“Ми повинні почати знову жити з Богом і для Нього”. Духовність 10 · с. 10сторінка оригіналу ↗
Нотр-Дам — випадок, провокація чи знак?
Слово Просвіти, №17–18 за 2019 рік
Осип ЯКИМЧУК Уся Європа та Америка були вражені вістю, що у Парижі палає всесвітньо відомий собор Божої Матері, більше відомий як Нотр-Дам. У перекладі з французької це словосполучення дослівно означає наша пані. Шоком ця вість була й для мільйонів українців. Я належу до тієї більшості, котра мала змогу бачити уславлений собор лише в Інтернеті, енциклопедіях або фільмах. Був переконаний, що об’єкт, який занесений ЮНЕСКО до переліку найвидатнішої культурної спадщини світу, свято оберігатимуть. Схоже, що у Франції панує глибоке переконання: це був підпал. І не просто підпал храму-символу, який вважається третім символом світового християнства після Ватикану та храму Гробу Господнього, а підпал дуже напруженої нині Франції. Нині на Заході поширеним є твердження, що у світі йде намагання переформатувати усталений порядок. І якраз у контексті того переформатування слід розглядати цинічну технологію повалення в Україні президента-державника! У священицьких колах ставлять питання: чи справді випадковість, що головний християнський храм Франції згорів саме у страсний тиждень (за латинським стилем)? Хоч нині лише умовно цей храм можна називати християнським. Люди, які бували у ньому, розповідають, що для богослужбових потреб використовувалася невеличка, відгороджена перед головним престолом, частинка храму. А весь храм вже давно став однією з туристичних атракцій Парижа. Віряни вважають, що все, що відбувається, зокрема й пожежа у соборі Нотр- Дам, — відбувається з Волі Божої. Проте немає однозначного розуміння, чи це знак нових катаклізмів як кари за відступництво від Бога сучасної цивілізації, чи це був момент потрясіння, який повинен би змінити моральний фундамент сучасного буття. Віряни твердять, що перед усіма епохальними подіями Богородиця давала людям знаки. Палаючий дах собору вони розглядають як передвісник кари вогнем, про яку, зокрема, говорилося у появах Матері Божої в японському жіночому монастирі Акіта (1970—80-ті рр.). Віруючі католики як знак Божий розглядають і той факт, що буквально напередодні пожежі в соборі Нотр-Дам Папа-пенсіонер Бенедикт XVI звернувся з посланням до світу (передусім воно адресоване духовенству) “Про причини кризи Церкви”. У ньому є слова, однаково актуальні для всіх народів та всіх релігій: “Найважливішим завданням, яке мусить бути наслідком моральних потрясінь нашого часу, є те, що ми повинні почати знову жити з Богом і для Нього. Насамперед ми самі мусимо навчитися знову визнавати Бога як основу нашого життя, замість того, щоб залишити Його збоку, як якимось чином неефективне вираження”. Нині ще рано казати, чи пожежа Нотр- Дам стане очікуваним не лише Церквою моральним потрясінням для західної цивілізації, яка практично усьому світові нав’язує філософію споживання. Правду кажучи, до моменту пожежі я був глибоко переконаний, що сучасні проблеми Франції (однією з них є рух “жовтих жилетів”) базуються на філософії споживання. Однак те, що нині дуже часто горять християнські храми від цільових підпалів, не зовсім пов’язано зі споживанням. І кількість випадків осквернення та нищення у Франції храмів з кожним роком зростає. Згідно з доповіддю французького Міністерства внутрішніх справ, 2018 року було 872 випадки нищення чи осквернення церков. 2017 року таких випадків було 978. За перші два місяці 2019 року кількість таких злочинів зросла на 25 відсотків порівняно з тим же періодом минулого року. Це зумисні підпали або дії дикого вандалізму: нападники перевертають хрести і статуї святих. Часто розбивають табернаклі (у православний традиції це дарохранильниця), щоб осквернити Євхаристію.
У лютому був атакований собор Сен- Алена в Лаваурі на півдні Франції. Хрест і статуї святих було знищено, спалено літургійні шати. У Німе, біля кордону з Іспанією, у церкві Діви Марії зруйнували вівтар, а розп’яття осквернили людським послідом. У березні інтер’єри церкви Святого Миколая в Гуілле осквернили і зруйнували. Фігуру Божої Матері повалили і розбили. Хрест також перекинули. Під впливом того, що постійно чув я з телебачення про дедалі гостріший наступ ісламської цивілізації на європейську, який спостерігаємо в країнах Західної Європи (це трошки інший процес, ніж у нас гібридна війна “русского міра” проти української цивілізації), у мене склалося враження, що це справа рук мусульманських емігрантів, які такими діями мстяться за європейську зневажливість щодо них. Насправді це не зовсім так. Як передає Спостережний центр нетерпимості та дискримінації християн у Європі (я особисто не знав, що у формально християнській Європі нині християн треба захищати від переслідувань!) акти вандалізму та нищення храмів зазвичай здійснюють анархісти, крайні ліваки та учасниці руху “Фемен”. Сподіваюся, багато хто ще пам’ятає, як 17 серпня 2012 року учасниці цього руку зрізали хрест, який стояв (його за три дні було відновлено) у Києві перед будівлею колишнього НКВД (раніше Інститут шляхетних дівиць) на вул. Інститутській. Тоді писали, що цей, створений на території України, рух далеко не шляхетних дівиць, щедро фінансувався олігархами з Росії та з України. У тому контексті згадувалося також прізвище нинішнього кума Путіна. Оскільки рух цей дав метастази по всій Європі, то є підстави для запитання: чи, бува, за оскверненням та нищенням християнських храмів у Франції (це один з елементів дедалі гострішої війни цивілізацій) не стирчать вуха Путіна? Ті, хто схиляється до версії, що пожежу у Нотр-Дам не можна вважати лише фатальним збігом обставин, наголошують, що 17 березня 2019 року після недільного богослужіння було підпалено церкву Сен-Сюльпіс, яка є другим за величиною після собору Нотр-Дам храмом столиці Франції. Пожежу швидко вдалося загасити, хоч, як наголошується у кореспонденціях з Парижа, церква зазнала серйозних пошкоджень. І це, виявляється, вже була друга спроба за останні тижні. А ось храм, який будували понад 180 років (1163—1345) ледь не перетворися на повну руїну за 8 годин. Заява вогнеборців, що достатньо було ще 15 хвилин горіння і кам’яна конструкція собору могла б завалися, у церковних колах сприймається як знак Господній для Франції. За час існування собору Нотр-Дам над ним двічі нависала загроза знищення. Перша — у часи французької революції (1789—1799 рр.), як одного з символів скинутої революцією абсолютної монархії. Собор хотіли повністю зруйнувати, та враховуючи факт, що можуть постраждати й сусідні будівлі, відмовилися від задуму.
Із церковних джерел відомо, що із 17 діючих у Парижі на час революції 1789 р. храмів вціліли тільки два — собор Нотр-Дам та маленька капличка. Собор не тільки фізично пошкодили, а й осквернили. Коли вирішили його не руйнувати, то перетворили на “храм розуму”. Однак це не мало нічого спільного ані з бібліотекою, ані з науковими інститутами. Такі речі, заражені духом руїни, черні аж ніяк не потрібні. Вивчаючи матеріали до цієї теми, знайшов я шокуючу розповідь про ходу черні до “храму розуму”. Веселу юрбу вела найвідоміша у ті часи паризька блудниця. На цапа, який вела ця “процесія” (тварина мала символізувати церковну владу), було накинуло митрополичі ризи, а до його хвоста прив’язано Христове розп’яття. У храмі блудниця, що йшла на чолі юрби, оголилася та лягла на престол, глузуючи з усього, що для багатьох поколінь було святістю… Оскільки собор не міг залікувати завданих революцією ран, то в XIX столітті стояло питання про його знесення. Як я розумію, причиною була дуже велика вартість ремонту та утримання собору. Вважається, що собор від знесення врятував історичним романом “Собор Паризької Богоматері” Віктор Гюго. Тоді, після появи цього, першого у французькій літературі історичного роману, у багатьох визріло розуміння, що це не просто дім молитви, а й один із символів Франції, який, за твердженням французів, до фатального 15 квітня “змагався” з Ейфелевою вежею за туристичну першість. Тепер, за прогнозами, щонайменше на 15 років він змушений буде у тому “змаганні” взяти перерву. Прогнозується, що стільки триватиме відбудова собору, хоч Президент Франції сподівається, що для цього знадобиться лише 5. Однак, припускають спеціалісти, лише умовно відновлення собору можна буде назвати відбудовою... Для дерев’яних конструкцій собору Нотр-Дам було використано аж 1300 дубів. Тож не дивно, що однією з народних назв цього храму була “собор дубовий гай”. Але не тільки у кількості потрібного дуба тут проблема. Вважається, що вже не вдасться відтворити енергетику, яка була у соборі до пожежі. Нинішні будівельники вже не знають секретів будівельної справи часів середньовіччя. Хоч поширеною є містична версія, що пожежа є знаком важких для Європи часів, оптимісти намагаються побачити й добрі знаки. Вранці наступного дня після пожежі люди побачили, як над чорним згарищем сяє золотий хрест. Багато осіб факт тлумачать як видимий знак, що усі потуги сил зла будуть подолані. Мало хто знає, що після ІІ Ватиканського собору перед історичним вівтарем, збудованим у XIV столітті, встановлено новий, який відповідав духові рішень ІІ Ватиканського собору. В результаті пожежі з нового й сліду не залишилося, а старий зостався неушкодженим. Як це розуміти? — запитують здивовано журналісти і релігієзнавці. Визнаю, що до вивчення питання пожежі в Нотр-Дам я не дуже розумів глибини проблеми “жовтих жилетів”. Виявляється, суть проблеми у тому, що через емігрантів нині у Франції зникає середній клас. Він стає класом бідних. Журналіст Олівер Бо сказав, що не лише собор Нотр-Дам, а взагалі християнські храми та культурні пам’ятки національного масштабу страшенно занедбані. І хоч Франція багатьом із нас здається казково багатою країною, проте це країна має величезний дефіцит бюджету і багато важливих галузей не фінансується належним чином. Фактичним власником і цього собору, і усіх інших культових споруд, збудованих до 1905 року, є держава. То вона фінансує їхнє утримання та реставрацію. За даними з-перед двох років, на утримання і реставрацію собору Нотр-Дам виділялося 2 млн євро на рік. Фахівці кажуть, що цього кричуще мало. У закордонній пресі наводять слова пароха собору у грудні 2018 року про катастрофічну нестачу коштів на утримання цього собору. Нині у Франції доволі часто храми або горять, або їх руйнують, як це було в часи войовничого комунізму в СРСР. У Союзі це робили з ідеологічних міркувань. А нині у Франції, як я розумію, їх нищать з економічних міркувань — нікому до них ходити, немає за що їх утримувати. Коли б в основі їхнього нищення лежала якась ідеологія, скажімо, лівацька чи сатанинська, то масово нищили б і мечеті. Але цього не спостерігається. Якщо й є такі випадки, то вони поодинокі. У той час, як активно зникають з французького культурно-духовного плану християнські церкви, так само активно у ньому з’являються мечеті. Частину “списаних” християнських храмів переобладнують на готелі чи ресторани. А може, не тільки на готелі?.. На одному з польських католицьких сайтів знайшов шокуючу статтю, як у Голландії (згадую про це, бо там, як і у Франції, дуже низький рівень релігійності суспільства) було продано храм, який не міг себе утримувати. Покупець, аби максимально принизити вірян, колишній дім молитви переобладнав на дім розпусти. Найстрашніше у цій історії те, що глибоко меркантилізованого обивателя це анітрохи не шокує. І ця байдужість лише поглиблює шок від побаченого, твердив автор матеріалу. І французи, і гості Франції констатують, що французьке християнство, яке існувало півтора тисячоліття, за три покоління практично йде до завмирання. Нині хоч французи у Франції становлять переважну більшість (87%) населення (за даними 2018 року там проживало майже 70 мільйонів осіб), проте спостерігаються там непрості релігійні процеси. Враховуючи тенденції, які відбуваються у релігійному житті Франції, прогнозується, що 2020 року кількість осіб, які належать до християн, становитиме 58,1% населення. Кількість тих, хто неприховано декларує безбожництво, зросте до 31,9%, а кількість осіб, що сповідують іслам, зросте до 8,3% населення (є джерела, які оцінюють чисельність мусульманського населення Франції в 11%). Станом на 2010 рік реально віруючими людьми вважало себе лише 27 %. Знавці Франції наголошують, що реально віруючими християнами є 5—6% населення. І нині автори називають ще меншу кількість — приблизно 2 мільйони осіб з 70-мільйонного населення. Часто чуємо, що більше практикуючих вірних є серед сповідників ісламу, ніж серед християн. У далеких 1980-х рр., коли ситуація була кращою, ніж нині, Папа Римський Іван Павло ІІ під час однієї з душпастирських подорожей до Франції у розпуці запитував: “Франціє, найстарша дочко християнської церкви, що ж ти зробила з даром хрещення?” Частково відповідь на це питання дає французький філософ Шанталь Дельсоль (Chantal Delsol). Вона констатує, що нині Франція є наскрізь атеїстичною країною. Корені того стану — у минулому Церкви. Нині у світосприйнятті пересічного француза католики відповідальні за інквізицію, за сотні років гноблення, катувань, за контроль над системою освіти. Тому він намагається відрізатись від цього.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
