Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Справа здобуття Української держави є справа української нації...” Симон Петлюра · с. 3сторінка оригіналу ↗

УКРАЇНА БЕЗ УКРАЇНЦІВ?!

Слово Просвіти, №16 за 2008 рік

Оксана МІТРАШЕВСЬКА Нещодавні переписи населення в Україні мали стратегічне значення — самоідентифікацію корінного населення як головного чинника збереження суверенітету держави. Відповідно, в державних актах первинної реєстрації — свідоцтвах про народження — фіксували національність батька й матері. Але 2004 року з цих документів вилучено відповідну графу. За часів прем’єрства А. Кінаха в Україні введено в дію досі чинну антиконституційну Постанову Кабінету Міністрів України від 12.09.2002 року №1367, яка затвердила нові зразки первинних документів реєстрації актових записів (свідоцтва про народження, про смерть, про шлюб, про розлучення) без графи національність батька й матері. Ці зміни здійснено відповідно до вимог Наказу Держкомстату України від 29.10.2001 року №433 “Про затвердження тимчасового порядку розробки, впровадження та супроводу комплексів електронної обробки статистичної інформації в органах державної статистики”. Кажуть, немає нічого постійнішого, ніж тимчасове. Отже, етноцид українства триває й сьогодні. В Україні нема способу відтворення корінного етносу шляхом самоідентифікації у свідоцтвах про народження за графою національність батька й матері. Держава порушила не лише дане людині Богом право свободи вибору, а й золоте правило моралі, відібравши у дитини можливість ідентифікуватися за національністю батька чи матері. Загальна декларація прав людини зазначає: людську особистість ніхто не повинен позбавляти права на націю. Порушення прав людини стало тотальним і спрямоване проти цілої нації. В Україні титульну націю позбавлено державотворчого права. Вилучення зі свідоцтва про народження громадян України графи національність батька, матері та неведення державної статистики за цією графою — зрада Основного Закону, рівнозначна знищенню корінної нації, що суперечить статті 92 Конституції України. Лише закони України визначають засади регулювання демографічних та міграційних процесів, організацію державної статистики та інформатики. Закони, а не Постанови КМУ! Стаття 11 Конституції декларує, що держава сприяє консолідації української нації, а насправді органи державної статистики неведенням обліку природного руху населення за графою національність батька, матері ліквідували, хай і ненавмисне, українство в Україні. Українство викреслюють зі світової цивілізації як націю. А Генеральний прокурор і гарант Конституції бездіяльні! Сьогодні найзапекліша боротьба ідеологій точиться у сфері демографії та суспільних наук, які виборюють право на українські національні інтереси в Україні. Демографія — наука глибоко ідеологічна. Звідси її надзвичайно велике політичне значення. Стаття 15 Конституції України зазначає, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодну ідеологію не можна визнавати державною як обов’язкову. Основним Законом держава відкинула наріжний камінь — державницьку ідеологію — християнство. Конституція України знехтувала здобутками Святого Володимира Великого, що охрестив Київську Русь. Основний Закон мав би віддати пріоритет українській національній ідеї, а не кинути Україну на поталу агресивній доктрині глобалізації, яку постійно вкладають у наші голови неукраїнські власники преси, телебачення й радіо. Кому потрібен черговий експеримент із ліквідації українства як нації? Невже у світі побільшає щастя й краси, коли зникнуть носії співучої української мови? Сьогодні триває робота зі створення міжнародної статистичної класифікації. Кожна країна прагне забезпечити природне бажання народів зберегти свою самобутність, що не узгоджується з глобалістичними тенденціями імперій, які прагнуть асимілювати нації автохтонів, утілюючи в життя Марксове “Населення — це абстракція…” Неможливість ведення державними органами статистики обліку за графою національність позбавляє можливості займатися вивченням етнодемографії в Україні. Такі дії спричиняють зміну етнічної формації народонаселення, що веде до загрозливих для суверенітету України наслідків. За переписом 2001 року, українська нація складала 80 % усього населення України. Враховуючи народжуваність, смертність і міграцію, за приблизними підрахунками, українство втрачає понад півтора мільйона осіб щороку. І вже за століття демографічний показник української нації зменшиться до нуля. Кого ж тоді досліджуватимуть демографи? Мабуть, українську політичну націю на кшталт “совєтского народа”, ідею якої нав’язує Національний інститут стратегічних досліджень. Усі народжені в Україні після 2004 року — не українці. Молодший син нинішнього Президента України, який народився 2004 року, як і всі його однолітки, вже не українець. Громадські організації, у статуті яких є слова: формувати основні гілки влади кількісно відповідно до етнічного складу населення, натрапляють на вимогу Міністерства юстиції видалити такі справедливі вимоги. Підступно неукраїнські владоможці завдали удару зсередини. З перших днів життя українця неукраїнська влада дає йому зрозуміти, що він дитина другого ґатунку. Так переривається зв’язок поколінь, нищать традиції. Вкотре нас намагаються виставити Віра Баринова-Кулеба. “Голубі пташки” перед світом диким племенем без Батьківщини й гідності. Така дитина не перейметься повагою до себе, до українського народу, бо держава аморально відібрала у неї право мати Вітчизну, місце, де вона має самоідентифікуватися. Росіяни, євреї, грузини чи вірмени мають можливість етнічно самоідентифікуватися на своїх батьківщинах. А ми, українці? Загарбники окуповують країни, де ослаблений потенціал націоналізму. Не дивно, що в Україні зайди працюють на інтереси своїх батьківщин, де бути патріотом-націоналістом престижно і модно. А Україна свою так звану гуманітарну політику досі спрямовує на зведення титульної нації. Відсутність глибинної державницької української ідеології — це політика неукраїнської влади в Україні. Процеси глобалізації руйнують основи державного суверенітету, нищення якого відбувається на всіх рівнях: духовному, політичному, економічному. Глобалізація суттєво впливає на деградацію національних політичних інститутів, а вони в свою чергу руйнують системні основи державності. З 2007 року керівництво України відмовилося за кількома ознаками розглядати стан міграції за національністю, що посилить ксенофобські настрої серед українців, бо держава веде політику виродження корінного населення. А голова Української Гельсінкської групи, помічник уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Є. Захаров уже ставить під сумнів, чи українці — корінна нація. Такий

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин