Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Подвижники духу шукають натхнення у скарбниці народної творчості”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

СОЛОВ’ЇНИЙ ДОРОБОК РОДИНИ ЛИТВИНІВ

Слово Просвіти, №16 за 2008 рік

Співає Василь Литвин Марія ГАРМАШ, вчителька української мови й літератури, с. Устимівка Васильківського району Київської обл. Фото Віталія Мороза Історія нашого народу 1960— 70 рр. наповнена не лише трагедією знищення найкращих його синів і дочок, а й численними фактами тихого, але впертого спротиву цьому. Серед куточків, де жила духовність України, — село Гребені на високому березі Дніпра поблизу Ржищева. Саме тут знайшло притулок подружжя Василя й Антоніни Литвинів після того, як чудовий дует братів Василя й Миколи Литвинів позбавили можливості продовжувати сценічну кар’єру. Більш того — націоналістам не можна було працювати в школі чи там, де “пахло” ідеологією. Лишився шлях боротьби за виживання у звичайному колгоспному селі. Влада була спокійна: чи до ідеології та пісень їм, коли дітей годувати треба, та й хто до них дослухатиметься серед затурканих колгоспників? І якби природне бажання добитися гідного матеріального становища переважило, то не лишилося б ні сил, ні часу для духовного розвитку і творчості. Василь і Антоніна змогли пересилити спокусу жити “не гірше за інших” і сприйняли спартанські умови свого побуту як належне. Вони годували дітей, підробляючи то в колгоспі, то в клубі, збираючи вирощене на городі й у саду. І продовжували жити, вслухаючись і вдивляючись у навколишній світ і в глибини власних душ, у невичерпну скарбницю народної творчості. Це спонукало до взаєморозуміння і взаємоповаги, незважаючи на труднощі. Талановите подружжя вітає народна артистка України Ніна Матвієнко Завдяки спільно подоланим випробуванням, Литвини прийшли до власної пісні: бандурист Василь знайшов у дружині друга й поетесу, уважно ставився до її пошуків слова. На своєму творчому вечорі-презентації подружжя було відкритим і чесним перед собою й людьми, а їхні філософські висновки з прожитого й перейденого в парі були на диво прості. Переповнена зала музею І. М. Гончара уважно вслухалась у кожне слово розповіді, поезії, пісні. Здавалося, радіють цій зустрічі не лише присутні, а й душі близьких друзів Литвинів, що вже відійшли у Вічність, — І. М. Гончара та О. П. Бердника, чиї імена раз по раз зринали на вустах. Порадував своїм співом Маркіян Свято, один із випускників Стрітівської кобзарської школи. Кожен епізод цього дійства фотографував ще один “стрітівець” — голова “Молодої Просвіти” Віталій Мороз. Вони добре знають, скільки сил і здоров’я вклало подружжя Литвинів у створення і становлення школи. Було приємно чути виступи багатьох справжніх друзів і шанувальників, зокрема Н. Матвієнко, П. Гончара, О. Фисуна. Усі щиро раділи, що творчий доробок Василя й Антоніни з допомогою їхніх прекрасних дітей і добрих людей тепер буде доступний усім, хто шукає себе, пісню, Україну. навт Герман Тітов уже цілу добу провів у космічному польоті на “Востоці-2”. Автором-конструктором обох космічних кораблів був Сергій Корольов. 1959 року він створює і запускає три автоматичні космічні апарати на Місяць. Перший робить там посадку, другий залишає вимпел Радянського Союзу, а третій фотографує невидимий бік Місяця. До реалізації подальших розробок удосконалення космічних апаратів учений залучає колег, насамперед свого товариша Г. Н. Бабакіна. Сергій Корольов започаткував використання супутників телетрансляції, розробив перший вітчизняний супутник зв’язку і телетрансляцій “Блискавка-1”. Вагомий внесок у розвиток космонавтики іншого українського вченого, конструктора з Полтавщини Юрія Кондратюка, автора багатьох літальних апаратів. Його так само переслідувала радянська влада. Юрій Кондратюк не дожив навіть до 45-ти. На початку 1940-х Юрій Кондратюк запропонував для стартів на Місяць створити базу не біля Землі, а навколо Місяця, бо це набагато зручніше. Його проект передбачав, що політ із Землі відбудеться на єдиній ракеті, потім навколо Місяця починає рухатися станція, на якій залишається один з астронавтів, а двоє спускаються на модулі на Місяць. Саме такою була американська програма “Аполлон” аж через тридцять років після відкриття українського вченого. Передчасна смерть обох видатних українських конструкторів стала величезною втратою для світової науки. Мимоволі постає питання: якого рівня вона досягла б, якби з життя цих талановитих науковців не викреслили найкращих років? У День авіації й космонавтики ми згадуємо тих, хто наблизив його до нас, — наших героїчних земляків, авіаконструкторів і конструкторів ракетобудування, які попри несправедливість й жорстокість, завжди залишалися відданими народу й науці.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин