Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · http://slovoprosvity.org.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗

ПРО ЯКІСТЬ СПІВУ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ

Слово Просвіти, №16 за 2008 рік

Павло МУРАВСЬКИЙ, професор Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського, народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Чистота в інтонуванні повинна стати бажанням чистоти в житті. Потрібно всім нам до неї прагнути. Найкращий спів — це чистий спів, який можна порівняти з чистою водою чи повітрям. Різниця в тому, що брудну воду і нечисте повітря легко виявити, а спів — важко. Можна співати нечисто, між нотами, навіть фальшиво, і вважати, що це справжнє мистецтво. Але щоб такого не сталося, завжди треба мати перед собою якийсь виконавський зразок. Він може бути сольний або гуртовий, наприклад вокалісти Б. Гмиря, І. Козловський, М. Литвиненко-Вольгемут, З. Гайдай, Ф. Шаляпін, А. Нежданова, Л. Паваротті, М. Кабальє; скрипалі Д. Ойстрах і М. Коган; Лондонський, Паризький, Берлінський, Віденський симфонічні оркестри, Італійська опера та інші. З власного досвіду знаю, що чистим академічним співом можна навіть хворих лікувати. На підтвердження мені випало слухати виступи лікарів на медичному форумі, які для прикладу назвали хор Київської консерваторії, яким я тоді диригував. Як же досягти чистоти співу? Передусім треба полюбити твір. А щоб полюбити хоровий твір, слід знайти красу в кожній окремо заспіваній ноті. Треба налаштувати себе на чистоту внутрішньо. А техніка — то вже другорядний, зовнішній бік. Оволодівши технікою диригування, не можна вважати себе досконалим майстром хорової спеціальності. Техніка диригування — лише засіб до опанування вершин цього фаху. Були випадки, коли музиканти, не маючи освіти, ставали диригентами світового рівня. Хто хоче стати диригентом, фахівцем високого класу, мусить наполегливо, систематично працювати над удосконаленням цього фаху, не менш, ніж працюють скрипалі й піаністи. Пояснювати співакам треба не словами, а професійно заспіваною нотою або фразою. Професійним хором можуть керувати диригенти різного професійного рівня, бо хор завжди звучатиме професійно. А погано підготовлений хор професійно не заспіває навіть тоді, коли ним диригуватиме досвідчений, талановитий диригент. Про якість у сільському господарстві й промисловості можна прочитати у пресі, почути на радіо й телебаченні, але нічого такого не відбувається у виконавському музичному мистецтві. Пам’ятаю музичне мистецтво тридцятих, сорокових років. Тоді, як і зараз, існували різні музичні жанри. Але виховна музика — оперна, симфонічна, хорова — завжди була попереду, виховувала і збагачувала людські душі. А естрадна музика рухалася слідом і розважала вихованих людей (К. Шульженко, Л. Утьосов). А зараз усе навпаки: естрадна музика вийшла на “передову”, а виховна залишилась у “тилу”. Завдяки мікрофонам на концертну сцену вийшли безголосі. Ця естрада супроводжується такими (іноді непристойними) рухами, що її уже сприймаєш не слухом, а очима — як танці. У п’ятдесятих роках у районному центрі Бібрка Львівської області був симфонічний оркестр, який складався з музикантів району, а на репетиції приїжджав диригент зі Львова. Той оркестр виконував твори такої складності, як і державний. Діячам спорту вдається впливати на керівництво країни, і тепер у школі запровадили уроки футболу. Нема заперечень, це добра справа. Але було б значно більше користі для України, якби у школах запровадили нотну грамоту. За чотири роки діти читали б ноти, як книжку, а в нашій країні з’явилися б професійні дуети, тріо, квартети, ансамблі, хори й оркестри. У нас була б можливість уже в ранньому віці виявляти талановитих дітей і створювали для їхнього творчого розвитку відповідні умови. В Україні багато рідкісних, прекрасних голосів, але не вистачає музичних керівників. Часто їхній професійний рівень настільки низький, що вони не здатні оцінити соліста або колектив. Тому талановиті люди, не дочекавшись відповідної роботи, виїздять за межі України. Там вони співають, грають, диригують не для України, а для інших країн. Нині професійне виконавське мистецтво зрівнялося з самодіяльним. Різниця втому, що професійні співаки співають за гроші, а самодіяльні — за бажанням. В Україні багато кваліфікованих істориків, теоретиків музичного мистецтва, їм би і взяти під свій експертний контроль виконавське мистецтво. Тоді з’явилися б правдиві оцінки, не було б захвалювання. Нам слід розв’язати ще одну важливу проблему музичного мистецтва. Люди, які хочуть вивчити пісню, майже завжди користуються фортепіано (піаніно, роялем). Цих інструментів у містах і селах України тисячі, але майже всі вони неналагоджені, а це дуже шкодить розвиткові музичного слуху. Таке становище можна виправити, якщо на диригентсько-хорових факультетах Національної музичної академії та інших вищих музичних навчальних закладів запровадити спецкурс налагодження фортепіано. Випускники самі налагоджували б інструменти й у творчій роботі користувалися б їхнім чистим звучанням. Це Закінчення на с. 14 ЇЇ ГОЛОС ЧУЛИ МІЛЬЯРДИ СЛУХАЧІВ Добровільні пожертви “На Кобзареву Церкву”: МБФ “Українська Родина” Р/р №26045200145101 в Подільській філії АКБ “Київ”, МФО 320401 ЗКПО 21709106

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин