Пам’ять · “Максималізм материнської любові поєднався з синовою вірою”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
МАРЧЕНКО НІНА МИХАЙЛІВНА 7. 02. 1929 — 15. 04. 2011
Слово Просвіти, №16 за 2011 рік
рювалася у вимогливу віру, яку залишив по собі син як заповіт. Ніна Михайлівна упорядкувала й видала зворушливі і правдиві книги “Листи до матері з неволі”, “Творчість і життя”, “Вірити — і тільки!”. Вона часто виступала з глибокими й повчальними розповідями про сина. Біля неї гуртувалася молодь і вчилися глибоко розуміти громадянські чесноти, забезпечені діяльною любов’ю. Для Ніни Михайлівни то було не просто вшанування пам’яті сина — то було продовження його справи виховання чесних і сміливих громадян, слово яких сповнене любові до України і віри в Бога. Практично то була наука громадянської активності й відповідальності за долю рідного краю. За книги про сина Ніна Михайлівна була відзначена премією імені Олени Теліги, а також нагороджена Орденом “За мужність” І ступеня. Вона належала до тих діяльних авторитетних громадян, що дають приклад служіння і залишаються жити в пам’яті поколінь. Прощалися з покійною 17 квітня, у Вербну неділю у церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці, що біля Патріаршого Собору УАПЦ. Поховали Ніну Марченко ус. Гатне.
Схиляємось у молитві за спокій її доброї душі: Євген і Валерія Сверстюки, Осип і Надія Зінкевичі, Віктор і Катерина Ющенки, Валентина Попелюх (Стус), Валентина Чор6 новіл, Микола Плахотнюк, Атена Пашко, Алла Марченко, Семен Ґлузман, Раїса Руденко, Петро Вінс, Андрій Григоренко, Раїса Мороз, родина Антоненка6Дави6 довича, Наталя Кучер, Василь Ов6
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
