«Просвіта» сьогодні · “А між тим “Просвіта” упродовж 150 років веде україноцентричну державотворчу роботу, що є основою національного становлення”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Письменник і державотворець Пам’яті Володимира Яворівського
Слово Просвіти, №16 за 2021 рік
17 квітня 2021 року на 79-му році життя завершив свій земний шлях Володимир Олександрович Яворівський – відомий український письменник, громадсько-політичний діяч, колишній голова Національної спілки письменників України, лавреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, людина надзвичайної енергії та працьовитості. У нього вистачало сили, волі, снаги не тільки писати чудові твори, а й перебувати в гущі суспільно-політичних подій, брати участь у бурхливих процесах державотворення, вести авторську передачу на радіо “20 хвилин з Володимиром Яворівським”, у публічних виступах послідовно відстоювати українські національні цінності. Будучи народним депутатом України I, II, IV- VІІ скликань, Володимир Яворівський брав участь в усіх головних подіях новітньої української історії: у створенні Народного Руху України, у проголошенні Декларації та Акту Незалежності (уперше цей документ прозвучав з його голосу), у непростих процесах становлення і утвердження української державності. Володимир Олександрович одним із перших почав говорити і писати про Чорнобильську катастрофу як про ще один злочин радянської влади. Народився Володимир Яворівський 11 жовтня 1942 року в селі Теклівка на Вінниччині. Закінчив філологічний факультет Одеського держуніверситету. Працював у пресі. Автор багатьох прозових книжок, з-поміж яких: “А яблука падають…”, “Гроно стиглого винограду”, “Автопортрет з уяви”, “З висоти вересня”, “Марія з полином у кінці століття”, “Ланцюгова реакція”, “Оглянься з осені”, “А тепер — іди”, художньо-документальної повісті “Вічні Кортеліси”, за яку став Лавреатом Державної премії імені Тараса Шевченка, та інших талановитих творів. З 2001 по 2011 рік очолював Національну спілку письменників України. Нагороджений Орденом “За заслуги” III ступеня, Орденом
Наталка ПОЗНЯК*ХОМЕНКО
Про Медвинське повстання 1919–1922 років, коли село біля Богуслава кілька років чинило спротив більшовикам, в радянські часи намагалися не згадувати. Хоча в самому селі пам’ять жила. Два роки тому виникла освітня ініціатива “Медвин. Повстання”, покликана популяризувати пам’ять про минуле не лише на рідних теренах. Так з’явився сайт, де зібраний багатющий історичний матеріал. А нещодавно було підбито підсумки Першого літературного конкурсу імені Івана Дубинця (учасника Медвинського повстання), який став ще одним успішним проєктом медвинських ентузіастів. На конкурс, який тривав півтора місяці, надійшов 41 твір, із них до конкурсної програми було допущено 38. Найбільше учасників – із Києва та Київської області, ще були з Львівської, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Луганської, Сумської, Харківської, Херсонської, Вінницької, Дніпропетровської, Хмельницької областей, з Рівного та Кропивницького. А один твір (до речі, потрапив до числа переможців) надійшов аж із Тбілісі. Найстаршому учаснику конкурсу – 70 років, наймолодшому – 11. Найвищу кількість балів від
Христа Спасителя УПЦ КП та відзнакою Президента України – ювілейною медаллю “25 років незалежності України”. Ми пам’ятаємо Володимира Яворівського як автора талановитих художніх творів, невтомного борця за долю незалежної України, великого політика і чуйну людину. У такий скорботний час важко знайти слова втіхи родині. Щиро поділяємо Ваше горе. Передаємо слова дружньої підтримки і сумуємо разом з Вами. Світлий спомин та вічна пам’ять про Володимира Олександровича назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав і шанував.
Володимир Базилевський, Роман Безсмертний, Олександр Божко, Вадим Вітковський, Сергій Гальченко, Валерій Герасимчук, Ніна Гнатюк, Любов Голота, Микола Гриценко, Іван Дзюба, Віктор Женченко, Микола Жулинський, Петро Засенко, Ігор Калинець, Ростислав Карандєєв, Ярослав Кендзьор, Василь Клічак, Тетяна Кобржицька (Білорусь), Світлана Короненко, Михайло Косів, Сергій Куліда, Віктор Мельник, Павло Мовчан, Марія Морозенко, Дмитро Павличко, Сергій Пасько, Борис Пономаренко, Тетяна Пишнюк, В’ячеслав Рагойша (Білорусь), Михайло Сидоржевський, Михайло Слабошпицький, Віктор Терен, Василь Фольварочний, Ярослав Ткачівський, Володимир Цибулько, Рауль Чілачава, Олег Чорногуз, Євген Шевченко, Василь Шкляр, Григорій Штонь, Ігор Юхновський.
журі отримали три оповідання: “Медвинська ночівля” Олени Скуловатової із села Путрівка Київської області, “Невідправлені листи” Оксани Карпенко із села Фурси Київської області та “Все моє” Анастасії Якименко, уродженки Кривого Рогу, яка зараз живе і працює в Тбілісі. Ще одне оповідання – “Дід Улас” Олександра Морозюка із села Микуличі Київської області – відзначила освітня ініціатива “Медвин. Повстання”. Усім чотирьом переможцям призначено грошову премію в розмірі 500 гривень і книжкові подарунки від співорганізаторів конкурсу – Українського інституту національної пам’яті та Фундації імені Івана Багряного. Також до організації конкурсу долучилися Товариство дослідників України, громадська організація “Молодь в тренді” та Музей історії Богуславщини. Подарунками були відзначені ще кілька творів, які впритул наблизилися до переможців: “Пазли пам’яті” Романа Андріянова із Запоріжжя, учня 9 класу Хортицької національної академії, “Нездійснені мрії” студентки Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Катерини Базір із Києва та “Межа” студентки-філологині Єлизавети Лейєр із села Гатне Київської області.
Пам’ятаймо про Медвин Серед переможців Першого літературного конкурсу імені Івана Дубинця – автор із Тбілісі
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
