивина”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
БОРІМОСЯ — ПОБОРЕМО!
Слово Просвіти, №16 за 2007 рік
ПРЕМІЯ
Світлана КОРОНЕНКО
Ця премія особлива. Мабуть, таких більше немає в цілому світі. Принаймні я про них не чула. Адже названа ця премія ім’ям людини, яка не була ні видатним ученим-мовознавцем, ні викладачем, ні поетом. Була просто українським патріотом. Але ж, скаже хтось, патріотів багато. І вони багато говорять про любов до України. Олекса Гірник жив цією любов’ю. Вона була суттю його життя, змістом і основою. Без української мови все втрачало колір і смак. Світ порожнів і ставало холодно. Олекса Гірник не був диваком і не був, як нині кажуть, екстремалом. Він працював, потім вийшов на пенсію, вів спокійне, розмірене життя у містечку Калуш на Івано- Франківщині, був одружений, ростив двох синів, прагнув дати їм добре виховання, освіту, забезпечити добробут. Ця благополучна інтелігентна людина у свої 65 років зробила те, що назавжди увійде у свідомість українців як подвиг в ім’я Рідної Мови, в ім’я України. 21 січня 1978 року він піднявся до могили Тараса Шевченка в Каневі і розкидав по схилах Чернечої гори тисячі листівок, на яких написав: “Протест проти русифікації українського народу”. І підпис: “На знак протесту спалився Олекса Гірник із Калуша”. Після цього він облив себе бензином і підніс до грудей запальничку… 2003 року, напередодні Помаранчевої революції, виникла ідея заснувати премію імені Олекси Гірника. Її ініціаторами стали Київський фонд ім. О. Гірника і Ліга українських меценатів. У Положенні про премію було записано, що її надають “за великий внесок в українське національне відродження та за значні успіхи в національно-патріотичному вихованні дітей та молоді,
ПАМ’ЯТЬ
Євген Варда
Олександр ФИСУН
І до сьогодні в моїй уяві його портрет-образ: смагляве обличчя, навдивовижу блискучі, по-особливому сяючі щирістю й добротою чорні-чорні очі, надміру непосидючий, увесь у дії, в жадобі звершити щось важливе і зараз — у цю мить. Своєю появою вносив імпульсивний рух, пожвавлення плину громадської справи. Кінець перебудови — 1989 рік — увінчався створенням Народного руху України, де в передніх лавах за культурно-національне оновлення суспільства перебуває бурхливий і діяльний Є. Варда. За його участю створюється рада національних меншин, асоціація “Антишовіністична ідея”, національно-за прищеплення їм патріотичного ставлення до української мови”. Благословив цю премію і нагороджував її перших лауреатів нинішній Президент України Віктор Ющенко. Цього року було названо нових лауреатів премії імені Олекси Гірника. Ними стали Неоніла Шинкарук, завідувач сектору суспільно-гуманітарної освіти Інституту інноваційних технологій та змісту освіти Міністерства освіти і науки України; Валерій Тарасов, письменник (АР Крим); Ніла Підпала, багаторічний директор Київського літературномеморіального музею Максима Рильського; Сергій Мельничук, студент Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля; Союз Українок Австралії (Христина Сивенька-Бейлі, голова; Валентина Домазар, секретар); Роман Колісник, головний редактор журналу “Вісті комбатанта”; Станлі Пітерсон, меценат (Канада). У церемонії нагородження взяли участь виконавчий директор Ліги українських меценатів Михайло Слабошпицький, народний депутат України, син патріота Євген Гірник, голова Київського фонду імені О. Гірника “Українським дітям — українське слово” Юрій Гнаткевич і перший лауреат премії, науковець, краєзнавець із Канева Михайло Іщенко. Михайло Слабошпицький представив нових лауреатів цьогорічної премії імені Олекси Гірника, розповівши про те, як кожен із них підтримує таку унікальну акцію, як Міжнародний конкурс з української мови, що цього року успішно відбувся вже всьоме. У цьому мовному марафоні щороку бере участь понад 5 мільйонів школярів і студентів. Свої лауреатські відзнаки ці лауреати одержать за відповідної нагоди. Неоніла Шинкарук, завідувач сектору суспільно-гуманітарної освіти Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України, у Міжнародному конкурсі з української мови — від найпершого дня. Саме на її плечі (як на плечі тисяч працівників освіти) лягла щоденна, можливо, не дуже помітна і не дуже вдячна щоденна так звана “чорнова”, але вкрай необхідна робота у Міжнародному конкурсі з української мови. Ім’я Ніли Підпалої, активної пропагандистки українського слова, в Україні добре знане. У промові вона згадала свого покійного чоловіка, прекрасного поета Володимира Підпалого, який уособлює для неї справжнього патріота України. “Треба боротися за кожну українську душу, аби в Україні зникло навіть саме поняття “російськомовний українець”, — закликала присутніх Ніла Підпала. Письменник Валерій Тарасов живе в Автономній Республіці Крим. Пише українською. Один із організаторів і працівників українськомовної газети “Кримська світлиця”. За недавніми колізіями щодо фінансування та, зрештою, й самого існування цієї газети в Криму з тривогою стежила вся патріотично налаштована громадськість… Сергій Мельничук, 42-річний студент Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля у Луганську, одержував свою відзнаку під оплески присутніх. Усвідомлення того, що він — українець прийшло до нього після
Помаранчевої революції. Тоді ж заговорив українською. Уродженець зросійщеної Луганщини, нині цей чоловік відчайдушно і вперто захищає своє право здобувати освіту державною мовою. Так 2005 року він звернувся вперше до суду зі скаргою про порушення в університеті його конституційного права, зокрема, на всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах громадського життя на всій території України, оскільки в університеті викладання здійснюється російською мовою. Тоді він переміг — Жовтневий суд м. Луганська задовольнив позов студента й зобов’язав Східноукраїнський національний університет імені В. Даля здійснювати його навчання українською мовою. Після того судового вердикту, який начебто все поставив на свої місця, чого тільки не було у житті Сергія Мельничука: і погрози, і побиття, і відрахування з університету за неуспішність. Але, як сказав Юрій Гнаткевич, “труднощі ламають слабких, сильних вони роблять дужчими”. Нині до Сергія Мельничука приєдналося ще кілька студентів, які хочуть скористатися його досвідом…
“Бути українцем в Україні ніколи не було легко, — сказав, вітаючи нових лауреатів, син Олекси Гірника, народний депутат України Євген Гірник. — Як з’ясувалося, і в незалежній Україні українцем бути важко. Але, як казав Тарас Шевченко, борімося — поборемо!” …Що треба для того, аби в Україні нарешті запанувала українська мова? Аби нарешті зникло це одне з найгостріших політичних питань сьогодення, а тема української мови перестала бути розмінною монетою у суперечках наших горе-політиків. Аби українська мова була “природна як природа” в устах кожного українця? Чи існує такий рецепт? Напевно, немає. Але якщо кожен із нас, свідомих українців, зробить хоча б те, що він може зробити — говорити повсюдно вишуканою українською, демонструючи її красу і престижність і не переходячи миттєво за першої нагоди на “общєдоступний”, активно підтримувати конкурс з української мови, наполегливо і невідступно вимагати вживання української у державних установах і в навчальних закладах, то вже навіть за такої дещиці можна щось зрушити з місця.
ВІСТІ З КРИМУ
У Київському міському Будинку вчителя відбулася урочиста церемонія нагородження цьогорічних лауре' атів премії імені Олекси Гірника за 2006 рік.
Редакція “Слова Просвіти” з сумом повідомляє, що 12 квітня 2007 р. відійшов у вічність на 94-му році життя багатолітній автор нашого тижневика Олесь (Олександр) Опанасович СИЛИН, Герой України, заслужений діяч культури України, заслужений архітектор України, головний експерт Фонду пам’яток історії та культури імені Олеся Гончара, патріот України. =
Колектив редакції тижневика “Слово Просвіти” висловлює співчуття фотокореспондентові Олександру Литвиненку з приводу передчасної смерті батька Олександра Яковича Литвиненка. =
«ВІД НІНЕВІЇ ДО УКРАЇНИ»
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
