Музика · “Композитор свідомо випробовує себе в різних жанрах, проповідуючи “новий універсалізм”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
«Любов крізь віки»
Слово Просвіти, №16 за 2018 рік
Ірина СІКОРСЬКА, кандидат мистецтвознавства
Упродовж останніх років ім’я Олександра Яковчука не сходить з уст музичної громадськості та меломанів. 2009 року він повер! нувся з Канади, де довгий час працював, і відтоді щороку “ви! бухає” новими непересічними творами, що викликають жваве обговорення в музикознавчих ко! лах. Вражає його плідна праце! здатність і жанрове розмаїття творчого доробку, де масштабні симфонії та ораторії сусідять з хо! ровими мініатюрами та інструк! тивними п’єсами. Видається, що композитор свідомо випробовує себе в різних жанрах, проповіду! ючи “новий універсалізм”. Ен! циклопедично освічений, він знає сім іноземних мов, серед яких англійська, німецька, поль! ська, сербська та інші. У його творчому доробку — опера “Не! забутнє” (1976) за мотивами по! вісті О. Довженка, опера!феєрія “Сім слів Малахія” (1989) за М. Кулішем, балет “Пригоди у Сма! рагдовому місті” (1988) за О. Вол! ковим, Симфонія №1 “Біоритми Чорнобиля” (1986), Симфонія №2 (1987), Симфонія №3 “Відго! мін дитинства” (1987), для мецо! сопрано, мішаного хору і симфо! нічного оркестру на вірші Ю. Сер! дюка, Симфонія!реквієм №4 “Тридцять третій” (1990), для со! лістів, мішаного хору і симфоніч! ного оркестру на вірші В. Юхи! мовича, Симфонія №5 “Носталь! гія” (2007), Симфонія!концерт №6 “Пам’яті С. Барбера” (2013), для фортепіано та симфонічного оркестру, Cимфонія №7 “Май! дан” (2015), Cимфонія №8 “Нес! корені” (2016); 3 симфонічні пое! ми, 10 концертів для різних інс! трументів соло з симфонічним оркестром (1986—2018); 2 орато! рії: “Скіфська пектораль” (1988) на вірші Б. Мозолевського та “Страсті Христові” (2014) на вір! ші Б. Олійника для солістів, хору і симфонічного оркестру; 33 кан! тати для різних виконавських складів, “Літургія Святого Іоанна Златоустого”, 3 духовні концерти та 10 псалмів для солістів і міша! ного хору a cappella; широка па! літра різножанрових камерних інструментальних та вокальних творів, 345 хорових обробoк ук! раїнських народних пісень, музи! ка до театральних вистав і кіно! фільмів тощо. Олександр Яковчук — заслу! жений діяч мистецтв України, член Національної спілки компо! зиторів України, Ліги композито! рів Канади та Канадського му! зичного Центру, лауреат премій імені М. Островського, А. Веделя та І. Огієнка, лауреат трьох між! народних і п’яти всеукраїнських композиторських конкурсів. Не! одноразово номінувався на най! вищу державну нагороду — Шев! ченківську премію. Президент фестивалю!конкурсу “Україн! ський міжнародний музичний феєрверк” та канадського “Etobi! coke Music Festival”. Нині працює на посаді доцента кафедри ком! позиції Національної музичної академії України імені П. І. Чай! ковського. Напередодні 2018 року в Інс! титуті мистецтвознавства імені М. Т. Рильського НАН України було успішно захищено кандидат! ську дисертацію “Камерно!інс! трументальні ансамблі О. Яковчу! ка: жанрово!стильовий аспект”.
Її авторка систематизувала і ввела до наукового обігу майже чотири десятки камерно!інструменталь! них композицій автора для най! різноманітніших складів. Особ! ливість цієї праці криється в осо! бистості дослідниці: на відміну від більшості її колег Надія Яков! чук (так, так — його вірна дружи! на й Муза) — блискуча концертна піаністка, яка не лише “пропус! тила” увесь творчий набуток О. Яковчука крізь власне серце, ай брала безпосередню участь у концертному виконанні багатьох із них. Отже, Надія Яковчук у кон! церті “Любов крізь віки” була не менш головною, аніж сам вину! ватець події. Упродовж двох від! ділень вона вела партію фортепі! ано, що під її чарівними пальця! ми перетворювалося на різні інс! трументи, а то й звучало, як цілий оркестр. “Гарний концертмей! стер — більша половина успіху”, — жартують вокалісти. Так було і цього разу. Надія Данилівна, “відпрацювала” з музикантами кожну ноту, кожну інтонацію, завдяки чому музичні образи ста! ли зримими, а слухацька аудито! рія дихала “в резонанс” із вико! навцями. Їхня відповідальність зросла ще й тому, що два з трьох вокальних циклів із першого від! ділу концерту були світовими прем’єрами, — тобто виконува! лись уперше. Прикметно, що О. Яковчук ретельно й дуже ви! могливо добирає вірші — справ!
жні, змістовні. А завдяки його автор! ській фантазії та гармонійному злит! тю слова й музики композиції набува! ють нових сенсів. Так, делікатний цикл “Сливи цвіт” на вірші Мацуо Ба! сьо в перекладі Ми! коли Лукаша пред! ставила слухачам солістка Національ! ної філармонії Ук! раїни, заслужена ар! тистка України Єлизавета Ліпі! тюк (сопрано). Десять старовин! них танок, об’єднаних у цикл, — це драматична оповідь, з якої ми опосередковано здогадуємося про різні етапи стосунків молодої жінки з її коханим — від бажання зустрічі, туги від розлуки — до розпачу розриву. Та, попри біль і розчарування, вона все ж радіє весні й сподівається на нові по! чуття. Звісно, тут музика йде за текстом, домальовуючи його, скупими барвами то передає пта! шину метушню, то створює зримі образи осіннього вітру чи похму! рої темної ночі (кульмінація цик! лу). При тому кожна зі строф — неначе вишукана японська гра! вюра, де з любов’ю виписані най! дрібніші деталі, і жодна нота не залишається поза увагою. У вокальному циклі “Весняні епіграфи” на вірші Івана Франка Олександр Яковчук постав адеп! том так званої “нової простоти”, яка приходить до композитора зі зрілістю й мудрістю. Його музич! на мова “дихає” щирістю й ліриз! мом, викликаючи в пам’яті ли! сенківські образи. Композитор свідомо обрав такий стильовий орієнтир, розпочинаючи кожну з 5!ти частин твору галицькою вес! нянкою, записаною М. Лисен! ком з голосу самого Каменяра. Саме ці своєрідні фольклорні епіграфи й визначають подаль! ший інтонаційний розвиток кож! ної з частин циклу. До честі Сер! гія Бортника (тенор), який воло!
діє бездоганною дикцією, кожне віршоване слово долинуло до слухача, кожна проспівана фраза була виразною і вмотивованою. Беззаперечною кульмінацією першого відділу концерту став вокальний цикл “Уривки з мого Кобзаря” на вірші Ірини Губа! ренко. В них поетеса, що так ра! но відійшла у засвіти, Касандрою передбачила трагічні події в Хар! кові навесні 2014 року. Суголосно віршам, сповненим невимовного трагізму самотності, болю втрат, повної зневіри та палкої любові до рідного міста, композитор створив шість частин!картин, де безнадійний експресіонізм сусі! дить із пронизливою інтимною лірикою, де все!таки перемагає Життя. Виконавці: Ольга Табулі! на (мецо!сопрано) та Надія Яковчук (фортепіано). Прем’єра циклу в цьому ж виконанні відбу! лася в грудні 2017 року в рідному для родини Черкашиних!Губа! ренків Харкові і вразила слухачів місцевої філармонії. Камерні кантати, що прозву! чали в другому відділі, були напи! сані в попередні роки і вже про! йшли апробацію слухачем. Тим цікавіше було сприймати їх у контексті ідеї всеперемагаючої Любові. Виконати їх допомогли інструменталісти Анна Сметані! на (флейта), Катерина Козачи! шина (скрипка), Ольга Заяць (ві! олончель) з незмінною Надією Яковчук за фортепіано. Особли! во слід відзначити гру О. Заяць, яка блискуче впоралася з вельми непростою партією, а її віолон! чель звучала, немов голос самого автора, передаючи найтонші ню! анси душевних переживань. Кантата “Вас так ніхто не лю! бить” на вірші незабутнього майстра любовної лірики Мико! ли Вінграновського для тенора і фортепіанного квартету (соліст — Сергій Бортник) повернув нас у річище юнацького романтизму, де панує яскрава лірична інтона! ція, де вокальна партія хоча й ви! баглива, але дуже наспівна. Ком! позитор свідомо вирішив ском!
Під такою поетичною назвою в Колонному залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії України за підтримки Посольства Канади відбувся авторський концерт знаного українського композитора Олександра ЯКОВЧУКА.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
