Святині · “І соняхи, неначе скіфські вої, Чекали сонця, спершись на списи”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
ГОЛОС ІЗ ТОВСТОЇ МОГИЛИ
Слово Просвіти, №16 за 2009 рік
Змієнога богине, дочка Бористену, володарко скіфів; Батьку скіфів Папаю і ти, Іданфірсе, вельможний наш царю! Розверзається твердь, наді мною вогні смолоскипів, — Воскресаю! Ви чуєте? Воскресаю!
Дивні зубри залізні могилу беруть на таран. Ніжні руки мене піднімають із глини і тліну. При мені тільки меч мій та іще золота пектораль, — Що розкажуть вони цим прийдешнім новим поколінням?
Я не стану пояснювать — склад за складом нехай прочитають самі, Як ішли ми крізь ніч до своєї найвищої істини — По нарузі, по злиднях, по війні, по чумі,— Але душі нетлінні над світом проносили чистими.
Змієнога богине, дочка Бористену, володарко скіфів; Батьку скіфів Папаю і ти, цар царів Колаксаю! Воскресайте зі мною із наших прабатьківських міфів, Воскресайте для світла, як я із пітьми воскресаю.
Не лякайтесь цих сірих, цих задумливих юних очей.
Чую, степ наш під зорями половіє і дихає. Дай припасти до тебе, дай тобі поклонитись чолом і плечем, Земле рідна, оплачена потом і кровію, — Скіфіє!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
