Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “З українською поезією, народними піснями засвоюється дух української культури”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

«…забили ви мені клин у голову…» До 105$річчя видання “Тіні забутих предків”

Слово Просвіти, №16 за 2018 рік

Романа ЧЕРЕМШИНСЬКА, директор Етнографічно!меморі! ального музею Володимира Гна! тюка, с. Велеснів Монастирись! кого району, Тернопілля Михайло Коцюбинський 4 квітня 1899 року вітає Володими! ра Гнатюка з утворенням “Укра! їнсько!руської видавничої спіл! ки”, а 8 листопада сповіщає, що посилає нарис “В путах шайта! на”, більшу річ ще пише. І вже у грудні Володимир Гна! тюк видав збірку оповідань Ми! хайла Коцюбинського “В путах шайтана”, куди увій! шли “В путах шайтана”, “На віру”, “Ціпов’яз”. Між 15 і 25 квітнем 1905 року Михайло Ко! цюбинський разом з Іваном Франком і Воло! димиром Гнатюком їз! див у село Яйківці біля Львова (тепер село Ан! тонівці). Сфотографувалися на згадку про зустріч. 23 березня 1906 року вчений пише до пись! менника: “Сього року Ви маєте приїхати до нас із родиною і разом їдемо на літо на Гуцульщину, де маєте купатися в зим! нім Черемоші, вигріва! тися на сіні до сонця, їз! дити на дарабах, бала! кати, писати поезії, і ходити на прогульки. Ви цього не поспекаєтеся, і пишіть завчасу, чи шука! ти Вам великої хати чи малої…” Володимир Гнатюк щороку запрошує приїхати Михайла Ко! цюбинського в Карпати. 7 вересня 1908 року Володи! мир Гнатюк пише Михайлові Ко! цюбинському: “Я вмисне пишу про се вже тепер, щоби Ви мали час подумати і приготуватися, а я з свого прийшов би з усякою помо! гою. За зиму могли би Ви познайо! митися з невеличкою гуцульською Наталія ФЛЕГОНТОВА, кандидат педагогічних наук, до! цент кафедри гуманітарних та природничих наук Центру між! народної освіти НАУ “Кобзарю! Знов до тебе я приходжу, бо ти для мене совість і закон”. (Л.Костенко) Ім’я Тараса Шевченка завжди на часі. Особливо у перші весняні дні, дні духовного пробудження, коли Україна і прогресивне люд! ство вшановують пам’ять Вели! кого Кобзаря. Для студентів Національного авіаційного університету весна почалася з “Шевченківського бе! резня”. Щодня відбувалися захо! ди, присвячені видатному синові українського народу: Міжнарод! ний флешмоб “Global Shevchen! ko”, літературно!мистецька ві! тальня “Нас єднає Шевченкове слово”, конкурс презентацій “Шевченко — це народ і, як на! род, він вічно буде жити”, кон! курс есе “Хто для мене Шевчен! ко?”, квест “Чи знаємо ми Шев! ченка?”, лекції, засідання за круглим столом, наукові дискусії тощо. Проте одним із найяскраві! ших можна назвати літературні читання “Kobzar International”, що були проведені у Центрі між! народної освіти Національного авіаційного університету. Тут нав! чаються хлопці й дівчата з най! віддаленіших куточків світу. Різні за віком, віросповіданням, ко! льором шкіри, характером, сис! літературою і на місці дивитися вже на всьо іншими очима…” 26 липня 1909 року Володи! мир Гнатюк пише до Михайла Коцюбинського, що може тільки Михайло Коцюбинський, Іван Франко та Володимир Гнатюк. 1905 р. шкодувати, що не заїхав до Кри! ворівні, де міг би побувати на святі й побачити гуцулів у пиш! ному одязі. Листи Володимира Гнатюка справляють велике враження на Михайла Коцюбинського, і він перед подорожжю до Криворівні пише йому з Капрі 7 липня 1910 року: “Своїми словами “Ви мусите щось написати про гуцулів” забили Ви мені клин у голову, вони не да! ють тепер мені спокою, тільки що я зробить годен за 10 днів? Тільки оскому наб’ю…” 31 липня 1910 року, повертаю! чись з Капрі у Чернігів, заїжджає на початку серпня до Криворівні і зустрічаєть! ся тут з Володимиром Гнатюком та Іваном Франком. У листі від 1 серпня з Криворівні пише дружи! ні Вірі Устимівні: “…Тут так гарно, що я не споді! вався навіть… Тільки що прийшов сюди Франко і ра! зом з ним ідемо до Гнатю! ка, який лежить тепер хорий… у Львові я сливе ні! кого не бачив, перебував там один день, переночу! вав і вранці виїхав, але під! вода до Ворохти, яку я за! мовив по телефону, не прийшла, і я мусив ночува! ти в Ворохті. Тут було ці! ле українське товариство, яке зробило з стрічі зо мною ціле торжество, го! ворились промови, я мусив оповідати, співали мені “многі літа” і цілою проце! сією, з співами, одвели на ніч до готелю. Коротко говорячи, зробили мені приємну неприєм! ність, бо я не люблю публічних то! вариств, коли я в центрі”. У листі до дружини пись! менник сповіщає з Криворівні 4 серпня 1910 року, що почуваєть! ся добре, бо всі про нього дба! ють. 30 грудня 1910 року Михайло Михайлович відповів Володими! ру Михайловичу: “Я у свій час, з головою пірнув в Гуцульщину, яка мене захопила, “Який оригінальний край, який незвичайний казковий народ. Але книжка книжкою, тре! ба мати живі враження, щоб щось зробити і хочеться швидше доче! катися літа…” Повість “Тіні забутих пред! ків” Михайло Коцюбинський розпочав писати 20 серпня і за! кінчив 3 жовтня 1911 року, як це видко з помітки автора на руко! писі. 16 жовтня пише листа Михай! лу Могилянському, що 3 жовтня скінчив своє “гуцульське опові! дання” (“Тіні забутих предків”). Вийшло аркушів три. 12 грудня 1911 року Михайло Коцюбинський з Капрі пише Во! лодимиру Гнатюкові: “Опріч Горь! кого (який кланяється Вам) — є тут ще інші російські літератори — Бунін (академік, себто член академії), дуже гарний поет і бе! летрист, та інші”. 15 червня 1912 р. виїжджає до Криворівні, де напружено пра! цює, збирає матеріал для другої книги про гуцулів. У листі від 28 червня пише з Криворівні дружині Вірі Устимів! ні: “…зібрав трохи матеріалу тут, але ще мало. Оця робота так мене захопила, що навіть не можу бути спокійним і любуватися приA родою. Кожна змарнована година мене болить. Може, трохи потому стану спокійнішим, як вже буду мати матеріал”. Уперше повість “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбин! ського побачила світ двома пода! чами у “Літературно!науковому Володимир Гнатюк як голова Франківського ювілейного комітету 30 жовтня 1897 року надсилає до Чернігова Михайлу Коцюбинському запрошення взяти участь у збірнику на честь Івана Франка з нагоди відзначення 25-літньої письменницької і громадської діяльності і в організації збирання коштів на проведення ювілею.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин