Література без кордонів · “Хто живе на чужині, Той додому шлях шукає”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
Писав про народ, для народу, мовою народу
Слово Просвіти, №16 за 2014 рік
У ВЦ “Просвіта” побачила світ книжка “Махтумкулі”, до якої увійшло понад 100 віршів видатного туркменського поета у перекладах лауреата Шевченківської премії Павла Мовчана. Редактор видання Василь Клічак, художнє оформлення Костянтина Сулими.
горіях, одкровеннях та інтуїції, головний символ — ідея любові. “Поет лірично нудьгує, чому в його милої любки таке жорстоке й холодне серце, чому вона не вважає на того, хто її щиро кохає, а насправді, — пише А. Кримський, — це аскет-подвижник стогне, чому так довго не находить на нього містичне навіяння од Бога та екстаз”. Головна настанова суфійства — життя заради майбутнього ідеального життя, бо наш фізичний світ лише міраж, ілюзія. Слово у віршах Махтумкулі багатозначне, поезія має різні смислові шари. Якщо ж читач не знає усіх тонкощів східної мудрості, попри це може насолоджуватися красою поезій, сприймаючи тексти у прямому значенні. Вони благородні, повчальні. Жив Махтумкулі згідно зі своїми поглядами дуже скромно, обробляв власний город, був учителем, майстром ювелірних виробів. Своїм життям і творчістю поет заслужив людську повагу на віки. Похований він поруч із батьком у мавзолеї, що носить ім’я Довлета Мамеда Азаді. Цей мавзолей став місцем поклоніння усіх туркменів. Перекладати поезії Махтумкулі — надзвичайно складно, є багато нюансів, канонів, яких треба було дотриматися (часто рима складалася з омонімів — слів, які мали не менше трьох відмінних значень), зберегти мелодійність тощо. Перекладач гідно впорався з цими труднощами. Характерно, що правдиве зображення людських характерів робить твори безсмертними, актуальними протягом століть. Наприклад: “Усі позбулися чеснот, // Бо дбає кожен про свій рот. // Мовчить уярмлений народ, // Спонукуваний батогами. // Так перевівся рід людський. // Стають повіями жінки, // Волочаться чоловіки // За легковажними дівками… Злодюга — краде, бай — дере, // Пір душу тішить хабарем, // Той чалиться із лихварем, // Бо й мулли стали лихварями… Подаємо кілька характерних віршів Махтумкулі у перекладах Павла Мовчана.
Батьківщину хай шукає Хто живе на чужині, Той додому шлях шукає, Їде цілі ночі й дні, До вітчизни шлях шукає.
Лиха доля — круговерть. На землі панує смерть. Стала коном земна твердь. Кожен золото шукає.
В цього — золота горнець, В того — чорний сухарець. Цей вишукує кусець, Інший килими шукає.
Той шукає колоски, Інший — для комор замки, Цей лата старі латки, Інший нову шаль шукає.
Світ підступний. Дні летять. Вічність — там, тут — забуття. І марнується життя — Кожен десь чогось шукає.
Довгий час, життя — як мить. Нам його не зупинить. Лебідь високо летить — Синє озеро шукає.
Пам’ятай, Махтумкулі, Що ти гість на цій землі. Не живи у кабалі — Серце мрію хай шукає.
Доля Туркменії Від Бахри-Хазара до річки Джейхун Провіяно простір вітрами Туркменії. Зінице моя, шовковинко струн! О земле, омита дощами Туркменії.
Звелися до неба високі шпилі. Догідно й дозвільно на рідній землі. У пташок пилок золотий на крилі. Ідуть каравани пісками Туркменії.
Пахуча, як амбра, ясніша зорі, У платті з пелюсток гуляє пері.
На раду зіходяться беки старі, Щоб визначить долю майбутню Туркменії.
У мужніх батьків і відважні сини, Бо честь Гер-огли вспадкували вони. Джигітам і левам ніхто не страшний, В пустині безмежній в просторах Туркменії.
Зібравшись в єдину і дружну сім’ю, На учті всі славлять потугу твою. Тремтіть, вороги! Бо в запеклім бою Розтануть і землі, і камінь Туркменії.
Коня вороного сідлає джигіт. Рубіном стає під копитом граніт. Вода золотіє, духмяніє світ, Бо медом наповнились ріки Туркменії.
Нехай лихоліття усіх обмина, І пісня нехай солов’їна луна. Троянда нехай процвіта запашна, Як сонце ясне між квітками Туркменії.
В союзі братерськім живуть племена. Дорога в них спільна і доля одна. На бій виступає джигітів стіна, Аби воювать з ворогами Туркменії.
Туркмени звитяжні, незламні в біді, Ідуть непохитні, мов кремінь, тверді. І каже Фрагі: моє серце, радій! Бо славитись буде віками Туркменія!
Жебрак В ріднім краї я ханом був, Над панами я паном був, Для недужих бальзамом був, Для нужденних жаданим був. Жебраком я віднині став.
Для незрячих я зором був, Для німих усіх хором був, Для народу я жаром був, Для закоханих чаром був, Хатам-таєвим даром був. Жебраком я віднині став.
Я в Едемі рейханом був, Золотим я барханом був, Ятаганом, арканом був, На вершинах туманом був. Я, Фрагі, нездоланним був, Храмом був, та руїнами став.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
