“Знову постає питання довіри людей до влади”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
ПОДІЇ, ФАКТИ, КОМЕНТАРІ «КИЇВ БУДЕ КРАЩИМ»
Слово Просвіти, №16 за 2008 рік
Петро АНТОНЕНКО
Під цим гаслом Блок Юлії Тимошенко почав виборчу кампанію у столиці. Днями на міській конференції Блоку було затверджено кандидатів на вибори столичної влади. Кандидатом на посаду міського голови Києва названо Олександра Турчинова. Виборчий список БЮТ до Київради очолила сама лідерка Блоку. Те, що на чолі виборчої кампанії — перші дві особи Блоку, до того ж, прем’єр-міністр і перший віце-прем’єр, засвідчило, якої надзвичайної ваги надає ця політична сила ситуації в столиці. Можна додати, що на чільних місцях у виборчому списку до міської ради — Микола Томенко й Олександр Зінченко. Виборам до міської ради БЮТ надає не меншої ваги, аніж виборам мера, він ставить за мету отримати більшість у раді. Вона потрібна Блоку не лише як “страховка” на випадок обрання мером не їхнього кандидата. Навпаки, Юлія Тимошенко на конференції впевнено заявила про майбутню перемогу Турчинова. Лідерка БЮТ уже не вперше порадила не дуже довіряти “рейтингам” і “соціологічним опитуванням”. Утім, цілком резонно, бо вибори вже не раз спростовували химери “рейтингів” і насамперед — стосовно БЮТ. Юлія Тимошенко нагадує, як помилялися “рейтингописці” (чи не свідомо?) під час виборчих кампаній до парламенту. Так що в Олександра Турчинова справді серйозні шанси на перемогу, враховуючи його політичний досвід та імідж безкомпромісного політика. А ще — високий рейтинг БЮТ у столиці та значні організаційні можливості й досвід у виборчих кампаніях. Щодо самих столичних виборів, то тут ще багато невідомого, починаючи з того, чи вони відбудуться, принаймні у визначений термін. Адже всі пам’ятають кількаразове перенесення торішніх парламентських виборів. Уже оскаржено в суді постанову про призначення столичних дочасних виборів. З мотивацією їхнього призначення, якою керувався парламент, теж непросто. Основний аргумент — зловживання столичної влади і самого мера, для доведення яких було створено кілька спеціальних слідчих комісій на найвищих щаблях влади, і ще не всі вони чітко визначилися. Не розставили крапки над “і” й правоохоронні органи. Не може ані відправити мера у відставку, ані оголосити саморозпуск і Київрада, де політична розкладка вкрай заплутана. Не прояснює ситуації й те, що БЮТ не може замінити своїх скомпрометованих депутатів ради. Причиною називають то небажання Центрвиборчкому провести таку заміну, то те, що закон про імперативний мандат депутатів місцевих рад перебуває у Конституційному Суді, і ніхто не може пояснити, діє він чи ні. Боротьба за крісло мера нагадує якусь баталію, а не просто вибори. Вже те, що в гонку, бодай формально, вступає понад сотня кандидатів, свідчить багато про що. Нинішнього мера, якого звинувачують у численних зловживаннях, все одно вважають одним з фаворитів виборів. Виборцям знову підкинуто непростий суспільний тест: скільки ж людей проголосує за кандидата в мери, який, якщо звинувачення підтвердяться, завтра стане кандидатом на нари? Тобто знову постає питання довіри людей до влади, заяв з трибун, мас-медіа. Виборцям не позаздриш — повний розгул демократії.
*** Після міської конференції я звернувся до депутата Верховної Ради України Володимира БОНДАO РЕНКА з проханням прокоментуваO ти ситуацію на столичних виборах. — Пане Володимире, на який результат може розраховувати БЮТ на виборах до Київради? — Думаю, цілком реально набрати більшість мандатів БЮТ, оскільки сама лідерка Блоку очолила виборчий список. Це дуже серйозний хід, якщо порівняти з іншими партіями і блоками. Маю на увазі Блоки Омельченка, Кличка. У Віталія були б непогані шанси, якби не його команда. — На наших виборах традиційно значна роль належить засобам інформації. Тема мас-медіа Вам близька. Прокоментуйте, що зараз коїться в медіа-просторі столиці, насамперед у комунальних ЗМІ. — Їх заблоковано для противників Черновецького. За гроші міста тут піарять тільки одну особу. У демократичному суспільстві це вже стало б приводом для того, щоб зняти Черновецького з балотування. Але у нас це терплять. Те, що було зроблено з відомими столичними газетами, — підпорядкування інформаційного середовища одній людині. У метро просто одурманюють виборців, хоч це міський комунальний транспорт. Це мало б викликати належну реакцію правоохоронних органів і виборчої комісії. Але, на жаль, не викликає. Та про що говорити, коли у правоохоронців не викликає інтересу навіть дивний розподіл величезної кількості землі. Не те що мас-медіа…
*** Отже, виборча кампанія в столиці, попри все, набирає обертів. Чи стане 25 травня, День Києва, днем демократії й народовладдя? Відповідь на це запитання треба починати шукати вже сьогодні.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
