Читацьке віче · “Збереження чистоти біосфери тісно пов’язане з чистотою сфери моральної”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Ода книзі
Слово Просвіти, №16 за 2021 рік
Лариса КОПАНЬ
В одному з номерів “Української газети” під рубрикою “Техногеноцид” явилася світові стаття М. Олексієнка “Сімнадцять методів нищення українства”. Останній, сімнадцятий, метод сформульовано так: “Знищення нашого національного українського почуття самозбереження, яке дане Богом усьому сущому на землі (навіть кожна птиця, тварина, рослина, комаха мають почуття самозбереження) через пропаганду інтернаціоналізму, космополітизму, байдужості до майбутнього свого і своїх дітей”. Як на мене, ключовим тут є слово “байдужості”. Зросло покоління, якому цю рису, це поняття прищепили, мов віспу. “По барабану”, якою мовою говорити, де жити, що пропагувати. Міркування прості: хіба в того, хто говорить рідною, материнською, збільшилася зарплата? “Розумні їдуть за кордон”, “риба шукає, де глибше”… У цій мудрості віддзеркалюється катастрофічний для існування самої людини код-перемикач: покликана до високої мети, вона все дужче відчуває потребу шукати не сенсу життя, а життєвих благ. Інтегрована в загальноеволюційний процес, змушена узгоджувати з ним своє життєзабезпечення, людина все далі відходить від етнічних коренів, втрачає джерела живлення. Тобто наближається до загибелі. Тож збереження своєї ідентичності, прив’язаність до природного середовища на свідомому чи підсвідомому рівнях, є рятівним для етносу загалом і для кожної людини зокрема. Національна ідея, що іноді трактується як явище суто політичне, нас-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
