Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 17—18 (1018), 25 квітня — 8 травня 2019
Слово Просвіти, №17–18 за 2019 рік
Мирослав ЛЕВИЦЬКИЙ газеті “Слово Просвіти” (ч. 15 за 2019 рік) опублікував статтю “Українці — ми народ чи населення?”. В одному з коментарів до неї мені написали: “Сподіваюся, що народ, хоч побачимо 21 квітня”. Того ж судного для нас дня, після оприлюднення результатів екзит-полу, мені написали: “Виявляється, ми поки населення. І не просто населення, а населення з глибоким синдромом гомосовєтікуса”. В іншому, надісланому мені на Facebook листі, прочитав таке: “Бажання поміняти Порошенка — це ознака демократії... А ось бажання поміняти Порошенка на Зеленського — це вже ознака божевілля!”. Наводжу ці два записи не щоб комусь дошкулити, а як штрих до образу складного українського стану 2-ї половини 3-го десятиліття державної незалежності України. Бо якими ще словом, як не “складний стан”, можна назвати те, що три чверті мешканців держави делегує своє право керувати нею віртуальній постаті без політичного досвіду? Це наслідок закинутого свого часу прем’єр-міністром України Леонідом
Пасхальне послання Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звернувся до всіх вірних Української Православної Церкви з пасхальним посланням, в якому, зокрема, сказав:
— Пасха, або Воскресіння Христове, це — свято життя, яке торжествує перемогу над смертю. Православну Церкву справедливо називають Церквою воскреслого Христа. І це справді так, бо в перемозі над смертю, тобто у воскресінні мертвих, ми бачимо найбільше виявлення нашої віри. Православна Церква урочисто співає: “Смерті святкуємо умертвіння, пекла знищення, іншого, вічного життя початок…”. Ці натхненні слова пасхального богослужіння розкривають причину нашої радості… Нехай світло Воскресіння Христового зберігає в наших серцях радість життя, взаємну любов. Нехай Милосердний Господь дарує нам перемогу над зовнішніми і внутрішніми ворогами, видимими й невидимими, нехай приведе все українське православ’я до об’єднання в єдину помісну автокефальну Українську Православну Церкву, щоб усі ми жили в мирі, злагоді та єдності. Ми, сини й дочки Небесного Отця, зміцнені перемогою життя над смертю, натхненні Божественною любов’ю, обіймімо один одного і промовмо:
ВОІСТИНУ ХРИСТОС ВОСКРЕС!
“Христос воскрес!” — навкруг лунає, і душу радість огортає. Хай завжди нам усім щастить, і хай Вкраїну Бог благословить!
ЗА КОГО МИ ВОЮЄМО?
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
