“Вона хотіла об’єднати два різні світи — Україну й Америку”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
ЇЇ ГОЛОС ЧУЛИ МІЛЬЯРДИ СЛУХАЧІВ
Слово Просвіти, №16 за 2008 рік
Валентин КАРЕН, м. Одеса
Шановна редакціє! 29 березня ц. р. виповнилося 10 років з дня смерті в Нью- Йорку виконавиці українських народних пісень, людини неймовірного, фантастичного таланту та володарки чудового голосу — Квітки Цісик-Раковіч, а 4 квітня — 55 років з дня її народження (1953 р.). Квітка не дожила до свого 45-річчя лише 7 днів. Маю два CD-диски її українських пісень — це все, що єв Україні, а також друзі знайшли деяку інформацію про її життя. Батько її, Володимир Цісик (1913—1971) був прекрасним скрипалем, сестра Марія Цісик
Уляна ГЛІБЧУК
І тепер вважаю своє знайомство з творчістю Квітки Цісик дивним. Її голос уперше почула в дитинстві. Магнітофон “Весна” відтворював чарівний мелос. Минули роки, але її пісня начебто існує поза часом, ігноруючи координати “модно-немодно”. Попри все, інформації було обмаль. Це живило чутки, хоч і огортало співачку пелериною таємничості. Найбільше про Квітку Цісик дізналася від Олександра Горностая. Сьогодні він очолює Національний симфонічний оркестр. А тоді, далекого 1992, стояв біля витоків вітчизняного шоубізнесу та організовував перші фестивалі “Червона Рута”. Мабуть, ідея запросити Квітку в Україну з’явилася значно раніше, ніж доля закинула Олександра до Нью-Йорка. Горностай — людина наполеглива. Через спільних друзів домігся зустрічі з таємничим голосом України — Квіткою Цісик. Він сподівався, що співачка прийме запрошення взяти участь у фестивалі. Квітка відмовилася. Відомо, що обмаль інформації породжує легенди. Так виникла легенда перша. Мовляв, Квітку не влаштував гонорар. Навіть подейкували, що не стільки її, скільки чоловіка і продюсера Едуарда Раковіча. З цього хибного висновку народився ще один неправильний висновок, начебто Квітка залежала від чоловіка морально й матеріально. А 1998 року співачка несподівано померла. Несподівано для української громади. Мало хто знав, що вона вже довгі роки боролося зі страшною недугою. Багато гіпотез допомогла розвіяти Христина Лев — уродженка Вашингтона і двоюрідна сестра Квітки Цісик. Ми розмовляли в маленькій кав’ярні, і я робила певні корективи у своєму уявлені про Квітку. 1. Квітка і Христина — нащадки славного українського роду Нагірних та Левів. Бо рідко буває, що талант народжується з нічого — з повітря, порожнечі. Ні, на геніальність Квітки працювало не одне славне покоління. Зокрема, дідусь Василь Лев був знаменитим філологом-мовознавцем, який до еміграції тісно співпрацював і товаришував з Богданом Лепким, Іваном Трушем, Романом Купчинським, Святославом Гординським, Олександром Олесем. По лінії Нагірних — творці галицької школи сакрального будівництва. На межі XIX та XX століть у Західній Україні Василь Нагірний спроектував й побудував близько 200 церков.
(1945—2003) — усесвітньо відома піаністка, мати Іванна Цісик-Лев також брала участь у створенні Квіткою двох дисків українських пісень. У США підрахували, що за життя її голос чули 22 мільярди (!) слухачів, а ось в Україні про неї майже нічого не відомо: “Її знала і чула вся Америка, окрім хіба що глухих”. Невже в Україні ми досі залишаємося глухими? “Вона співала, а не виконувала”. Те, що про неї нічого не було відомо до 1991 р., можна пояснити, “адже дочка емігранта”. А що заважає зараз більше дізнатися про її життя, адже вона була й оперною співачкою, і чудовим майстром скрипки?
Але перший чоловік теж допомагав записувати компакт-диски українських пісень… — Так. Джек Корнер — професіонал. “Два кольори” — його аранжування. Він також записав партію фортепіано у двох її альбомах. Для того, щоб під час аранжування не втратити українського мелосу, Квітка кожну пісню перекладала Корнеру. Він дуже проникливий і відповідальний композитор, прагнув зрозуміти суть української пісні. Цей проект був професійний і дорогий. — Коли я почала шукати інформацію про Квітку, бракувало портретних деталей про неї. Наприклад, який одяг носила Квітка? Зручний, спортивний чи вишуканий? — Вона одягалась, як пані. Була маленька на зріст, тому носила високі підбори. Пам’ятаю, коли я збиралася в Україну, вона відчинила свою шафу і почала вибирати сукні, щоб в Україні я мала гарний вигляд. Казала, що через три місяці зустрінемося. Але вже, мабуть, відчувала, що це наше останнє побачення. Вона померла у день виборів в Україні. Я була у Львові спостерігачем. Навіть на похорони не встигла. Квітці було 44.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
