Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Вона хотіла об’єднати два різні світи — Україну й Америку”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

«КВІТКУ НЕ ПРИВАБЛЮВАВ ОБРАЗ ПОП"ДІВИ, І ЛАВРИ МАДОННИ ЇЙ БУЛИ НЕ ПОТРІБНІ…»

Слово Просвіти, №16 за 2008 рік

2. Христина Лев хоч м’яко, але наполегливо опиралась образу Квітчиної таємничості. І ніякого фаталізму не помічала в тому, що від страшної хвороби померло троє жінок у родині: мама, Квітка і рідна сестра Марія. У Христини гнучкий і раціональний розум. Вона не хоче сприяти міфотворенню. А ще… Образ сестри надто рідний, надто живий, щоб обрамлювати його у легенду. — Я на 15 років молодша. Є світлина, коли Квітка приїхала до моїх батьків, я, може, мала 8 років. Вона купила нам однакові суконочки. Тільки собі — дорослу, а мені — маленьку. Ми жили у різних містах: вона — у Нью-Йорку, а мої батьки — у Вашингтоні. Коли я вступила в університет і переселилася до Нью-Йорка, часто ходила до них на вечерю. Тоді ми вже стали друзями. — Якою була Квітка в дитинстві? — Чогось особливого про її дитинство не знаю. Вона дуже тонко відчувала мистецтво, і їй подобалося те, що подобалося й мені. Квітка вчила мене, що гарне, а що — ні. Щоліта вони з чоловіком відпочивали на узбережжі океану. І мене запрошували. Тоді вже й Едьо, її син, народився. Ми разом любили ходити в антикварні крамнички. Я тоді ще курила, тож купувала кришталеві попільнички. Квітка допомагала мені вибрати найкращі. — А що вона собі купувала? — Вона цінувала гарні речі. Все її помешкання було вмебльоване у стилі тридцятих — вона любила цей стиль. А з прикрас носила тільки діамантовий перстень (також у стилі тридцятих), який подарував чоловік Едуард. Коли 1995 року я збиралася в Україну, то Квітка мене просила привезти роботи українських художників. Їй хотілося підтримати українське мистецтво. Я тоді Вона цікавилася моїми подорожами Україною (я тоді працювала в газеті й багато писала про Україну), рідним Львовом, у якому народилися її батьки. Вона навіть чоловіка вчила української, щоб разом з ним приїхати. — Едуард Раковіч — другий чоловік Квітки, її продюсер. Квітка Цісик з родиною — Чи був у Квітки страх перед хворобою? Треба було мати особливу силу духу. Адже двоє жінок з родини захворіло на ту саму смертельну недугу: її мама і старша сестра Марія. — Вона не впускала у себе страх. Знала, що хвора і повинна лікуватися, вона це зробить і ного. По-друге, Квітку не приваблював образ поп-діви, і лаври Мадонни їй були не потрібні. І великої сцени вона не хотіла. — Квітка була відкритою, щирою. Але чомусь здається, що вона не була такою “аж-аж” компанійською… — У неї були близькі друзі, але вона віддавала себе родині. Спілкувалася із сестрами, племінницями… — Чи спілкувалася з українською діаспорою? — Не дуже. Всі хотіли, щоб вона виступала на різних святах, зустрічах, ювілеях, хотіли залучити її до своєї справи. А їй було легше відмовити всім, аніж казати одному “так”, а другому “ні”. — Що маєте на увазі, кажучи справа? — Якесь свято, наприклад день народження Шевченка. — Квітка любила Америку? — Так, вона народилася й жила в американському світі. Її друзі-музиканти — американці. Вона була спортивною, мобільною. Уміла використовувати кожну вільну хвилину. А ще Квітка дуже любила коней. Як тільки закінчувалася робота в студії, вона сідала у спортивне авто і їхала до свого заміського будиночка. Там подружжя тримало коней… Але вона також дуже любила Україну і завжди хотіла об’єднати два різні світи. А щодо хвороби… Звичайно, у родині міркували про це. Померла мама, потім Квітка, а два роки тому — сестра Марія. Вони майже одночасно захворіли, але це не генетичне. Мабуть, щось було у тому містечку, де вони жили, бо там дуже багато жінок із таким діагнозом. Не хочу, щоб усе завершувалося так сумно. Квітка дуже любила життя, дорогих їй людей обдаровувала радістю, а коли заходила в кімнату, всі мимоволі всміхалися.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин