Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
5 Вірші з Майдану · Більшість віршів — то громадянська позиція співвітчизників.Сьогоднішня публікація це яскраво засвідчує і є, на наш погляд, злободенною. · с. 5сторінка оригіналу ↗

а в серці — Україна»

Слово Просвіти, №16 за 2014 рік

Василь ШАРОЙКО Заповіт онукові Недалеко від Чортомлика Протікає козацька ріка. У широкім степу серед лук Споконвіку тече Базавлук. Пам’ятає ще й досі ріка Отамана Івана Сірка. Зазіхали на наші права Крим, Туреччина, Польща, Москва. Та від їхніх загарбницьких зграй Козаки захищали наш край. Захищали не раз у бою Рідну мову і віру свою. А тепер обстановка не та. Пролітають літа і літа… Проминуло вже кілька сторіч З тих часів, як зруйновано Січ. Наче в себе, на нашій землі Хазяйнують кругом москалі. Вже московський в нас патріархат, Вже москаль — це найстарший наш брат. А того, всім відомо, того В нас і мова, і віра його. Присмирніли кругом козаки. Прикусили свої язики. Не в боях, не на полі війни Розгубили хоробрість вони. Посхиляли в покорі лоби. Вже не воїни це, а раби. Ватажкам віддають булаву Тим, які дуже люблять Москву. Віддають булаву за товар, За товар для своїх шаровар. Служать тільки лише багачам. Що ж скажу я своїм читачам? Хочу, щоб мій козацький онук Знав козацьку ріку Базавлук. Хочу, щоб він свій рід пам’ятав, Щоб у себе хазяїном став. І щоб завжди у будь-який час Захищав Україну і нас. Київ Микола АДАМЕНКО Спалах крові Львів, Тернопіль, Донецьк чи Горлівка — Споконвічна свята Вітчизна. Україна за волю бореться Проти дикого деспотизму. Зворохобився люд провінцій, Піна з кров’ю (здригнулись гаї!). Допекли нам чужі чужинці, Нині ж бо ще й чужинці свої. Буйний спалах козацької крові, В душах волі вогонь не згас. Вірус царської нелюбові Безкордонням проник до нас. Обминувши верби й калини, Агресивно завис угорі І на владні сягнув верховини, В кримінальному ґрунті проріс. Розбентежились душі наші, Стало гаряче на землі. Урядовці варили кашу, А зварився козацький куліш. * * * Державним рукам Диктувала облудність Амністію жертвам, Катам непідсудність. А потім рушницю Безжальну тримала І кулі у груди Людські посилала. А потім з трибун Про молитви балакала Й брудними сльозами Над жертвами плакала. * * * Через круті завали, Через пролиту кров Несе народ повсталий У майбуття любов Народжену Майданом, Освячену з небес, Зірвавши з душ кайдани, Народний дух воскрес. Грядуть весна і літо Крізь дикі холоди, Підносимось над світом Ми станом молодим. * * * Нас завше вабить висота, Двокрилля — в нашій долі. Одне крило — це доброта, Друге — любов до волі. У ритмі крил — снага глибин, Де наше пракоріння І вічний поклик боротьби, Й до святості стремління. І все, що є святим для нас І що підвладне Богу, В глибінь душі ввібрав Тарас Й осяяв нам дорогу. Й коли нова прийшла біда, Прийшла нова руїна, Пророк наш вийшов на Майдан У центрі України. Прийшла весна в гучній красі, Заголубіли ріки. З’єднав Тарас майдани всі В один Майдан великий. Чернігівська обл. Олександр ВОЛОЩУК За Україну За Україну Ми на Майдані, На барикадах, Проти вбивць! За право жити, За кров пролиту Нових героїв Кличе дзвін! Вкраїні слава! Героям слава І пам’ять добра На віки! За Україну, Закон і право, Проти злодіїв Ми йдемо! Ми європейці, Слов’ян родина, І наше гасло — З нами Бог! Написано під впливом українського Євромайдану на музику Я. Ярославенка. м. Рівне Юрій КОСЕНКО Героям України Мені здавалося: Хоч би на хвилину Я міг би зігнути коліна, Задля своїх доньки і сина… Та залила Майдану хвиля — Мене, всю мою родину. І коліна не гнуться — Кров козацька заграла! І син мій, безоружна дитина, Став на Майдані — За нашу, вільну Україну! Та в горісний день, коли упирі правили свій Чорнодень, Упав мій син, друг поруч упав Од пострілів почвар! Мій онук мені зостався, У пам’ять про той день… Навчу його співати Про Майдан пісень! І ніколи, ніколи, навіть уві сні, Не стати рабом підлих умів На землі Небесної Сотні — Наших дітей і братів! Київ, Майдан Ольга ОСТАПЧУК Героям Небесної Сотні І протрубив третій янгол — покликав до бою, А тоді — лиш вогнем і мечем, і святою молитвою… Я так щиро хотів, Україно, пишатись тобою, Я так прагнув, щоб ти відбулась, правдива і світла. Та куди це мій човен пливе? І що це за море? Я й не знав про таке — мо’, погано вивчав географію? Руки-хвилі гойдають мене, підіймають над мороком І ліхтарики як маяки над труною спалахують. Та куди ж це я, мамо? Невже у Господню обитель? Так хотілось ростити сади і дітей пустотливих! Та на мить відволікся від справи мій янгол-хранитель, Витираючи сльози криваві крилом обгорілим. Мамо, мамочко, вибач! Сестричко, дружинонько, доню… А чому це мій сотник ридає, ще той козарлюга? І хіба це мені отой крик: “Вічна пам’ять героям!” Звідкіля стільки квітів, свічок, стільки сліз, стільки туги? Я Майданом пливу… поряд Ромко, Сергійко, Микола. Скільки ж нас? Кажуть, воїни Сотні Небесної! Сам Архангел Михайло тепер видаватиме зброю Аби ми, убієнні, і далі боролись із нечистю! Так, на все Божа воля. У всіх своя доля чи карма. Комусь — нагороди, комусь — підла куля і тризна. А мій ненароджений син заридає пронизливо: “Лише б це не дарма, татусю, лише б це не дарма…!” Наталя МАЗУР Вдарили дзвони Пам’яті Небесної Сотні, полеглої 19—20 лютого 2014 р. на Майдані Вдарили дзвони! Бентежно, нервово, розлого! Вдарили дзвони у болісно-лютий набат. Відзвук сполоханим птахом полинув до Бога, Криком тривожним наповнивши душі стократ. Дзвони все били та били на білій дзвіниці. Глух паламар, та видзвонював гучно, як міг. Годі! Отямтеся! Кров — то таки ж не водиця! Дзвони, немов заклинанали — благали усіх. …В тата безсило котилися сльози рікою, В грудях у матері бився розпачливий крик: “Сину мій, сину! Синочку єдиний! Герою! Ти для Вітчизни і матері був захисник…” Дзвони дзвеніли, шаліли від крику і болю. “Отче Правдивий Святий, що на небі єси, Хай буде воля Твоя, — пронеслось над юрбою, — Боже, почуй! Збережи нас, помилуй, спаси!” Людмила ВЕСЕЛА * * * зима вже не юна і що ж тут такого вростає в бруківку крилата дорога зима що позначена в колір червоний мандрує країною в зимних вагонах в далекі степи до загублених станцій розвозить синів у місця дислокацій зима почорніє стікаючи брудом такі як були вже ніколи не будем мені звідси видно все тлінне і вічне усіх козаків і хохлів позапічних я тут не один — побратимів доволі нескореність Стуса і біль Чорновола …шкода тільки мам що надривно кричали щоби земляки в їх дітей не стріляли… учора вже дощик весняний закрапав а нині у серце влучив мені снайпер Олена ІЩУК, Вставай, народе! Майдан не спить! Майдан вирує! Луганський український наш майдан! Місцевій владі він свідомо декларує: Ми — Україна, не діліте нас! Не істеріть, не смійте нас лякати, На цій землі ми українцями зросли, І землі східні українські відірвати Вам не дозволимо! Ви чуєте, кати? Росія нам імперська не потрібна, Тут Україна й запорозький дух козацтва, Народ скандує: “Слава Україні!”, У відповідь звучить: “Героям слава!” Антимайданів більше не дозволим, Донбас ганьбити Регіонам — зась! Біжать бандити — чути запах волі! Вставай, народе, вже прийшов твій час! Майдан Луганська Надія ПАВЛИШЕНА * * * Ми вже не ті… Майдан перекував Нам волю, душі, зболені серця. Ми здобули ту правду і вогонь, З якими йдуть до самого кінця! І кожне слово, сказане в борні, То меч і суд для тих, хто не збагнув: Ми ЛЮДИ вже, не бидло, не раби, Народ, що волю у війні здобув! смт Піщанка, Вінниччина

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин