Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Палітра · “Глущенко, насамперед, пейзажист, природа – його · головна любов і основна тема”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗

І знову – вернісаж

Слово Просвіти, №16 за 2021 рік

Євген БАДІН, м. Дніпро У Художньому музеї Дніпра триває виставка картин до 120-річчя з дня народження великого художника-земляка Миколи Глущенка. Кілька років тому музей робив великий персональний вернісаж його картин, тоді їх було більше, ніж зараз. Чому кількість творів зменшилася, а не збільшилася – питання до директора музею. Глущенка, який сформувався як митець у Західній Європі і мешкав там майже два десятиліття, постійно порівнюють із французькими імпресіоністами: то називають українським Мане, то символом українського імпресіонізму. На наш погляд, ці наративи не зовсім відповідають дійсності. Не будемо говорити про ранні роботи Глущенка: вони майже всі лишилися за кордоном і нам невідомі. На виставці представлені праці художника, написані в 50-70-ті роки XX сторіччя, в останній період життя майстра. Розквіт французького імпресіонізму відбувся в останню чверть XIX сторіччя, а роботи Глущенка написані через 50-70 років. Невже талановитий українець продовжував через півстоліття старанно працювати в дусі стилю, що вже відійшов у минуле? Безумовно, Глущенка багато що поєднує з імпресіоністами: відсутність біблійних і міфологічних сюжетів, картин із гострою соціальною проблематикою, відображення лише позитивних сторін життя, велика увага до ефектів світла, невикористання чорної фарби. Разом із тим Глущенко не помічений у самодостатніх експериментах з розкладання сонячного світла на різні кольори, не писав картини рядами різнокольорових цяток, не намагався безкінечно відтворювати вібрацію повітря. Глущенко, насамперед, пейзажист, природа – його головна любов і основна тема: “Човникова станція біля Дніпра”, ”Барвиста осінь”, “Вечір на Полтавщині”, “Блакитний ранок. Крим”, “Скелі над морем”, “Дощова весна. Карпати”, “Гірські верхівки. Альпи”, “Сніг сходить” і багато інших. Не цурається майстер і урбаністичних пейзажів: “Кривий Ріг”, “Ранок на рейках”, “Будівництво на Дніпрі”, “Сучасний Стокгольм”, “Руїни, м. Рим” та ін. Специфіка урбаністичних пейзажів у тому, що на передньому плані – природа, а промислові споруди й механізми займають мізерне за об’ємами місце десь на задньому плані. Показовою є картина “Кривий Ріг” (1965 р.). Урвище бурого кольору біля шахти, кольору криворізької залізної руди, внизу трохи притлумленого зеленого кольору, на горі, наче іграшкові – маленькі шахтні споруди, жодної людини чи тварини. Сказати, що в цьому пейзажі є якийсь настрій? Ні. Сказати, що художник змалював екологічне нещастя? Ні. Шукати імпресіонізм взагалі не будемо. Криворізький пейзаж – це ніби просто талановито зафіксований факт, є такий урбаністичний пейзаж – і все, жодних висновків художник не нав’язує. До речі, в пейзажах Глущенка тільки флора, немає жодної тварини або птаха. Якщо звернемося до рідкісного для художника зображення залізниці в картині “Ранок на рейках” (1963 р.), то знову побачимо, що на першому плані природа: зимовий туманний ранок, помережений фіолетовими коліями серед білого й не зовсім білого снігу, тьмяно блищать вогні семафора. У глибині – маленькі паровозики. Найголовніше: в атмосфері відчувається напружена енергетика перманентного руху. Як Глущенку вдалося передати енергетику повітря – це його загадка й велич як художника. Зовсім інший мотив в картині “Ранок. Ню” (1958 р.). Напівоголена жінка в півоберту спиною сидить біля вікна. Тіло жінки буз­ Будьмо разом! ПЕ РЕ Д П ЛАТА—2 0 2 1 Вартість передплати ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА “ПРОСВІТА” (з доставкою і поштовими витратами):

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин