Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Шевченкіана · “Молодь відтворює національні традиції, популя% ризує їх, аби передати прийдешнім поколінням і “Не вмирає душа наша, не вмирає воля…” · с. 12сторінка оригіналу ↗

М МООЛЛЮ ЮССЯЯ ЗЗАА УУККРРААЇЇННУУ ШЛЯХ ІСТИНИ

Слово Просвіти, №16 за 2011 рік

Марина АБАЗА, Одещина Отче наш, що єси на небесах! Недосяжний для нас, Ти зі своїх висот бачиш і чуєш усіх разом і кожного зокрема. Ти щедро обдаровуєш благодаттю того, хто чесно й порядно живе на цій землі; хто свій добробут будує власними руками, не принижуючи і не пригнічуючи подібних до себе; хто задля миру і злагоди під Твоїм небом не шкодує ані сил, ані життя свого; хто будує собори на землі і в душі, а соборність — у Державі. І горе тому, хто, переступивши мудрі заповіді Твої, чинить зле, сподіваючись бути непоміченим і неосудженим. Нікому не дано сховатися від Твого всевидящого ока. Рано чи пізно Ти кожному воздаєш по заслугах. Немає меж Твоїй доброті, як немає меж і гніву Твоєму. І це найвища у світі справедливість. Тому молю Тебе, Господи, змусь бриніти в нас оту струну сумління, що єднає наші душі із Шевченковим духом — словом. Відкрий незрячим таїну Твого батьківського благословення сину своєму Тарасу виконати велику місію — об’єднати українців навколо ідеї життя “в своїй хаті” за законами своєї правди й сили. Встань же, Боже, суди землю І судей лукавих. На всім світі Твоя правда І воля, і слава… Хліб наш насущний дай нам сьогодні. Дай сьогодні, коли ми живемо і славимо Тебе. Щоб завтра не було пізно. А що таке може трапитися, видно з нашого сповненого тривог і болю, сумнівів і непевності багато в чому непередбачуваного життя. Дехто не без підстав і життям його соромиться називати. Таке собі існування-поневіряння. Я не кажу, Отче наш, про ту мізерну кількість улюбленців долі, котрі на зубожінні людей зуміли туго набити собі гаманці, відхопити найласіший шматок. Такі були в усі До нашої редакції надіслали твір Марини Абази, учениці 7 класу Татарбунарського навчально-виховного комплексу “ЗОШ І—ІІІ ступенів-гімназія”, м. Татарбунари Одеської області. Цей твір отримав першу нагороду з-понад 700 письмових творчих робіт учнів з усієї України та з-за кордону, що взяли участь у Міжнародному літературно-мистецькому конкурсі для української молоді діаспори та України “Для тебе, Україно!”, який організував Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою 2010 року. Родзинка твору в тому, що учениця, взявши за основу молитву “Отче наш”, проаналізувала, що заважає нашому суспільству творити власну справедливу державу і дійшла висновку, що шлях ефективного державотворення нам було вказано “Батьком Нації” — Тарасом Шевченком, що його заповіти цілком відповідають Божим заповідям. “Йдеться, Боже наш, не про те, часи — і тоді, коли сина Твого Ісуса Христа розпинали, і сьогодні, коли прагнуть розіп’яти цілий народ. Поверни їх, Господи, на путь праведну, змусь покаятись і схаменутися. Боже мій з тобою! Мій краю прекрасний, розкошний, багатий! Хто тебе не мучив? Якби розказать Про якого6небудь одного магната Історію6правду, то перелякать Саме б пекло можна. А Данта старого Полупанком нашим можна здивувать. І все то те лихо, все, кажуть, од Бога! Чи вже ж Йому любо людей мордувать? А надто сердешну мою Україну. Що вона зробила? За що вона гине? За що її діти в кайданах мовчать? Молю Тебе, Творцю неба і землі, нехай на повну потужність, чітко і безперебійно запрацюють заводи і фабрики, шахти і будови, розвивається землеробство — споконвічне ремесло українця. Це уможливить суцільну зайнятість роботою, яка годує і зодягає, без якої людина перетворюється на потенційно соціально злу істоту. Де вже тоді говорити про якийсь її духовний злет! Зваж на це, Господи, і не допусти, аби шмат черствого хліба став причиною загального розладу та неспокою. Примусив замислитися над Шевченковою засторогою тих, хто “орють лихо, лихом засівають. А що вродить? Побачите, які будуть жнива!” І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. щоб сьогодні говорити Шевченковими словами, хоч вони й витають над нами і часто дуже доречно просяться на уста, йдеться про таку відповідальність за долю мови й народу, яку мав Тарас Шевченко, про духовність, чистоту душі й мови, бо бруд на вустах — це бруд на серці й у голові, — слушно пише Марина, — і якщо Шевченко не болить тим, чиє серце не йде разом із ним шляхами шукачів правди і волі святої, хто не поділяє визначальних Тарасових цінностей і устремлінь, той стає не здатний підніматися сходами духовного поступу, а значить — не має права бути проводирем нації або просто керувати людьми”. Сподіваємося, що нашим читачам буде цікаво, як мислять сучасні діти, патріотична молодь, тому наводимо найсильніші уривки з твору. Прости нам, Господи-Людинолюбцю, найбільший наш гріх — оте малоросійство, що вкорінилося ще за часів Петра І, який люто й патологічно ненавидів усе вкраїнське, а найбільше — українську мову, над якою збиткувалися з його легкої руки десятки й десятки поколінь вінценосних і компартійних вождів. Ми багатьом прощаємо й простили образи свої. Але ж чому ми самі не змінилися, чому й сьогодні багатьох із нас точить, мов черв’як, отой комплекс меншовартості? Чому не звертаємося до унікального дороговказу — “Кобзаря”, яким Тарас Шевченко раз і назавжди утвердив Україну й українство? Саме українство, а не малоросійство, яке не прийняв змалечку й довіку, бо в нього була Україна і він був її сином. Він, як святиню, цінував гарне українське слово й високо піднявся до розуміння людинотворчої, націє-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин