Святині · “Степи зеленії, мережані нивами, ланами, високими могилами, темними лугами”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
У ПОЛІ МОГИЛА…
Слово Просвіти, №16 за 2009 рік
до його Духу. Плаче гірко. Просить його благословення, поради, як стати художницею. І після цих відвідин згодом людський загал зачудований, споглядаючи картини-дива — істинні мистецькі шедеври, не годен осягнути таємницю її таланту. В 1950-ті Павло Тичина потайки відвідував могилу Панька Куліша — для сповіді душевної, очищення, снаги, бо дух наших предків животворить. Жінки Переяславщини несли новонароджених на Виблу Могилу, щоб ствердити полеглим предкам: “Знайте, ми тут є, ми — незнищенні”. А молодиці, які довго були нев змозі завагітніти (народні перекази зберегли ці факти), ходили до високих могил, лягали на їхніх вершинах… і — відбувалося диво зачаття. За арійськими віруваннями, душа людини після смерті відділяється від тіла. Тіло опиняється в землі або спалюється, а душа йде до світу Батьків (предків — до Нави) і богів, творячи у Небі сторожу Сонця. Після деякого перебування в Країні предків душа повертається на землю і втілюється в нове життя. Справді, а за чиєю волею з’являються нові герої нашої історії — Байда, Остряни-
Нави”, тобто у Світ предків. Українські козаки посипали землею рани і лягали в землю, стаючи її органічною складовою — духовною сутністю Землі. Русичі, вирушаючи у похід, брали з собою землю. За радянських часів літні односельці вручали новобранцеві грудочку землі, з якою він ішов до війська. Відчуття рідної землі, як пуповини Буття. Звичай у Провідну неділю йти на кладовище — щорічне священне таїнство єднання з душами предків. І досі в поховальному обряді нашого народу — класти у домовину покійникові рушник (ним обгортають, перепоясують тіло або стелять під голову), а також писанку з орнаментом космологічного змісту. Запалювати свічку означає осявати світлом вічну темряву. Могила — то вічний дім, де має бути ясно і велично завжди. Наші предки вважали, що у Потойбічному (підземному) світі з людиною перебуває цілий Всесвіт і виявляє магічні дії. “Ідемо на смерть, як на свято”, — заповідає Велесова книга таїну безсмертя Духу предків. Душа людини відчуває наближення смерті й просить покласти тіло на землю — “хочу додому” (пристановище покійного). Уві сні до людини, коли вона ще при силі, приходять душі предків (мати, батько чи хтось із покійних родичів) і кличуть іти за ними. Згодом людина помирає. Існує нерозривний зв’язок світу предків із земним буттям мовою душ у снах — покійні кличуть живих, застерігають від небезпеки. Стан переходу людського тіла у потойбічний світ чумацька пісня “Було літо, було літо” вістить ритуалом: “Скинув чумак сіру шапку, скинув і кожух, // а сам припав к сирій землі, гей, гей, дав Богові дух”. Цілющий ефект єгипетських пірамід: вони нейтралізують негативний вплив патогенних зон, знімають геомагнітне випромінювання, очищують воду, вбивають мікробів, лікують хворих, корегують енергетичний каркас людини — і водночас вони таять нерозгадані закляття. “Смерть швидкими кроками дожене того, хто порушить спокій фараона”, — напис у піраміді в Гізі. Невидима сила охороняє таємниці пірамід. Трагічні випадки траплялися з тими, хто самовільно потрапляв туди: зненацька помирав, підкошений таємничою недугою. Таке сталося з ученими-шукачами старовини. Імовірно, на думку науковців, закляття — це згустки психоенергії, зусиллями волі жерців послані у священні предмети — терафіми. Як відомо, Тарас Шевченко працював на розкопках могили Переп’ятихи на Київщині, дослухався до мови могил і відчував у них нуртування неземного буття. У народних піснях, думах, легендах, переказах часто оповідається про них, а Шевченко в поезіях їх згадує 252 рази — від першого до останнього твору. Могили в нього “сумують”, “виростають”, “чорніють” — як субстанція давнини, що постала з імли тисячоліть, як вічна душа народу. Очима національного пророка Поет бачить одуховлену землю предків (у по-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
