“Дострокові вибори — це очищення”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
ПОДІЇ, ФАКТИ, КОМЕНТАРІ
Слово Просвіти, №16 за 2007 рік
Закінчення. Початок на с. 1
Підкресливши, що за жодних обставин не скасує Указу, Президент наголосив: “Те, що діялося в парламенті, то жнива узурпації”. “Ми доживемо до того часу, коли навіть ті, хто приймає закони, будуть їх виконувати”. А ось що відповідав Президент на найважливіші запитання. Про загальну оцінку ситуації: У країні відбувається нормальний демократичний процес. Демократія не робиться за один день. Не варто приділяти таку велику увагу емоційній частині деяких політичних заяв. Про стабільність чи силові варіанти: “Жодних силових варіантів не буде. Ми живемо в країні, що знаходиться в центрі Європи й живе за законами. Я дав вказівку міністрові внутрішніх справ, щоб ні біля мого Секретаріату, ні на вулицях і площах і загалом у Києві не було жодного правоохоронця зі зброєю”. Про заяви урядовців, нібито розпуск парламенту загальмує “великі економічні досягнення уряду” і спричинить економічну кризу: Глава держави зазначив, що ніякі політичні пристрасті не повинні позначатися на економіці, що вона розвивається стабільно. Щодо “ве-
с. 3 · сторінка оригіналу ↗
борча кампанія. І саме вона покаже, чи навчилися чогось ми, народ, і наша еліта? Чи знову наступатимемо на ті самі граблі? Окремо — про національно-демократичні сили. Вони вперше за 16 років опинилися поза парламентом. Тому варто проаналізувати, наскільки цьому посприяли “помаранчеві” мегаблоки, “розчинивши”, розсмикавши між собою націонал-демократів, “задавивши” їх, воюючи у виборчу кампанію не лише між собою, а й із ними, а наскільки винні самі ці сили? “Не підемо в ліберальні, олігархічні “помаранчеві” мегаблоки”, — патетично проголосив на початку минулої виборчої кампанії лідер однієї з національно-демократичних партій. Ну й не йдіть. Але чому знову був більшовицький принцип блукання між двома соснами? Одна сосна — мегаблоки, друга — підемо “своїм путьом”, як казав один вождь. І пішли… В нікуди, на задвірки. Третій, нормальний варіант — об’єднання в Блок національно-демократичних сил — чомусь не вийшов. Знову це не екскурс в історію. Це — сьогоднішнє. Хотілося б почути чітку відповідь: чи, нарешті, національно-демократичні партії йдуть на вибори одним блоком, одним списком? Так само, як і на запитання: чи не повториться торішня ганебна участь націонал-демократів у колотнечі “помаранчевих” сил? Чи ні з ким було воювати? Нікуди ж не поділися Реґіони, продажні соціалісти, комуністи, вітренківці, не кажучи вже про відверто україножерські різні “русские” блоки й партії. А вибори мають виграти демократичні сили. Остаточно. 16 років ми вже заплатили за “розкачування” до демократії і державності. Люди підтримають. І всі оті висмоктані з пальця “рейтинги” Реґіонів — то блеф у їхніх перекуплених засобах інформації. Є інші рейтинги. Рейтинг моєї сільської вулиці. В моєму селі, де традиційно чимало голосувало за комуністів, у 2004 році масово голосували за Ющенка. Минулої весни — за будь-кого: так люди відреагували на помаранчеві чвари. Але вони не зневірилися, не розчарувалися в ідеалах добра і справедливості, попри свідоме роздмухування тези про “розчарування”. Коли піде на принцип, на вибір, люди його зроблять. Вибачивши і самим собі, і своїм недолугим лідерам. Якщо, звичайно, ці лідери чогось навчилися і зможуть бути справді елітою великої нації.
Тобто Липинський — лідер та ідеолог консервативно-монархічного табору. Липинський редагував часопис “Хліборобська Україна”, надрукував тут уперше трактат “Листи до братів-хліборобів”. На його думку, держава постає у процесі самотворення нації. Існують три основні типи державного устрою: “класократія”, “демократія” і “охлократія” (себто влада натовпу), які чергуються у певній послідовності. Критикуючи українську демократію в образі УНР і охлократію (нею він вважав совєтську течію та українських націоналістів), Липинський наголошував, що лише класократична система врятує Українську державу. У влади є три джерела: мілітарне (“войовники”), економічне (“продуценти”) та інтелектуальне (“інтелігенти”). Отже, це повинні зробити організатори хліборобства, військової справи й національна аристократія. Липинський підкреслював: “Ніхто нам не здобуде держави,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
