Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Ти мене полюбиш за залізну Відданість вкраїнському народу”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

«Інтимне дихання епохи» Ігоря Павлюка

Слово Просвіти, №16 за 2018 рік

Богдан ЗАВІДНЯК, кандидат філософських наук, док! тор філософії (Ph.D.), доцент ка! федри філософії Українського ка! толицького університету у Львові На рівні книжкового феноме! на можна розглядати сьогодні підсумкові літературознавчі дос! лідження відомого письменника Ігоря Павлюка, зібрані в трьох фоліантах. Врешті його мірку! вальні Дедалові скульптури набу! ли зв’язаного вигляду і по!ново! му звучать на три голоси. Про що вони? Немає сенсу переповідати розлогий зміст цього видання, що вміщує загалом близько двох тисяч двохсот сторінок інтелек! туальних текстів. Як і наївно було б думати, що тріадичність, покла! дена в основу тритомного терно! пільського видання “Астон” 2017 року, пропонуватиме тезово!ан! титезово діалектичний мисли! тельний синтез. Це радше різ! нопланові тексти, зібрані авто! ром у тритомне видання: моно! графії, статті, рецензії, есеї, ін! терв’ю, передмови, резюме, спо! мини, публіцистика тощо, які завдячують своїй появі бібліотеч! ній серії відомого журналу “Золо! та пектораль” та Інституту літера! тури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ. Однак у межах цієї комплексної праці чітко розпізнаються три ав! торські голоси, проглядаються три профілі Павлюка — людини! живої, людини!громадянина, людини!поета. Як і, звісно, про! стежується чітка хронологія по! ставання наукового образу док! тора Ігоря Павлюка від 1994 року до сьогодні. Людина!жива — це та, що не “Інтимне дихання епохи”. т. 1. Статті, рецензії, інтерв’ю (1994—2010). Тер$ нопіль “Астон” 2016. — 752 с. “Інтимне дихання епохи”. т. 2. Статті, рецензії, інтерв’ю (2010—2015). Тер$ нопіль “Астон” 2017. — 704 с. “Інтимне дихання епохи”. т. 3. Моно$ графічні дослідження, статті, рецен$ зії, інтерв’ю (1997—2017). Тернопіль “Астон” 2017. — 720 с. боїться оголити душу перед чита! чем, розповідаючи про себе об’єктивні речі. І мужньою є по! зиція автора — з пісні слова не викинеш — залишивши ранні публікації в первісному вигляді. Людина!громадянин — уболі! ває за суспільні інтереси, але теж без надмірного пафосу. Автор цілком усвідомлює, в якому часі живе, не потребуючи нафталіно! вого гриму. Він прагматик, що надивився на владолюбців, гран! тоїдів, нездар, а тому не плекає ілюзій щодо громадянського слу! жіння, несучи його смиренно як доктор наук і професор, лауреат Шевченківської премії. Людина!поет — відстоює іде! али високого слова біля вогнища поезії. Тут Павлюк не лише ман! дрівна душа, дитя вкраїнського степу і сопілки, циганського ба! гаття і музики зірок. Він — естет, прогностик і віщун щодо поетич! них імен. Не одному поетові діс! талася від нього путівка в літера! турне плавання. Однак чомусь саме його вірші щемливо декла! мують уславлені українські акто! ри, як, наприклад, Богдан Ступ! ка. Натомість перший авторський голос трикнижжя Ігоря Павлюка — про літературу і літпроцес ос! танніх років, де зустрічаємо зва! жені оцінки книжкам письменни! ків різної якості: тих, котрі ще не! давно йшли поруч із нами (як Ігор Йосипович Нижник), і тих, які обіцяють заявити про себе в май! бутньому. Мова про тонку діаг! ностику легких душевних недуг поміж побратимами “во літерату! рі” з побажаннями дотримання здорових життєвих правил моло! дій порослі, бо немає, за словами автора, сумнішого видовища, як “старі клоуни” (т. 2, с. 33). Про амбіції і нереалізовані можливості літературного арсе! налу, — і тут другий голос звучить зрілим тембром автора, — він позначений нотками зневіри і позитивістичної тверезості до ук! раїнських реалій. Приводом зня! ти рожеві окуляри став емпірич! ний досвід автора, що як ман! дрівник по світу надихався чу! жинського повітря в розмовах із побратимами!емігрантами про сумну долю поневіряння за ме! жами рідної землі. Про літературу як релігію свідчить третій — ранимий голос автора (т. 2, с. 42). Тут Ігор Пав! люк виступає прочанином до лі! тературних святинь у часі й про! сторі, творить кришталево чис! тий і пам’ятний образ української літератури. Подорожуючи сторінками Павлюкового видання!триптиха, мимоволі відкриваєш для себе прихований пласт маловідомого культурного простору сьогодення. Книги автора стають культуроло! гічною енциклопедією!путівни! ком до письменницьких буваль! щин тих, що ведуть бесіди за зачи! неними дверима. Створюється враження полілогу. Але таким і має бути видання творчого спадку ав! тора, за плечима якого вже піввіку. Вірю, що ці три товсті томи стануть у пригоді майбутнім дос! лідникам біографії Павлюка, по! заяк створюють гарне враження життєпису особи автора в просто! рі і часі та його творчого зросту.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин