Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гаряча тема · “Держава повинна нарешті повернутися обличчям до українських моряків, негайно почати вирішувати їхні нагальні проблеми”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Солоний присмак ювілею…

Слово Просвіти, №16 за 2012 рік

Віктор ХОМЕНКО, Крим Відзначенням цієї важливої події в нашій історії, вшануванням військових моряків та ветеранів флоту опікувалася передусім Спілка офіцерів України під головуванням В’ячеслава Білоуса. Заключний акорд ювілейних заходів — круглий стіл, який провели у приміщенні музею Військово-Морських сил України (фортифікаційній пам’ятці “Михайлівська батарея”) за участю науковців, представників громадськості й безпосередніх учасників історичних подій відродження національного військового флоту. Тема круглого столу — “20 років ВМС України: стан та перспективи розвитку”. Спілчани домовилися зусиллями керівництва ВМС України, громадських організацій, політичних партій, рухів домогтися, щоб відзначення відродження військового флоту стало державним святом, адже ця подія дала можливість нашій країні стати морською державою. Її водні рубежі сягають третини загального Державного кордону. І наша Вітчизна повинна докладати ефективніших зусиль для створення сучасного військового флоту, спроможного забезпечити недоторканість морських і прибережних територій України. Учасники круглого столу систематизували блок проблемних питань і пропозицій розбудови флоту, які озвучать 25 квітня з трибуни на парламентських слуханнях щодо воєнної організації держави і сектору безпеки. Вдумаймося: у нас дотепер не вироблена військово-морська доктрина. Офіцерам важко зрозуміти, чому досі немає продуманої довгострокової стратегії розбудови ВМС України навіть на двадцятому році їх існування. Вимагає невідкладного розв’язання кораблебудівна проблема, бо “латати” наш застарілий флот набагато дорожче, ніж будувати новий. Адже планувалося фактичне оновлення корабельного складу ВМС, зокрема створення та будівництво сучасного корабля класу “корвет”. З 2006 до 2010 рр. був підготовлений технічний проект корабля з готовністю його закладки на Миколаївському суднобудівельному заводі. Згідно з планом, 2012 року повинен був вийти перший корабель. На жаль, із 2010 року цей проект перебуває на стадії очікування”. Тоді як за будівництво нових сучасних надводних кораблів різного класу для виконання бойових завдань, заміну озброєння мають уболівати не лише офіцери, а й влада. Незрозумілі плани керівництва Міноборони і Генштабу щодо “оптимізації” чисельності та бойового складу кораблів та інших частин ВМС загалом, що може негативно вплинути на подальший стан ВМС. Адже якщо ми позаблокова держава (це задекларовано її керівництвом), то маємо нарощувати бойовий потенціал ВМС для захисту морських кордонів, виконання властивих для флоту завдань і в Чорному морі, і за його межами. — Відсутність морської політики держави, недофінансування, мізерна зарплатня офіцерів і контрактників, неналежний соціальний захист військовослужбовців та їхніх родин, брак житла негативно впливають на психологічний стан особового складу, — наголошували спілчани. 100 %(!) офіцерів і мічманів не мають житла! Моряки, що присягнули українському народові й проходять службу, виконують бойові завдання, миротворчі операції у різних морях світу, міжнародну місію, не мають постійного помешкання на рідному березі. Хоча на околицях Севастополя й Балаклави чимало покинутих напризволяще занедбаних казарм і житла, яке можна швидко й недорого відремонтувати. Вимагає врегулювання й пенсійне забезпечення відставників: пенсіонери, які звільняються з російського флоту й переходять на облік у військкомати Севастополя (згідно з укладеною між Росією й Україною міжнародної угоди з розподілу Чорноморського флоту) стають військовими пенсіонерами Міністерства оборони України, хоча жодного дня в ній не служили. Пенсії їм нараховуються від тієї зарплати, яку вони отримували у російському флоті. А це від десяти — в контрактника, до понад двадцяти тисяч гривень у офіцера. Таких обтяжливих для держбюджету “братніх пенсіонерів” у Севастополі більшає щороку, при тому, що зарплатня, а відповідно й пенсії в українських моряків менші в рази. Цю ситуацію необхідно вирішувати на міждержавному рівні. Потребує уваги й проблема відсутності українських шкіл у Севастополі, бо тут “у так званих українських школах” мова викладання насправді російська. А це питання не лише виховання дітей, а й перспективи України. Учасники круглого столу акцентували: “Усі статті про соціальні гарантії Закону України “Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей” призупинені чи скасовані та не діють, держава їх не фінансує, хоча є відповідні рішення Конституційного Суду про їхнє незаконне припинення/скасування. Експерти з військово-правових питань повинні довести до Кабміну, депутатів парламенту України, що невиконання і постійне недофінансування цього Закону — підрив суверенітету України. Дивує позиція юридичних департаментів, які перетворились на “адвокатські організації” із захисту антиконституційних постанов Кабінету Міністрів України та Законів України “Про Державний бюджет на рік”, що систематично обмежують права військовослужбовців”. Держава повинна нарешті повернутися обличчям до українських моряків, негайно почати ви- Національні прапори на площі Нахімова рішувати їхні нагальні проблеми. Наші моряки на севастопольській землі “двох флотів” представляють Україну і повинні мати достатнє фінансування, сучасне озброєння, належні умови для виконання всіх зобов’язань. …Хоч як прикро, та владці байдужі і до національного військового флоту, і до його історії. Річ у тім, що в Михайлівській батареї відомий збирач старожитностей Олексій Шереметьєв створив музей доби Кримської війни з великою колекцією раритетів тієї епохи. Але дехто називає цю експозицію ще одним черговим Російським імперським музеєм у Севастополі. Планувалося, що це зібрання стане лише початком створення першого Військово-морського українського музею у Севастополі, якого досі немає й на двадцятому році існування бойового національного флоту. Де ж наш український музей? Почавши його створення, ентузіасти були неприємно вражені обурливим фактом: зловмисники порізали уславлений СКР-112, корабель, який першим підняв український прапор і мав стати головною експозицією музею української флотської слави серед багатьох інших експонатів. 20 липня 1992 року, протестуючи проти репресій командування Чорноморського флоту національно свідомої частини особового складу, корабель під командуванням капітана-лейтенанта Сергія Настенка, піднявши Дер- У музеї в Михайлівській батареї для першого прапора ВМСУ місця не знайшлося Усі зауважили: святкування 20-ліття відродження Військово-Морських сил України проведено переважно силами відставників і громадських організацій. На урочисті збори у штабі флоту не запланували приїзд жодного з представників центральної влади. До ювілею командувач не отримав привітань ні від Президента, ні від уряду й парламенту, ні від Севастопольської міської держадміністрації. Дивує неувага наших високопосадовців, адже йдеться про морський оплот нашої державності… На старті автопробігу біля пам’ятника гетьману Сагайдачному

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин