Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Чи не час уже державі “лікувати” й аптечну сферу?” · с. 5сторінка оригіналу ↗

НА ЩО ХВОРА МЕДИЦИНА І ФАРМАКОЛОГІЯ?

Слово Просвіти, №16 за 2008 рік

Петро АНТОНЕНКО Фото автора Якось спілкувався з далеко не рядовим представником нашої фармакології. Чимало тем, які ми зачепили, пекучі, дещо говорили “не для друку”. А читачам варто ознайомитися ближче бодай з основними хворобами нашої медицини і фармакології. Хвороба перша: безупинне подорожчання ліків. Особливо швидко й безконтрольно зростають ціни саме на вітчизняні препарати. А закордонні чомусь дешевші за наші аналоги. Врешті, це не відкриття. Ви ж, мабуть, бачили на базарі закордонні консерви, які, попри транспортування, кордони і митниці, дешевші за наші. Як журналіст знаю, що газетний папір нашого Жидачівського комбінату на Львівщині (не кажу про якість) чомусь аналогічний за ціною, а то й дорожчий за привезений з-за кордону — з Польщі, Росії чи Фінляндії. Збагнути таке ціноутворення важко, хіба що враховуючи цінові побори у нашій економіці. Щойно сказане не слід пов’язувати з так званим рейдерством, зокрема у фармації (стосовно фармацевтичної фірми “Дарниця” чи Борщагівського хімфармзаводу). Спроби загарбати фармзаводи за допомогою несправедливих судових рішень — явище ганебне. Але важливо, щоб вітчизняна фармація, чи то з нашим, чи з зарубіжним капіталом, все ж утримувалася від безконтрольного подорожчання ліків. Хвороба друга (дотична до першої): “подорожчання” самих аптек. Тобто дорогі аптеки витісняють аптеки з дешевшими ліками. Часто невеликі комерційні аптеки не можуть конкурувати з потужними державними аптечними системами щодо цін хоча б через малий товарообіг. Велика аптека чи аптечна мережа закуповує на фармацевтичних заводах ліки велики- Оксана ЄВСЕЙЦЕВА, м. Київ У багатьох людей діагноз “розсіяний склероз” викликає шок, розгубленість, з’являється бажання покінчити з хворобою разом із життям. Але через деякий час, змирившись із вироком долі та навчившись жити з недугою, змінюється ставлення до себе та до навколишнього світу. Виникає багато запитань про саму хворобу та про те, як із нею жити. Розсіяний склероз — це хронічне запальне захворювання центральної нервової системи, за якого у хворих виникають множинні вогнища ураження в ділянці головного, спинного мозку та периферійних відділах нервової системи. Уражається мієлінова оболонка — ізолятор нервового волокна, через який передається нервовий імпульс. Від чого виникає недуга? Найпоширеніша версія, згідно з якою пошкодження мієлінової оболонки виникає через збій в імунній системі організму. Імунна система захищає організм від вірусів та бактерій, а при автоімунних захворюваннях вона атакує власні тканини, в даному випадку — мієлінову оболонку. Теорія виникнення захворювання мультифакторна, тобто діє зовнішній фактор, найвірогідніше, інфекційний, на осіб з генетичною схильністю. Інші фактори ризику — інтоксикація, особливості харчування, вплив стану навколишнього середовища — ймовірно, також пов’язані зі змінами властивостей мієліну. Особливе значення має хронічний стрес та особливості психоемоційної реакції людини. Вірогідно, що розсіяний склероз виникає, коли кілька причин збігається. Хоч ідеться про генетичну схильність, недуга не належить ні до спадкових, ні до інфекційних, тому нема причини боятися контактувати з хворим. Це доволі поширена хвороба, у світі від 2,5 до 3 мільйонів недужих. Враховуючи багатоманітність виявів захворювання, значну кількість випадків, коли вкрай складно встановити правильний діагноз, можна вважати, користь останніх. А хворим — літнім, немічним — аби не блукати містом, доводиться купувати те, що під рукою, дорожче. Простіше, звісно, звинуватити медиків, керівництво лікарень у прагненні заробити на дорогих аптеках. Але будь-який головний лікар скаже, що він турбується не про власну вигоду, а про те, щоб якось роздобути копійку для злиденної лікарні, яку фінансують з бюджету. І що заперечиш? Хвороба третя: підробки. Вживаючи протягом певного часу призначені ліки, хворий знервовано заявляє лікареві, що, мовляв, призначений препарат жодного ефекту не дав. Лікар разом із пацієнтом може довго з’ясовувати причини, а секрет простий. Не вдаючись до термінології про легенди про те, що лікарі у змові з фармацевтами працюють не на хворого, а на аптеку, отримуючи відсоток від продажу ліків. Цебто чим більше препаратів тобі виписують і чим вони дорожчі, тим більший зиск. Якщо років зо два тому вам від банального бронхіту могли виписати 4—5 видів ліків, то торік уже 7, а цьогоріч 8 чи й 9. Отака тенденція. І все ніби й треба: це від інфекції, оте відхаркувальне, те для зміцнення серця, оте від підвищення тиску. Звісно, важко здолати хворобу однією пігулкою, але ж це якась безконечна гонка. Медицина вже скоро “розкладе” людину на атоми й лікуватиме кожен атом окремо. Цікаве явище: у медичних ВНЗ з’явилася навіть нова спеціальність, чимось схожа на провізора: це фахівці, які мають контролювати, чи правильно призначено людині медикаментозне лікування. Може, їй вистачило б п’яти, а не дев’яти препаратів? Звичайно, далеко не всі лікарі в захопленні від такого контролю. Хвороба п’ята: корупція. “Пролізла” вона й сюди. Скажіть, чим має займатися аптека? Ось і не вгатим, що дуже мало нагадує анальгін чи гірчичники. Все це відбувається, звісно ж, за потурання чи повної безконтрольності численних контрольних органів. І далеко не завжди ці довколааптечні оборудки узгоджені з законом. Хвороба шоста (дотична до п’ятої): вседозволеність. Виявляється, у нас нема нічого простішого, як узяти й відкрити власну аптеку. Дозволи, ліцензії видають наліво й направо. Аптечна повінь уже затоплює наші населені пункти. Киваючи на потребу наповнення місцевого бюджету, органи влади виявляють таку ж запопадливість у цій справі, як у розмноженні грального бізнесу. До того ж, клієнти казино і гральних залів дедалі частіше поповнюють ряди клієнтів аптек і пацієнтів лікарень. Який гарний людський винахід — аптека. Вона не раз змальована в класичній літературі навіть як місце поважного спілкування. І чому усталений образ з часом набуває негативного, агресивного забарвлення? Мабуть, суспільству час уже лікувати й такі важливі сфери нашого буття. чий перебіг хвороби, симптомів у період ремісії може не бути. Сьогодні розсіяний склероз невиліковний. Сучасні методи лікування полягають у зменшенні частоти та важкості загострень, а також у відновленні вже порушених функцій окремих органів та систем організму. У розвинених країнах невиліковно хворих забезпечують ліками (імуномодуляторами) безкоштовно на державному рівні. ЯК ЖИТИ З РОЗСІЯНИМ СКЛЕРОЗОМ В УКРАЇНІ? Є кілька універсальних порад: піклуйтеся про себе, добре харчуйтеся, робіть посильні фізичні вправи, не перевантажуйтеся, достатньо відпочивайте, не ризикуйте! Зазвичай хворі залишаються самотніми наодинці з хворобою та багатьма проблемами, викликаними нею. А саме такі люди конче потребують розуміння, елементарної підтримки й допомоги, не тієї, що в асортименті соціальних служб, а допомоги хворому обслуговувати самого себе, а на це здатні тільки рідні та люблячі люди. Без належного та досить дорогого лікування життя хворого на розсіяний склероз обмежене в рухливості. НАСКІЛЬКИ КОРИСНЕ НЕТРАДИЦІЙНЕ ЛІКУВАННЯ? Лікування травами, молозивом, бджолиним пилком, прополісом, голкорефлексотерапія, екстрасенсорика, заняття йогою та інші нетрадиційні методи не підтвердили своєї ефективності у лікуванні розсіяного склерозу. Однак багато хворих відзначає позитивний вплив на самопочуття. Тому перш ніж вдаватися до подібних методів, потрібно порадитися з лікарем, зважити можливий ризик, користь та фінансові витрати. Слід застерегти від необережного використання таких доступних методів, як вжалювання бджолами та підшкірне вприскування білка курячого яйця. Це може призвести до загострення захворювання або викликати небезпечну для життя алергічну реакцію (анафілактичний шок).

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин