Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Matematyk — od BOGA, pedagog — od SERCA

Слово Просвіти, №16 за 2012 рік

Nina WIRCZENKO Mychajło Pyłypowycz KRAWCZUK — najwybitniejszy ukraiński matematyk XX wieku, członek rzeczywisty Ogólnoukraińskiej Akademii Nauk, naukowiec światowej sławy, którego prace stanowią fundamentalny wkład w różne dziedziny nauk matematycznych: algebry wyższej i analizy matematycznej, teorii równań różniczkowych i całkowych, rachunku prawdopodobieństwa i statystyki matematycznej oraz innych. Już dawno istnieją na kartach badań naukowych wielomiany Krawczuka, momenty Krawczuka, wzory Krawczuka i oscylatory Krawczuka, a w 2001 r. okazało się, że M. Krawczuk stał również u źródeł wynalezienia pierwszego na świecie komputera elektronicznego. Płonął bezgraniczną miłością do Ukrainy i do matematyki, i przez cały swój krótki wiek pracował nieustannie i twórczo dla dobra nauki, oświaty rodzimego narodu. “Moją miłością jest Ukraina i matematyka” — takim było jego życiowe credo. Życie tego wybitnego uczonego-matematyka rozbłysło jak błyskotliwy bolid i po aresztowaniu oraz wyroku w 1938 roku spłonęło w surowych kołymskich łagrach. * * * Mychajło Krawczuk urodził się 10 października (27 września według starego stylu) 1892 roku we wsi Czownycia w powiecie kiwereckim na Wołyniu w rodzinie mierniczego. Początkową edukację chłopiec zdobywa w domu. Jak wspominała Anastasija Sokołuk, kobieta, która w młodości przez trzy lata mieszkała w domu Krawczuków, “…w rodzinie rozmawiano tylko w języku ukraińskim, choć matka uczyła dzieci także polskiego, francuskiego i niemieckiego, przyuczała wszystkie swoje dzieci — Kostiantyna, Wiktoriję, Mychajła, Jewę — do porządku i dyscypliny. Mychajło rósł bardzo ruchliwy i wesoły…” Matka Mychajła — wykształcona kobieta, władała kilkoma językami obcymi, dobrze znała literaturę światową, historię, grała na fortepianie, była dobrą, czułą osobą, życie poświęciła wychowaniu dzieci. W domu było zawsze wesoło i gwarno. Czarująca przyroda, pieśni — żywa kronika, w której znalazły wyraziste odzwierciedlenie heroiczna historia wołyńskiego kraju, zdumiewające legendy budziły serce i duszę, kształtowały ostry umysł przyszłego naukowca. W 1901 roku cała rodzina przeprowadza się do Łucka, gdzie w 1910 roku Mychajło kończy gimnazjum ze złotym medalem. Najbardziej ze wszystkich przedmiotów do serca przypadła mu matematyka i już wtedy, być może, dojrzała w nim myśl poświęcenia się tej zdumiewającej nauce. W 1910 roku Mychajło Krawczuk jedzie do Kijowa, gdzie wstępuje na oddział matematyczny wydziału fizyczno-matematycznego Uniwersytetu św. Włodzimierza. W trakcie studiów na uniwersytecie M. Krawczuka zwolniono z opłat za naukę, otrzymywał stypendium w wysokości 50 karbowańców, ponieważ wszystkie egzaminy zdawał na “bardzo zadowalająco” (“celująco”). W tamtym czasie na uniwersytecie pracowało wielu wybitnych matematyków: W. P. Jermakow, D. O. Grave, H. W. Pfeiffer, B. Ja. Bukrejew... Z wielkim zapałem młodzieniec studiuje matematykę, fizykę, astronomię, bierze udział w pracach seminariów naukowych z teorii grup, teorii ideałów, teorii funkcji eliptycznych pod kierunkiem profesorów D. O. Grave, B. Ja. Bukrejewa, interesuje się filozoficznymi problemami przyrodoznawstwa. Student M. Krawczuk popierał ideę odrodzenia narodowego i tworzenia ukraińskiej kultury. Mychajło Krawczuk Lubił spędzać wieczory w Ukraińskim Klubie (ul. Wielka Włodzimierska 42), w Domu Ludowym na Łukianiwce, gdzie teatr ukraiński pod kierownictwem M. Staryckiego wystawiał swoje spektakle. Uczęszczał także na posiedzenia studenckiego stowarzyszenia społecznego “Ukraińska Hromada”. Programowe zadania dotyczące odrodzenia kulturalnego narodu ukraińskiego dotyczyły organizacji naukowych kółek ukraińskich, systematyzacji ukraińskiej terminologii naukowej, zakładania ukraińskich katedr przy uniwersytecie i innych. W 1914 roku M. Krawczuk kończy uniwersytet z dyplomem I stopnia (dyplom nr 57172, wydany 12.XII.1914). Profesor Grave, uważając go za jednego ze swoich najzdolniejszych uczniów, zabiega o to, aby M. Krawczuka pozostawiono na uniwersytecie jako stypendystę profesorskiego w celu przygotowania do pracy naukowej i dydaktycznej. M. Krawczuk — członek Ukraińskiego Towarzystwa Naukowego w Kijowie, członek towarzystwa fizyczno-matematycznego przy Uniwersytecie Kijowskim, współpracownik utworzonej w 1918 r. Ukraińskiej Akademii Nauk, a od początku lat 20. — członek komisji terminologii matematycznej przy Instytucie Języka Naukowego UAN. “… Prawie żadne zjawisko w tworzeniu nauki matematycznej (na Ukrainie) nie wydarzyło się bez jego udziału, … ani zakładanie pierwszych ukraińskich uniwersytetów (ludowego i państwowego), … ani tworzenie się terminologii matematycznej czy języka naukowego — nic z tego nie działo się bez najaktywniejszego udziału Mychajła Krawczuka” (z charakterystyki M. Krawczuka, wysłanej do WUAN w 1929 roku w związku z wysunięciem jego kandydatury na członka rzeczywistego Akademii). 14.XII.1924 r. — błyskotliwa obrona rozprawy doktorskiej “O formach kwadratowych i przekształceniach liniowych”. Była to pierwsza w USRR obrona rozprawy doktorskiej. W 1925 roku M. Krawczukowi nadano tytuł profesora. 29 czerwca 1929 r. został wybrany członkiem rzeczywistym Ogólnoukraińskiej Akademii Nauk (WUAN). Rok 1929 i kolejne 8 lat — najbardziej płodne w twórczości naukowca. Uzyskuje szereg głębokich wyników z teorii funkcji zmiennej rzeczywistej i zespolonej, teorii równań różniczkowych i całkowych, rachunku prawdopodobieństwa i statystyki matematycznej, wydaje podręczniki dla szkoły wyższej, publikuje artykuły z metodyki nauczania matematyki, historii matematyki, filozofii, stale pracuje nad doskonaleniem terminologii matematycznej i innych. Wyniki drukuje w wydawnictwach naukowych NTSh (1925), jest członkiem towarzystw matematycznych Niemiec (1927), Francji (1927), Palermo (Włochy, 1927). M. Krawczuka zapraszają do bezpośredniej pracy w WUAN, gdzie kieruje komisją statystyki matematycznej, zajmuje stanowisko sekretarza naukowego Prezydium akademii. Jest jednym z założycieli Instytutu Matematyki (1934 r.), gdzie jest kierownikiem oddziału statystyki matematycznej. Jednocześnie jest członkiem zarządu Kijowskiego Instytutu Oświaty Ludowej, dziekanem wydziału edukacji zawodowej, aktywnym działaczem społecznym, członkiem sekcji pracowników naukowych Rady miejskiej, organizatorem pierwszej na Ukrainie olimpiady matematycznej uczniów (1935). We wrześniu 1928 r. M. Krawczuk wyjeżdża na Międzynarodowy Kongres Matematyków do Włoch (Bolonia), występuje z kilkoma referatami naukowymi. Sukcesy, rozmowy, spotkania z najwybitniejszymi matematykami świata (J. Hadamardem, R. Courantem, F. Tricomim, T. Levi-Civitą i in.) skłaniają młodego uczonego do nowych twórczych poszukiwań. Uderza, dziwi i zachwyca wielostronność twórczego talentu M. Krawczuka, jego niewiarygodna energia, pracowitość. Gdziekolwiek bywał Mychajło Pyłypowycz, czy spacerował, czy odwiedzał florenckie muzea, czy przejeżdżał warszawskim ekspresem przez rodzinną Wołyń (chciał przy okazji odwiedzić rodzinną wołyńską ziemię, ale nie otrzymał odpowiedniej wizy…), wszędzie towarzyszyła mu wytężona praca myśli. Tylko w okresie tej krótkiej delegacji napisał około 10 artykułów naukowych i wielką pracę „Studia algebraiczne nad funkcjami analitycznymi”. W ciągu życia M. Krawczuk aktywnie pracował na rzecz rozwoju nauk matematycznych na Ukrainie: był założycielem katedr matematycznych w kilku kijowskich instytutach, dbał o stworzenie ukraińskiej terminologii matematycznej. Biegle władając kilkoma językami (francuskim, niemieckim, włoskim, rosyjskim, polskim), pisał w nich swoje prace naukowe, ale najczęściej — w języku ojczystym, i ten język Krawczuka to solidny wzorzec ukraińskiego stylu naukowo-matematycznego. Uważne studiowanie prac Krawczuka pod kątem językowo-terminologicznym i dziś może przydać się w tak aktualnej sprawie, jak dalsze opracowywanie i udoskonalanie ukraińskiej terminologii matematycznej. Niewiarygodna szerokość światopoglądu naukowego, wielka erudycja, zdolność analizowania złożonych zagadnień. W lutym 2012 r. przyjęto Uchwałę Rady Najwyższej Ukrainy „O uczczeniu na szczeblu państwowym 120. rocznicy urodzin uczonego-matematyka Mychajła Krawczuka”. 19 kwietnia 2012 r. w Narodowym Technicznym Uniwersytecie Ukrainy „Kijowski Instytut Politechniczny” o godz. 14:30 odbędzie się otwarcie XIV Międzynarodowej konferencji pamięci uczonego. „Słowo Proświty” proponuje Państwa uwadze opowieść o wybitnym naukowcu Mychajle Krawczuku, przygotowaną przez doktor nauk fizyczno-matematycznych, profesor, akademika Akademii Nauk Szkolnictwa Wyższego Ukrainy Ninę Opanasiwnę Wirczenko, która przez całe życie opiekuje się pamięcią Mychajła Pyłypowycza. Uczestnicy I Międzynarodowej konferencji naukowej im. akad. M. Krawczuka (1992, Łuck)

с. 10 · сторінка оригіналу ↗

Закінчення. Початок на стор. 6 23 вересня 1938 р. М. Кравчука засуджено на 20 років тюремного ув’язнення та з поразкою в політичних правах на 5 років. Судове засідання тривало півгодини (!). В останньому слові вчений просив дати йому можливість закінчити розпочату працю з математики. З Лук’янівської в’язниці його відправляють до Владивостока і далі у трюмі суховантажного судна “Джурма” морем — на Колиму, у ті лиховісні колимські золоті копальні, зокрема і в Мальдяк, де норми були утридцятеро більшими, ніж у каторжан за царя… Остання адреса М. Кравчука: Магадан, Хабаровський край, 72-й кілометр, Інвалідне містечко. 9 березня 1942 року М. Кравчука не стало… (“вже мертвого Кравчука вранці тричі бив наглядач металевою палицею, щоб ставав до роботи”, — свідчив сусід по нарах М. Попов). Замовчи, не жартуй… Чуєш сурми гудуть, Чуєш, марш похоронний лунає… Та не було ні похоронного маршу, ні промов, ні почестей, яких він і за життя не мав… Тільки й того, що засвідчено в документі “компетентних” органів: “Зек Кравчук М. Ф., личное дело №238943, зарыт на глубине 1,5 метра головой на запад от командировки 1250 метров на север” (з акта про поховання, який добув письменник Микола Сорока). Залишився Михайло Кравчуку колимській мерзлоті поряд із поетом-неокласиком Михайлом Драй-Хмарою, що за кілька літ до нього спочив у тій далекій землі, поряд із тисячами інших закатованих і забитих, знаних і незнаних… Уже кілька років листуюся з магаданськими друзями (допоміг встановити зв’язок відомий кінорежисер О. М. Рябокрис); вони шукають у кадебістських архівах папірці з математичними формулами М. Кравчука, які він здавав табірному начальству, зокрема ті, на яких він “розв’язав задачу, над якою так довго бився…”, писав дружині, що здійснив математичне відкриття, над яким працював 20 років (Слідча справа №817 з обвинувачення Кравчука М. П., т. 2, конверт). Ці важливі папери поки що не знайдено, а ось місце поховання М. Кравчука майже встановлено. 4 січня 2012 отримала листа від Богдана Пирога (із м. Магадан) такого змісту: “Завершую роботу із розшуку могили великого Кравчука. Він похований на цвинтарі недалеко від лікарні на “23” кілометрі. Це в стороні від основної колимської траси. Нині ця лікарня пристосована для душевнохворих. Зараз замело все снігом, не пробитися, весною роботу продовжу. Вирішуємо питання, де поставити пам’ятник. У глуші?! Ніхто туди не заїде, чи в самому Магадані. Внесіть свої пропозиції щодо вигляду пам’ятника. У Магадані є скульптори, які цю роботу виконають”. За низкою раніше безуспішних клопотань дружини М. Кравчука — Есфіри Йосипівни (1894— 1957), нарешті, 1956 року було здійснено перегляд судової справи М. Кравчука, наслідком чого було рішення: “Приговор Военной коллегии Верховного Суда СССР от 23 сентября 1938 года по делу Кравчука Михаила Филип- Пам’ятник Михайлу Пилиповичу Кравчуку відкрито в травні 2003 року на Музейній площі (перед 6 корпусом КПІ). Скульптор О. П. Скобліков повича отменить, а дело о нем прекратить за отсутствием состава преступления”. (Слідча справа №817 з обвинувачення Кравчука М. П., т. 1, арк. 186—187). І лише 20 березня 1992 року Загальними зборами АН України поновлений у складі дійсних членів Академії наук України. Один із учнів М. Кравчука — проф. О. Смогоржевський писав у своїх споминах “Камінці з мозаїки мого життя” (1968): “Та набагато сумніша доля Михайла Пилиповича, якому я так багато зобов’язаний. Гіркота цієї втрати досі пече моє серце вогнем, і час не може загасити його. Адже цю виключно обдаровану надзвичайно чесну людину, що була у розквіті творчих сил, зацькували, облили брудом, загубили. Не можна цього забути. Ганьба ворогам Михайла Пилиповича, що бачили в його особі небезпечного конкурента і всіма правдами і неправдами прагнули усунути його. Ганьба й тим, хто потурав їм, вигадуючи в припадку якоїсь божевільної вакханалії нові й нові наклепи на нього. Мир його світлій пам’яті! …Багато разів мені снилося, ніби я зустрічаю Михайла Пилиповича, коли він прибуває із Сибіру до Києва, — то веселий, то сумний, то бадьорий, то пригнічений. Минув час, і він справді був виправданий, але реабілітація надто запізнилася: її випередила смерть Михайла Пилиповича”. Пам’яті вченого Формально реабілітоване 1956 року ім’я М. Кравчука і далі замовчувалося довгі роки. Лише перед 75-річчям від дня народження вченого почали з’являтися про нього публікації (перша книжка М. Сороки “Поет німого числа”, нариси М. Чайковського, Б. Білого, Н. Вірченко. В. Добровольського та ін.), а пізніше — повісті М. Сороки “Михайло Кравчук” (1985), “Колимська теорема Кравчука” (1991) та ін. Після проголошення незалежності України відзначалося 100-річчя від дня народження М. Кравчука (1992). Його ім’я було занесене по лінії ЮНЕСКО в Міжнародний календар визначних наукових діячів світу. Того ж року відбулися і перші Міжнародні наукові конференції, присвячені пам’яті академіка М. Кравчука, — у Національному технічному університеті України “Київський Політехнічний Інститут”, в Інституті математики АН України, завершилися ці наукові форуми в Луцькому педінституті та в с. Човниця. Щоб увіковічити ім’я М. Кравчука, у Луцьку, Ківерцях, Києві вже названо його ім’ям вулиці та гімназії. У Києві відкрито меморіальну дошку (скульптор — Наталія Дерегус) на будинку, в якому він жив у 30-ті роки і звідки його заарештували енкаведисти холодної лютневої ночі 1938 р., а 10.10.2011 р. відкрито меморіальну дошку на будинку НАН України. 20 травня 2003 року відбулося відкриття пам’ятника видатному вченому-математикові на території НТУУ “КПІ” (м. Київ). “Моя любов — Україна і математика” — викарбувано на постаменті пам’ятника. Видано три об’ємні книги М. Кравчука “Науково-популярні праці” (2003), “Вибрані математичні праці” (800 стор., 2002), “Розвиток математичних ідей Михайла Кравчука” (“Develop- ment of the mathematical ideas of Mykhailo Kravchuk” (Krawtchouk) (850 стор., 2004). М. Кравчук не лише порушує і розв’язує ті чи інші проблеми, а й вказує на великі перспективні проб7 леми для майбутніх дослідників. Про Міжнародні наукові конференції пам’яті академіка М. Кравчука “З’їзди, на яких зусиллями со% тень людей, десятків наукових ор% ганізацій дається в стислій формі показ найновіших досягнень, най% яскравіших зразків методики нау% кової творчості, взаємовпливів ідей, напрямків, шкіл, — це неоці% ненна школа для молодого науков% ця: тут він черпає собі теми, ви% робляє свої методологічні та філо% софські настанови, тут він кри% тично зважує свої роботи, здобу% ває наснагу для подальшої праці” — так писав про роль наукових кон% ференцій, семінарів, з’їздів — на% самперед для молоді — академік М. Кравчук. Саме він відкрив та% лант і дав путівку у світ відкриттів і С. Корольову, і А. Люльці, і В. Че7 ломею, і багатьом тисячам сту% дентів. Усіх, хто спілкувався з М. Кравчуком на з’їздах, конференціях, семінарах, бесідах з наукових питань, завжди вражала широчінь його знань, висока культура, глибинне розуміння ідей, що рухають ту чи іншу галузь математики, особливе вміння правильно оцінити місце та значення нового наукового результату. Він писав: “…такі загальні критичні самоогляди для кожного з нас мають значення, як основні регулятори особистої роботи, вони намічають нам спільників у роботі та ближчі перспективи, виявляють не раз несподівані зв’язки поміж, здавалося б, зовсім далекими ділянками науки, намічають загальні тенденції розвитку математичної думки і дають провідні думки для планування її роботи. Нарешті, живий контакт з цілою інтелектуальною армією відіграє роль могутнього стимулятора наукової творчості”. Від 1992 року у НТУУ “КПІ” відбуваються Міжнародні наукові конференції ім. академіка М. Кравчука. Відбулося уже тринадцять таких конференцій, стартує чотирнадцята, присвячена 120- річчю від дня народження видатного вченого, а також 70-річчю від дня його трагічної смерті на Колимі. Незмінний голова Оргкомітету всіх конференцій — академік М. З. Згуровський. Щоразу ці конференції викликають великий інтерес у наукової громадськості України та за кордоном. На них приїздять науковці з усіх областей України, з багатьох міст Білорусі, Литви, Росії, Австралії, США, Німеччини, Польщі, Китаю, Японії та інших країн. Основна мета цих конференцій — узагальнити, стимулювати наукові пошуки математиків, віддаючи належну шану великому математикові й патріоту України, який стільки зробив для розбудови математичної науки в своїй Батьківщині. * * * Насамкінець кілька відгуків про М. Кравчука його сучасників і представників уже наступного покоління. М. Боголюбов: “Михайло Кравчук — найталановитіший алгебраїст нашого століття”. Є. Сенета: “Михайло Кравчук — математик широкого масштабу. Його ім’я добре відоме у світовій математичній науці. Світ не знав лише, що він — українець”. Ю. Рудавський, А. Прикарпат7 ський: “Його ім’я історія поставила поруч із такими класиками науки, як Архімед, Ньютон, Фарадей, Гільберт, Пуанкаре та інші. У всьому світі знають ім’я українського математика Михайла Кравчука, що увійшов у скарбницю математичних понять такими термінами, як “Kravchuk pol- ynomials”, “Kravchuk transformation”, “Krav- chuk representation” та іншими. Не знали досі про нього лише у нас, на його Батьківщині. Він був і залишається тією особою, що пробуджує всезагальний інтерес до пізнання глибин людської сутності. Так сталося, що високий рівень математичної творчості Михайла Кравчука став моральною висотою для багатьох учених. …І хто знає, чи зумів би стати Корольов першим Конструктором космічних кораблів, якби не участь і наукова школа академіка Михайла Кравчука!”. В. Дзядик: “Голгофа М. Кравчука: геній і жертовність не можуть зникнути безслідно, вони засвідчують своїм духовним світлом і своє безсмертя, і без7 смертя свого народу”. Н. Вірченко: “М. Кравчук пережив свою дочасну смерть — життя його триває і далі: у формулах і теоремах, у суцвітті математичних символів і чисел. На світовому небосхилі математичної науки ім’я Михайла Кравчука завжди сіятиме яскравою блискучою зорею”. Ніна ВІРЧЕНКО, доктор фіз.-мат. наук, професор, академік АН ВШ України, колишній політв’язень На математичному семінарі (червень, 1935). Зліва направо: cидять — М. Бик, Д. Граве, Т. Леві!Чівіта (Італія), Г. Пфейфер, М. Кравчук, М. Орлов; cтоять — Ю. Соколов, В. Д’яченко, К. Бреус, В. Можар, О. Смогоржевський, Є. Ремез, А. Наумов, Й. Погребиський

«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF у Вікісховищі ↗ · Машинний переклад

Емблема «Просвіта»Просвітянин